ЗА НОВЕ ЖИТТЯ ТВЕРДИХ ВІДХОДІВ

Редакція «У.К.» поцікавилася у своїх читачів: чи доцільно, на їхню думку, переробляти сміття? Опитування проводилося на сайті інформагентства з 12 по 15 червня.

11 червня були прийняті в першому читанні законопроекти № 10499 та № 10501, які дозволять забезпечити реалізацію Національного проекту «Чисте місто», а саме — створити комплекс з переробки твердих побутових відходів.

Це перший крок до вирішення проблеми утилізації сміття в Україні і створення нової індустрії, яка здатна залучити в Україну до 400 мільйонів євро приватних коштів у вигляді інвестицій, створити близько 2 тисяч робочих місць і щорічно утилізовувати понад 1,5 мільйони тонн сміття.

Згідно з офіційними даними, щорічно в Україні виробляється 50 млн м куб. або 12 млн тонн побутових відходів. З них тільки 7% переробляється або утилізується, 4% — спалюється на двох (!) сміттєспалювальних заводах (в Києві та Дніпропетровську) і сміттєспалювальній установці в Люботині Харківської області.

Всього у нас в країні близько 5 тис. сміттєвих звалищ, які займають площу понад 8 тис. га. Щороку з’являється понад 35 тис. несанкціонованих сміт­тєзвалищ. З числа офіційно діючих: 37% звалищ або значно перевантажені, або не відповідають нормам екологічної безпеки. Загальна потреба в будівництві нових полігонів станом на кінець 2011 року становить по 670 одиниць. Зношеність техніки, яка збирає сміття – 70%. За різними оцінками, сміттєві звалища займають близько 1,5% території України, і цей показник щорічно зростає. При цьому поводження з твердими побутовими відходами в Україні — «терра інкогніта», де і десятий, і двадцятий інвестор все одно будуть вважатися піонерами.

З огляду на цю ситуацію «У.К.» у свою чергу вирішила поцікавитися у своїх читачів: чи доцільно, на їхню думку, переробляти сміття? Опитування проводилося на сайті інформагенства з 12 по 15 червня.

З’ясувалося, що переважна бульшість (64%) респондентів цілком підтримує ініціативу посадовців і також вважає, що переробка сміття в Україні є доцільним нововведенням і значною мірою зменшить кількість сміттєзвалищ.

Меншість (32%) піді­йшла до цього питання суто з огляду на власну кишеню і погодилася, що так, це необхідно, але не за їхній рахунок.

Лише декілька відсотків респондентів погодилося жити у смітті і споглядати власні побутові відходи на сміттєзвалищах, можливо, навіть з вікна власного будинку (3%), рівно як зайняло ортодоксальну позицію: переробляти сміття власними силами, не покладаючися на державу, мовляв, доки їх діждешся (2%).

Катерина Ляшевська
«У.К.»