ПЕРШОПРОХОДЦІ ПРАВДИ

Цікаво, що в перше післяжовтневе десятиліття більшовицької революції, на хвилі зростаючого інтересу на журнальних шпальтах покотилися мемуари емігрантів, білих генералів, тих, хто зі зброєю в руках воював проти Жовтневої революції.

Потім свідчення зникли на довгі роки. Але правда не буває скороченою. Адже важливо інше, що молоде покоління розуміє, що писали про це сучасники тих подій, прямі учасники жовтневого більшовицького перевороту.

Не простою була також доля книги «Жовтнева революція перед судом американських сенаторів», що вийшла в 1927 році в Москві в Державному видавництві. Вийшла і скоро пішла в спецсхов. Шість десятиліть пролежала ця книжка в архівах спецсхову. Це скорочений стенографічний звіт так званої «Оверменської комісії» у складі п’яти американських сенаторів. Перед американськими сенаторами, які влаштували своєрідний «суд» в 1919 році над жовтневою революцією пройшли різні люди по-різному сприймаючі більшовицький переворот.

Це з одного боку бувший посол США в Росії Френсіс, есерка Брешко-Брешковська, священнослужитель Сай­монс, з іншого — Джон Рід, Альберт Ріс Вільямс та ін.

Але нині, коли більшовицька імперія рухнула, стає дивно, чому цю книжку так довго ховали. Невже тому, що згадували «не тих» осіб? Кому заважала правда про жовтневий переворот, справедлива оцінка більшовицького фарсу всупереч замислів його організаторів.

Підзаголовок книги: «Офіційний звіт «Оверменської комісії сената». Назвали комісію іменем її голови, сенатора Овермена. Слухання вона вела в лютому-березні 1919 року. Засідала старанно — в повному звіті 115 друкованих аркушів. Сенатори виконували своє завдання на основі свідчень і довели, що владу в Радянській Росії узурпувала купка злочинців.

Здавалося, що на цій хвилі антирадянської, антибільшовицької компанії це зробити було не важко, тим паче з допомогою відібраних свідків тих подій. Адже середній американець мало що знав про далеку і загадкову Росію. І не тільки тоді, але і тепер, коли після виборів до російської Держдуми на вулиці знову ж таки вийшли тисячі невдоволених молодих росіян.

В «Російському щоденнику» Джона Стейнбека, написаному зразу після Другої Світової війни, коли розпалювалася «холодна війна», є нагадування про сера Стереотипа.

Але в дев’ятнадцятому у високопоставленій комісії пан Стереотип не відступив перед правдою. І цю правду відстоювали бувший посол США в Росії Френсіс, аташе посольства Гантингтон, есерка Брешко-Брешковська. Але під впливом суспільної думки сенатська комісія змушена була запросити Д. Ріда, Альберта Ріса Вільямса і Луїзу Браянт — жінку Д. Ріда, як захисників більшовицького путчу.

Відомо, що Леніним був кинутий девіз: соціалістична вітчизна в небезпеці і який взявся за створення інтернаціонального загону в Росії з людей, що балакають на іноземній мові. Саме тому в ряди Червоного війська вступали біженці, військовополонені, відходники і в більшості не свідомо стаючи під червоні гасла. Відлуння боїв інтернаціоналістів докотилося і до Америки. На одному із засідань комісії сенатора Овермена, яка взяла на себе сміливість судити жовтневий переворот і разом з ним увійшла в історію, мова зайшла про інтернаціоналістів. На думку бувшого настоятеля медістської єпископальної церкви в Петрограді А. Саймонса, вони «заразилися більшовицькими ідеями, перебуваючи у полоні». Вони стверджували, що їм, добровольцям Червоної Армії, немає ніякого діла до більшовицького уряду. Єдине, що їх цікавить, — їжа, одежа і жінки. І тоді і через роки на шпальтах газет і журналів в різних країнах наводилися переконання в бездуховності інтернаціоналістів, їх моральній безпринципності і які вступали до червоного війська через особисту вигоду. В Десяти днях, які потрясли світ, інтернаціоналіст Д. Рід писав: «І раптом я зрозумів, що набожному російському народу вже не потрібні більше священики, які допомагали б йому вимолювати царство небесне. Цей народ будував таке світле царство, якого не знайдеш ні на якому небі, за яке померти — щастя…». Але, як відомо вже, — не так все сталося, як гадалося. І це навіть при тому, що один із свідків, Вільяма, кинув у лице сенаторам: «Я вірю в Радянську владу, як в велику творчу силу».

А тому прийшов час відкрити деякі таємниці протоколів сенату…

Свідчення А. Саймонса.

Свідок приводиться до присяги головою суду.

- Чим ви займалися в Росії?

- Я був настоятелем методистської єпископальної церкви в Петрограді.

- Які були політичні умови перемоги Жовтневої революції?

- Я стверджую, що коли б у Росії не було такої кількості політичних партій, Керенський і тимчасовий уряд вірогідно отримали б верх над своїми супротивниками. Таких політичних груп нараховувалося більше двадцяти. І в самому кінці — більшовики. Спочатку новий режим намагався вихваляти союзників і брав лозунги Великої Французької революції, одна за кілька місяців все почало підлаштовуватися на німецькофільський устрій.

- Чи був Ленін висланий в Сибір на каторжні роботи, чи в адміністративне заслання, звідкіль повернувся через Швейцарію?

- Він приїхав із Швейцарії з німецьким паспортом і німці влаштували його приїзд.

Як відомо, на фронті були сотні агітаторів, які йшли слідом за Троцьким-Бронштейном, вони раніше жили в нижній частині Іст-Сайду в Нью-Йорку. Я був здивований, коли побачив, як ці люди прогулювалися по Невському, деякі з них побували в мене. Скоро вияснилося, що більше половини цих агітаторів більшовицького руху були євреї.

…Я твердо переконаний, що ця революція — справа єврейських рук. Я не думаю, що більшовицький рух в Росії здобув перемогу, коли б не отримав підтримку з Іст-Сайду.

- Ви згадали, що якби не було цих елементів з Іст-Сайду, більшовицький рух зазнав би крах.

- Повідомлення, отримане від людини з достовірних джерел, що в грудні 1918 в так званій Північній Комуні, так звали секцію радянського режиму, головою якої був м-р Альфельбаум. З 388 членів тільки 16 були росіянами, а всі інші — євреї, за виключенням негра з Америки, який називає себе проф. Гордоном. 265 членів уряду Північної Комуни, що знаходилися в Смольному інституті прибулі з Нью-Йорку.

У мене склалося враження, що відомі більшовицькі пропагандисти майже всі євреї, віровідступники — євреї.

- Що ж ви розумієте під терміном «віровідступник”?

- Єврей-віровідступник — це той, який відрікся від віри своїх батьків і предків.

- Але не прийняв ніякої іншої?

- Не прийняв ніякої іншої, за виключенням більшовицької, або антихристської віри.

- Чи знаходилися ви там, коли відбулася революція Леніна і Керенського і що там відбулося?

- Я можу тільки сказати, що повітря було насичене самим диявольським терором, який коли-небудь доводилось витримувати культурній людині. Я вірив в Росію, любив Росію, але не вірив у ці речі. На основі спостережень ми прийшли до висновку, що більшовицька революція була в значній мірі зобов’язана своїм успіхам застосуванням терору.

Вони озброїли всіх своїх людей. Робітник почував себе як учасник хрестового походу за святе діло всього людства. «Щоб забезпечити справу пролетаріату, треба вкласти гвинтівку в руки робітника» — ось бойове гасло більшовиків. У них була думка накласти руку на все. Із в’язниць вийшли тисячі самих закоренілих злочинців. Деякі із самих небезпечних злочинців зайняли видне місце серед більшовиків. Крім того, опираючись на свій зв’язок з більшовиками, вони виходили і грабували будинки. Коли була постанова конфісковувати, соціалізувати і націоналізувати — кримінальні злочинці входили в банки і допомагали робити це.

- Латвійці складали до 30 % більшовицької армії, китайці — біля 50 000 тисяч і кримінальні злочинці біля 100 000. В цій масі була невелика кількість росіян, німців і австрійців. Чи не такий стан був 6 місяців тому?

- Я думаю, що взагалі ми визначились правильно. Майже всі фабрики були виведені з ладу. Росію передбачалося обезсилити економічно і поставити в залежність від Німеччини у справі забезпечення німецькими продуктами.

- Я хотів би визначити розміри терору і його дію на буржуазію і вищі класи. Змушували їх вмирати з голоду чи ні?

- Я особисто бачив людей, коней, що лежали на вулицях. Я особисто бачив, як люди падали мертвими.

- Чи робили вожді цього більшовицького руху систематичні розповсюдження аморальних ідей?

- Кожна жінка від 18 до 45 років повинна з’явитися в комісаріат, де вона від її бажання чи не бажання передається чоловікові. Це відбулося за їхнім наказом. На першому поверсі Смольного інституту офіційні особи розмістили кілька сот червоних солдат і матросів і віддали наказ, щоб у іншій половині інституту залишалися дівчатка від 12 до 16 років. Помічник комісара народної освіти — Луначарський, звернувшись до цих дівчаток, сказав: «Чому б вам не піти на Невський проспект і не знайти собі женихів за прикладом проституток».

- Говорячи прямо, більшовицькі червоноармійці і самці-більшовики викрадають. насилують і розтлівають жінок скільки хочуть?

- Безумовно — вони це роблять.

Свідчення Катерини Брешковської.

- Скажіть нам, чи функціонують школи в Росії?

- В минулому році були школи, але тепер вони пусті. Вчителі були вигнані більшовиками, а тим, що залишились. не було чого робити, бо їм недоставало ні посібників, ні матеріалів, щоб навчати дітей.

- Де ваша батьківщина, судариня?

- Моя батьківщина, сер, Росія. Вся Росія в цілому і у мене немає ні власного дому, ні сім’ї.

Ви мабуть знаєте, що тридцять два роки я провела у в’язниці в Сибірі за соціалістичну пропаганду, наші монархи були страшними деспотами. Ми сподівалися отримати для всіх землю, і уряд Керенського писав в газетах, що народ отримає землю, але треба чекати Установчих зборів. Протягом шести місяців російський народ був вільний.

- Чи існує у вас нині свобода?

- Кілька років тому німецький уряд послав своїх шпигунів в Росію і підготував війну. До їх числа належали не тільки німці, але і росіяни, що проживали за кордоном. Коли Росія була близькою до того, щоб отримати Установчі збори, з Німеччини прибули Ленін і Троцький зі своїми однодумцями і ці зрадники Росії почали свою пропаганду. Тоді Ленін і Троцький з допомогою німецького золота наводнили Росію своєю пропагандою. Вони провели широку кампанію, щоб скинути уряд Керенського в Росії і ми потрапили під владу двох жандармів: Леніна і Троцького. Народ спочатку повірив і підкорявся їм. Ленін сам говорив: «Наші зусилля ні до чого не приведуть. Після більшовиків буде інший цар. Але в крайньому випадку, після нас залишиться легенда». Я писала вашому посольству в Росії, щоб ви надали нам підтримку — 50 000 хороших солдатів, більшовики були б скинуті. Відповіді не отримала.

Тим часом в Росії кримінальні злочинці були випущені на свободу і після Брестського миру у нас в Москві було два всемогучих властителі — Ленін і пруський генерал Мірбах.

Мені соромно сказати, що ми подібні до злиднів, бо нам доводиться просити всяку дрібницю. Вони напустили на народ всіх злочинців. У них немає ні однієї Ради, куди входять чесні люди.

- Чи думаєте ви, що Ленін і Троцький були агентами Німеччини? Що отримували німецькі гроші?

- Так, я переконана в цьому. Крім того, друкували паперові гроші і наводняли ними Росію.

- Чи думаєте ви, що більшовицький уряд Леніна і Троцького є тиранія і губить свободу російського народу?

- Це так, він розрушує Росію, губить свободу російського народу.

- Чи гірше влада Леніна і Троцького для російського народу, ніж навіть дурна влада царя?

- Я, наприклад, ладна страждати двадцять років, тільки б не мати царя, але простий народ, трудівник заради куска хліба, безперечно віддасть перевагу не царю, а Троцькому і Леніну.

- Які почуття селян до більшовицького уряду?

- Вони всі проти більшовиків. Більшовики вважають селян буржуями, коли у нього є корова, трохи насіння і картопля.

- Скільки людей було вбито більшовиками?

- Кажуть, що війна проти німців забрала тільки половину тієї кількості, яка вбита тепер. Більшовики вбили більше людей, чим загинуло під час війни. бували випадки, що розстрілювали тисячі людей одночасно.

Свідчення Давида Френсіса

Свідок приводиться до присяги головою.

- Ви — посол нашої країни в Росії?

- Так, я посол США в Росії з 1916 року. Держдепартамент доручив мені вести переговори з Росією про укладання торгового контракту. Німеччина мала торговий договір з Росією. Він давав Німеччині великі торгові переваги. В Росії виникла опозиція проти його відновлення, що було однією з причин оголосити війну з Росією. Великий князь Микола говорив, що ставка головнокомандуючого була переповнена німецькими шпигунами. Я дізнався 15 березня про зречення імператора. 22 березня я отримав відповідь визнати тимчасовий уряд. Я не вступав ні в які відносини з більшовицьким урядом, що прийшов до влади 7 листопада 1917 року. Я залишався в Петрограді до 27 лютого 1918 р. Більшовики весь час намагалися підкопатися під уряд Керенського. Мілюков подав у відставку. Терещенко був призначений міністром закордонних справ. Справа в тому, що Керенський був юристом і нічого не розумів у ділах свого відомства. Був виданий декрет про відміну смертної кари в армії і це довершило її розпад. Керенським була допущена помилка і він не заточив у в’язницю Леніна і Троцького. Хоч повстання 3-4 липня було придушене, демонстрації не припинялись.

Ленін — це мозок всього руху. Він крупний інтелект. Він — фанатик, а Троцький — авантюрист. У випадках протиріч Ленін отримував верх над Троцьким.

- Так, пане посол, ви говорите, що уряд Керенського стояв за законність і порядок, демократичну форму правління?

- Цілком вірно. Я хочу сказати, що на мою думку Ленін був спочатку німецьким агентом. Вони не дозволили б йому проїхати через Німеччину, коли не знали б, що зможуть його використати. Він витрачав гроші не ніяковіючи.

При переговорах по Брестському миру Росію представляв Троцький. Після трьох днів він заявив: «Ми відмовляємося підписувати ці драконівські умови, але Росія не буде більше воювати». Німці були в глухому куті. Німецькі армії підійшли так близько до Петрограду, що я змушений був його покинути.

- Які заходи прийняв Ленін і Троцький для демобілізації військ і яку декларацію вони опублікували?

- Після переговорів в Брест-Литовську і підписанні його вони обіцяли солдатам — хліб. мир і землю. Я залишався у Вологді, 6 липня був вбитий Мірбах..

Центральна Рада на словах завіряла нас, що бажає нашого від’їзду із Росії і в той час доручила місцевій Раді утримувати нас в заручниках в Архангельську. Ми привезли в Архангельськ попередній уряд у неділю вночі.

- Антибільшовицький уряд?

- Так, антибільшовицький уряд. Переворот був задуманий російськими офіцерами. Вони помістили урядовців на яхту і відправили в Соловецький монастир, але ми забрали міністрів і повернули в Архангельськ. Глава цього уряду нині в Парижі.

- Тепер нам хочеться взнати про ваші хвилювання в Петрограді. Вони націоналізували там всю промисловість?

- Більшовики не заслуговують визнання, не заслуговують ділових відносин. Вони встановили царство терору. Вони вбивають всякого, хто носить білий комірець, хто отримав освіту, або хто не більшовик. У ряді губерній вони націоналізували жінок.

- Що скажете ви про жорстокий голод?

- Можна було бачити довгі хлібні черги біля магазинів.

- Вони ненавидять буржуазію і тих, хто прагне до демократичної форми життя?

- Так.

- І заради здійснення своєї мети і утримання влади, вони вдаються до знищення людей, до вбивств та інших форм терору?

- Так, вони це роблять. Вони не дуже суворі до монархістів, бо ті, як кажуть, постачають їх грішми. Але розстрілювали людей без всяких коливань. Коли в Петрограді була холера, Зінов’єв, що був головою ради, покладав відповідальність за холеру на буржуазію і додавав: «Якщо якийсь червоногвардієць побачить, що лікар не виконав свій обов’язок, він вб’є його на місці». Бійцям було дозволено стріляти лікарів. Але це сором для цивілізації, сором для культури.

- Чи не являється система правління, яка нині існує в Росії, на ділі анархістським правлінням?

- Я сказав би так. Вона гірша, чим анархістська влада, адже ці люди займаються знищенням людського життя. Ленін, Троцький, Радек, Чичерін і Зінов’єв розуміють, що їм треба вбивати людей, щоб утримати владу.

При обшуках будинків відбиралася зброя і захоплювали все цінне, вони розбивали дзеркала і пробивали багнетами предмети мистецтва.

Це був останній з 12 опитаних на суді. навіть зі свідчень цих трьох як кажуть — суду все ясно. Так і закінчується ця дивна книга навіть у нинішню, більш розковану епоху. Радісно і водночас сумно. Радісно, що ми хоч і з потугами, але будуємо незалежну, демократичну державу Україну. А сумно, бо відголоски того червоного більшовицького терору не можемо викорчувати ще і досі.

Так, суд американських сенаторів над Жовтневою революцією відбувся, Нюрберзький процес над фашизмом теж виніс свій вердикт. Європейські країни згодом також одностайно засудили більшовицький комуністичний режим.  

 Василь Слободяник