Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ДРЕЗДЕН: ВОСКРЕСЛИЙ З ПОПЕЛУ

Навіть короткі відвідини Дрездена, якого ще називають Флоренцією на Ельбі, принесуть туристові масу задоволення. Чисто барокальний Дрезден (цей стиль архітектури презентує в основному Старе місто) справляє враження своєю монументальністю і вишуканістю.

Це результат тривалої першості у важкому змаганні за владу серед німецьких міст у  Середньовічну добу. З 1270 року Дрезден став столицею маркграфства Мейсен и був нею аж до об’єднання маркграфства Мейсен і курфюрства Саксонії у 1422 році. У 1547 році Дрезден став столицею Саксонії, що зумовило його розквіт. Не раз Дрезден захоплювався чужеземцями і своїми єдинокровними агресорами. Тут справляли тріумфи і пруські правителі, і Наполеон, і союзники. Тим часом місто, попри все, намагалося вижити і примножити свої архітектурні дива. У правителів не бракувало ентузіазму, а бракувало коштів. Марнотратсву деяких саксонських правителів нині дякують тисячі туристів, які із задоволенням їдуть сюди оглянути шедеври барокко. Варто належним чином оцінити і майстерність сучасних каменярів, скульпторів, архітекторів, ІТ-технологів, які упродовж десятиліть намагалися відтворити понівечені на порох шедеври минулого.

Шкода, що навіженість фюрера підставила під удар цей чудовий витвір людських рук. Незадовго до трагічного бомбардування міста у лютому 1945 року німці вивезли майже всі знамениті полотна у гірські печери. Проте врятувати архітектурні шедеври не вдалося. Все було поховано у вогненному смерчі. Досі не зрозуміло, які цілі переслідувало англо-американське командування, посилаючи на в основному демілітаризоване місто сотні бомбардувальників. Знищити наповнене культурними цінностями цілого тисячоліття місто впору додати до списку військових злочинів. Наш екскурсовод вважає, що це було наслідком поділу Німеччини на зони впливу, і США та Велика Британія не хотіли віддавати шедеври Західного світу «червоним варварам». Дивне пояснення, особливо на тлі відомого факту, що саме за доброю волею СРСР та особисто М.Хрущова всі цінності, вивезені свого часу з Дрездена (зокрема картини Дрезденської галереї), були повернуті німецькому народові і знову зайняли свої місця у галереї. Не маючи бажання вступати у суперечку про закулісні мотиви переможців, зосередився на перегляді чудових шедеврів Дрезденської галереї. Подив викликає, що багато картин не захищені навіть склом. Знаменита Сикстинська мадонна зустрічає кожного ще на початку експозиції. В її очах бачать і материнський інстинкт, і духовність, і релігійність, а для мене її очі промовляли одне: «Люди, навіщо ви намагалися мене вбити? Я ж вічна!» Наприкінці екскурсії екскурсовод підійшла до мене і сказала, що галерея після «тріумфу переможців» не дорахувалася 500 картин. Вони досі вважаються втраченими. Лише подекуди на аукціонах виринають з надр приватних колекцій, але повернути їх назад майже неможливо...

Фото і текст
Андрія ГУСЄВА

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com