Проголошення ЗУНР: 99 років тому почалася війна українців з поляками за Львів

1 листопада 1918 року в ряді міст Західної України було оголошено про створення Західноукраїнської народної республіки.

На уламках імперій, що розпадаються, жителі західних областей вперше спробували побудувати свою державу. Але чи не на наступний день розгорілася війна з поляками за територію.

Відносини між українцями і поляками хочеться бачити рівними і братніми, але на ділі все не так просто. До сих пір сусіди по західному кордоні вважають значну частину наших територій своїми "кресами". Частенько в цих суперечках мова йде про Львів.

За століття історії між сусідніми народами накопичилося чимало образ, які так чи інакше доводилося вирішувати в кровопролитних боях. Одне з най масштабніших зіткнень, фактично - війна, розгорілася майже 100 років тому - 1 листопада 1918 го року. І хоч війна була явно програшною для українців, цей досвід зіграв чималу роль в подальшому шляху до незалежності.

У 1918 році повстала з попелу ліквідована в результаті розподілу між Російською імперією, Пруссією і Австро-Угорщиною, Польська республіка. Управління державою, що відроджується, взяв в свої руки революціонер Юзеф Пілсудський, що пробув у німецькому полоні.  До сих пір День незалежності Польщі відзначається 11 листопада - в день, коли вдалося об'єднати розрізнені землі після чергового поділу більше сотні років тому. Але до того, щоб офіційно оголосити незалежність, полякам довелося битися з ще однією стороною - армією Західно-Української народної республіки.

Мета, тільки створеної західно-української держави не відрізнялися від тих, що спонукали галичан підніматися на війни і революції - мрія про незалежність завжди була в пріоритеті у українців.

Хто швидше оголосить - того і незалежність

Сто років тому велика частина західної України знаходилася в складі Австро-Угорщини. Після поразки в Першій світовій війні Німеччини та її союзника, Австро-Угорщини, держава почала розпадатися.

На дворі була осінь 1918 року. В ході повільної загибелі імперії поляки вирішили збирати по шматках свою державу - 6 жовтня 1918 року Регентська рада Польщі оголосив про створення незалежної польської держави. Так в список майбутніх польських земель потрапила і Галичина - як колишня частина Речі Посполитої. Однак тоді, на початку ХХ століття, втім, як і зараз, польською територією Галичина себе не визнавала.

Відповідь полякам не змусила себе чекати - вже 10 жовтня, українці вирішили скликати у Львові Українську національну раду, на якій постановили створювати незалежну українську державу. На чолі ради стояв депутат австрійського парламенту і раніше Галицького сейму Євген Петрушевич (він же, згодом підпише з главою директорії УНР Симоном Петлюрою договір про об'єднання УНР і ЗУНР). До складу нової держави потрапляли території Галичини, Буковини і Закарпаття. Чверть населення галицьких земель становили поляки, які, в свою чергу, сподівалися на інший результат - на возз'єднання з Польською республікою.

Почалася гонка - хто перший встигне проголосити незалежність. Українці мали намір зробити це 3 листопада, але після звістки про те, що до Львова їдуть поляки з метою сповістити громадян про приєднання до відродженої Польщі, їм довелося терміново коригувати плани. І в ніч на 1 листопада в ряді міст в нинішніх Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях було оголошено владу УНС, а саме: у Львові, Станіславі, Тернополі, Золочеві, Сокалі, Раві-Руській, Коломиї, Снятині і Печеніжині.

Але поляки так просто не здавалися і вирішили відібрати землі силою. Розгорнулася польсько-українська війна.

- Жителі Західної України будували свою незалежність на осколках імперій, - кажуть історики. - Не дивлячись на те, що не минуло й року, як нас розбили. Проголошення ЗУНР стало першою відчутною перемогою. Не будь цієї події, ймовірно, і традиції українського державотворення в 90-х виглядали б зовсім по-іншому.

Глави незалежних республік Симон Петлюра та Євген Петрушевич прийняли рішення об'єднатися - цей день, 22 січня, ми відзначаємо, як День Соборності України.

Три роки тривали битви. Українська галицька армія програла. Сили були нерівними, до того ж міжнародна підтримка дісталася Польщі. У противника було більше ніж в два рази солдат, до весни 1919-го Польща отримала підкріплення - прибула Блакитна армія, сформована Антантою і США у Франції. В активі Польщі - французькі танки і літаки.

У ЗУНР  було тільки два літаки, здатних злетіти. Трохи пізніше Симон Петлюра надіслав на допомогу ще два десятка літальних апаратів, але на результат боїв це вже не сильно вплинуло. 5 листопада 1918 з повітря почалося бомбардування львівських кварталів, підконтрольних українцям.

- Проголошення ЗУНР стало важливим етапом на шляху створення єдиної великогї держави. Коли руйнувалася імперія, українці заявили про своє право на створення єдиної держави, - кажуть львівські історики. - Довгий час традицій державотворення у нас фактично не було - спочатку було Галицько-Волинське князівство, потім західна Україна була під владою Литви, Польщі та Австро-Угорщини. Попередні спроби відстояти автономію не увінчалися успіхом. Так що першим яскраво вираженим актом незалежності стало проголошення ЗУНР, яка незабаром об'єдналася з УНР, щоб спільно створити єдину незалежну Україну.

Українська армія в "трикутнику смерті"

Перші зіткнення в ході війни були спонтанними, і билися в них не вишколені професійні армії, а в основному загони добровольців з обох сторін.

Навесні 1919 року польська армія перейшла в наступ, і до початку літа Галичина потрапила в кільце - поляки з одного боку, Червона армія з іншого і "білі частини" (Збройні сили півдня Росії) з третьої. Цей факт отримав в історії назву "трикутник смерті".

Українська Галицька армія виявилася затиснутою між берегами річок Збруч і Дністер та залізницею. Перший раз в червні армії вдалося вирватися з оточення і, наступаючи, дійти до Львова. Знову відкинута назад поляками УГА залишила Галичину і перейшла на територію УНР, що означало визнання поразки у війні.

Листопад 1918 го - відчайдушні спроби утримати свіжоспечені держави. Незважаючи на те, що Львів опинився під контролем поляків, 13 листопада 1918 го року ще раз проголошують Західно-українську народну республіку. Головою був призначений політичний діяч Галичини Кость Левицький. Але вже через тиждень керівництво ЗУНР бігло до Тернополя після взяття Львова армією Польщі.

Навіть дух патріотизму не міг склеїти нову республіку - незабаром румунські війська зайняли Чернівці, а чехословацька армія - Ужгород. 22 січня 1919 років дві українські держави, ЗУНР і УНР, об'єдналися в одне - заради спільної мети, але об'єднання не врятувало.

Проіснувала Західно-українська народна республіка як самостійна держава зовсім недовго. Входження на правах автономії до складу УНР лише продовжило цю агонію. До літа 1919 ЗУНР припинила своє існування. Ще через рік зникла з політичної карти і УНР.

Незважаючи на те, що спроба відстояти свою незалежність закінчилася нічим, ЗУНР стала важливою віхою в історії.

Осінь 1918 го року була багатою на доленосні для багатьох народів події - після перемоги в Першій світовій війні країн Антанти було покладено край чотирьом імперіям: Австро-Угорській, Німецькій, Османській та Російській. Після чого жителі різних країн почали по осколках збирати і відбудовувати свої держави.

Незважаючи на те, що сили противника перевищували українські більш ніж в два рази (190 тисяч солдатів проти максимум 75 тисяч), втрати розрізнялися на п'ять тисяч людей. У польсько-українській війні полягло 25 тисяч чоловік, 15 з них - борці за Україну. До сих пір українці пам'ятають ці дати і віддані за світлу мрію про незалежність людські життя - щорічно в ці дні, 31 жовтня і 1 листопада, проходять урочисті заходи, присвячені пам'яті ЗУНР - війні і державотворенню.