Китайців буде 2 млрд!

До 2015 року подружжю буде дозволено мати двох дітей. Експерти говорять, що така міра запізнилася і не дозволить виправити дисбаланс між числом чоловіків і жінок. При цьому відмічають, що без обмеження народжуваності не можна було підняти рівень життя.

Центр дослідження проблем розвитку — «мозковий трест» при Держраді (уряді) КНР рекомендує Пекіну вже цього року відмовитися від правила, по якому сім’ї дозволено мати тільки одну дитину.

Центр пропонує вже з цього року деяким провінціям дозволяти народження двох дітей. З 2015 року такі установки слід ввести для усієї країни. А до 2020 року слід повністю відмовитися від обмеження народжуваності.

У доповіді підкреслюється: «Китай заплатив велику політичну і соціальну ціну за політику обмеження народжуваності. Вона породила соціальні конфлікти, принесла великі витрати на її застосування і побічно в довгостроковому плані призвела до дисбалансу між підлогами».

Але доки не відомо, чи прийме уряд рекомендації свого «мозкового тресту». Комісія з планування сім’ї не виступила зі своїми коментарями.

За межами Піднебесної урядовий курс відомий як політика однієї дитини. На заході її називають «драконівською».

Прикладом може служити полеміка, що спалахнула в Англії навколо ініціативи Яна Сміта, міністра у справах працевлаштування і пенсій. Він пропонує урізати багатодітним бідним сім’ям можливість отримувати допомогу від держави. Критики відразу звинуватили Сміта в тому, що він бере приклад з Китаю.

Насправді підхід Пекіна до проблеми народжуваності не такий однозначний. Правило «одна дитина» поширюється на більшість міських сімей. Але сільським сім’ям дозволено мати двох дітей, якщо перша дитина у них — дівчинка.

Є багато інших виключень. Наприклад, даються послаблення національним меншинам. Батькам, у яких немає брата або сестри, також дозволено мати по дві дитини.

У практичному плані політика Пекіна зіграла роль в обмеженні безконтрольного зростання населення. Вона була проголошена після смерті Мао Цзэдуна і співпала з проведенням реформ. Цей курс сприяв економічному ривку, зростанню рівня життя. Китай був однією з бідних країн, а тепер перетворюється на країну середньої заможності. Якби населення росло швидше, то людям залишилася менша доля «економічного пирога», посилилося навантаження на ресурси і довкілля.

Але позначилися і негативні сторони цієї політики. Населення старіє, співвідношення між статями нерівномірне. Тому пом’якшення курсу неминуче станеться.

Досвід Тайваню, Гонконгу говорить про те, що постіндустріальні суспільства в Східній Азії можуть відрегулювати народжуваність.  

Щоб зменшити витрати своєї політики, уряд поліпшив соціальне забезпечення престарілих. Адже тепер, коли у сім’ї всього одна дитина, батьки не можуть розраховувати на те, що турботу про них візьме на себе син або дочка.

Ван Фен, учений, який брав участь в підготовці доповіді, говорить: «...уряд повинен повернути право на репродуктивну функцію людям. Це смілива ініціатива».

Нині  є розбіжності між експертами в оцінці чисельності населення Китаю. Одні називають цифру в 1,3 млрд., інші — в 1,5 млрд.

За матеріалами ЗМІ