Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Їх цікавить наш «мирний» атом

Відставні військовослужбовці ВПС США стверджують, що інопланетяни з 1948 року займаються деактивацією ядерних зарядів США і Великобританії. Сенсаційну заяву опубліковано на сторінках британської газети The Daily Mail. Одного разу іноземний літальний апарат навіть приземлився на території однієї з баз Військово-повітряних сил Великобританії.  Але влада настирливо приховує ці факти.

З цими викриттями виступили шість відставних офіцерів і один колишній призовник. Відставний капітан Роберт Салас, сказав: «Ми говоримо про непізнані літаючі об’єкти, відомі як НЛО».

Вперше Салас став свідком підозрілих подій 16 березня 1967 на базі ВПС Malmstrom в штаті Монтана.

“Я був на чергуванні, коли непізнаний об’єкт прилетів і завис прямо над територією бази. Ракети відключилися — 10 (ядерних) ракет Minuteman. Те ж саме відбулося і в іншому місці тиждень по тому. У цих об’єк­тів, звідки б вони не з’явилися, велика цікавість до наших ракет. Я особисто думаю, що вони не з планети Земля », — розповів він.

Полковник Чарльз Хальт стверджує, що близько 30 років назад бачив НЛО над базою британських ВПС Bentwaters під Іпсвічем. Це одна з небагатьох баз, на яких зберігаються ядерні ракети і заряди. НЛО випускало промені світла у бік бази. Потім Хальт почув по військовому радіозв’язку, що інопланетяни приземлилися в місці зберігання ядерних боєзапасів.

“Я вважаю, що спецслужби як Сполучених Штатів, так і Сполученого Королівства спробували — як тоді, так, втім, і зараз — принизити значимість того, що трапилося на базі Bentwaters, використовуючи добре відпрацьовані методи дезінформації», — сказав Хальт.

Останнє втручання інопланетян в роботу баз зберігання ядерної зброї в США відбулося в 2003 році. Ці та інші дані містяться в показаннях свідків 120 відправлених у відставку або на пенсію військовослужбовців, які були зібрані виступаючими.

Відставні військові збираються надати розсекречену інформацію на підтримку своїх заяв. Вони закликають владу підтвердити зібрані відомості.

Прес-конференція, яка повинна відбутися у Вашингтоні, також проллє світло на інформацію відставного капітана ВПС США Брюса Фенстермахера. Проходячи службу в складі команди забезпечення безпеки в 1976 році, він побачив НЛО у формі сигари, яке зависло над базою ВПС Francis E. Warren, що в штаті Вайомінг.

Дослідник Роберт Хастінгс, який писав про подію, пояснив, що раніше інопланетяни займалися «простим спостереженням», але попередив, що згодом вони, схоже, стали приділяти деяким питанням більш пильну увагу. Він визнав, що, яким би неймовірним не здавалося це припущення, але все ж він погодиться, що НЛО довгий час спостерігали за ядерними боєзарядами, а часом впливали на них.

Позапланетні сили виявляють інтерес і до на перший погляд «мирних» атомних об’єктів. 26 квітня 2012 року, минуло рівно 26 літ з того моменту, як на Чорнобильській атомній електростанції прогримів потужний вибух. Найбільша за всю історію атомна катастрофа, не пов’язана із застосуванням зброї, зруйнувала активну зону реактора четвертого енергоблоку і величезна кількість радіоактивних продуктів була викинута в атмосферу. Вогонь охопив машинний зал і міг перекинутися на третій енергоблок АЕС. На щастя, через кілька годин пожежникам вдалося загасити полум’я.

Ось версія подій відомого дослідника НЛО в Україні Ярослава СОЧКА. У 2004 році він видав книгу «НЛО. Зроблено в Україні».

Четвертий блок передбачалося ставити на плановий профілактичний ремонт. Але перш ніж заглушити реактор, керівництво ЧАЕС вирішило провести низку експериментів, бажаючи з’ясувати, як довго за рахунок обертання ротора за інерцією буде вироблятися електроенергія, а також вивчалася вібрація турбіни. О першій годині ночі 25 квітня почали знижувати потужність енергоблоку, а о 14 годині відключили систему аварійного охолодження реактора. До цього часу сам реактор треба було повністю заглушити. Але в системі «Київенерго», як на зло, в той момент не вистачало електроенергії, і диспетчер з Києва, нічого не знаючи про експерименти, не дозволив зупиняти четвертий енергоблок. Так і виникли передумови трагедії, наслідки якої багато тисяч людей відчувають на собі й досі.

Чорнобильський реактор викинув у навколишнє середовище в 20 000 разів більше радіації, ніж наслідки бомбардування Хіросими і Нагасакі. Але ж могло бути ще гірше. Справа в тому, що потужний вибух на ЧАЕС від 26 квітня 1986-го виявився тепловим (четвертий блок був зруйнований перегрітим паром). Найстрашнішого, що могло статися — ядерного вибуху — не відбулося. А тим часом в реакторі лише четвертого блоку знаходилося близько 180 тонн збагаченого урану! Якби відбувся повномасштабний ядерний вибух, половина Європи злетіла б на повітря, а інша половина померла б від променевої хвороби (до речі, до 2000 року від цієї самої променевої хвороби встигло відійти в інший світ близько 300 000 людей).

Європа відбулася лише легким переляком. Сьогодні можна так говорити, з огляду на передбачуваний масштаб наслідків аварії на ЧАЕС, якби відбувся справ­жній ядерний вибух. Теплового виявилося достатньо для колосального збитку господарству України і здоров’ю багатьох мільйонів людей.

Через два роки після страшних подій на ЧАЕС в уфологічних та іншого роду виданнях Радянського Союзу, а пізніше і країн СНД, що спеціалізуються на темі аномальних явищ, починає з’являтися інформація, нібито ядерному вибуху на Чорнобильській АЕС запобігли... НЛО!

Така версія наводила розсудливих людей на думку, що хтось породжує чутки (минуло два роки, до того ж красиво виходило: іншопланетяни — рятівники людства), але на перший погляд інформаційна «качка» під­тверджувалася свідченнями багатьох очевидців — безпосередніх учасників подій тієї страшної ночі. Адже розбуджені вибухом чорнобильці упродовж шести годин пильно спостерігали за палаючим четвертим енергоблоком і бачили над ним щось схоже на «літаючу тарілку».

Оскільки факт спостереження НЛО в небі над Чорнобилем у ніч аварії приховати було неможливо, влада вдалася до свого звичайного прийому — дезінформації. Важким виявилося це завдання, оскільки окремим спостерігачам легко і просто «затулити рота», як це багато разів робилося, але мова йшла про сотні очевидців, а тому влада стала розпускати чутки і версії, маючи на меті відбити бажання «серйозних людей» вірити у всі ці «казки» про НЛО над Чорнобилем. Особливо мусувалася чутка про те, що НЛО  були «причиною аварії» і навіть підірвали реактор четвертого блоку.

Час розставив крапки над «і». Уфологи відокремили «зерно від полови», зібрали великий фактичний матеріал. Настав час задуматися: якщо НЛО — ліквідатор Чорнобильської аварії, то як розцінювати такий вид втручання? Адже виходило, що пілоти НЛО — борці за виживання людської раси!

Сьогодні про це, та й у цілому про НЛО як ліквідаторів Чорнобильської аварії, пишуть і продовжують писати багато. Причому, з плином часу особливо помітна тенденція на подолання сумнівів. Практично всі об’ємні уфологічні книги, які видаються на просторах СНД, в обов’язковому порядку містять розділ про чорнобильські «тарілки» і суперечливі часом роздуми з приводу наданої людству допомоги.

Одним з перших і плідних дослідників НЛО-інциденту над Чорнобильською АЕС був український уфолог із Гостомеля Валерій Кратохвиль, який зібрав і проаналізував свідчення очевидців. У серпні 1990 року В.Кратохвиль розшукав людину, підняту по тривозі в ту трагічну ніч, Михайла Варицького, старшого дозиметриста УДК (управління дозиметричного контролю) Чорнобиля, який працює і живе там від самого початку будівництва ЧАЕС.

У письмових свідченнях М.Варицького йдеться про те, як у ніч на 26 квітня 1986 року він був піднятий по тривозі і направлений як старший дозиметрист групи (з ним був його напарник, дозиметрист УДК Михайло Самойленко) в район ЧАЕС. У їхнє завдання входив дозиметричний контроль. Група виїхала на автомобілі ГАЗ-51 і в зону прямої видимості четвертого блоку прибула о 4 годині 15 хвилин.

Побачивши, як палахкотить реактор розбитого вибухом енергоблоку, професійні дозиметристи, розуміючи загрозу опромінення, вирішили відмовитися від негайного виконання завдання і повернутися на базу за засобами захисту. Але як тільки вони почали повертати машину, раптом... (процитуємо письмові свідчення М.Варицького): «Ми побачили, як повільно пропливає в небі яскраво-латунного кольору вогняна куля. Вона мала діаметр 6-8 метрів. Ми знову провели заміри, переключивши шкалу приладу на інший діапазон. Прилад показував 3000 мілірентген/годину. Раптом від кулі спалахнули два яскраво-малинового кольору прожектори. Два промені були направлені на реактор четвертого блоку. Об’єкт знаходився від реактора на відстані приблизно 300 метрів. Все це тривало хвилини три... Прожектори раптово згасли, і куля повільно попливла на північний захід, у бік Білорусі. Тут ми знову звернули увагу на прилад. Він уже показував... 800 мілірентген/годину (!). Самі ми не могли пояснити, що сталося, і тому «грішили» на прилад, вважаючи, що він зіпсувався. Однак коли ми повернулися на базу і його перевірили, то прилад виявився справним».

Валерій Кратохвиль зауважує: «Наведені показання М.Варицького становлять окремий інтерес, тому що тут дана хронологія подій тієї ночі по хвилинах і дозиметричних вимірах. Зрозуміло, оцінки М. Варицького і М.Самойленка розмірів об’єк­та і відстані від нього до реактора суб’єктивні, оскільки тут може йти мова тільки про кутові розміри, а не про лінійні.

Проте свідчення справного приладу і часу спостереження — річ об’єктивна, і ми маємо право спиратися на них як на документоване свідчення того, що в ніч аварії непізнаний літаючий об’єкт, з’явившись в небі майже через 3 години після вибуху, практично погасив «розмазаний» атомний вибух, збивши радіацію із 3000 до 800 мілірентген/годину, а решту тяжкою працею і людськими жертвами довершили київські пожежники».

Виходить, що в ніч аварії НЛО практично збив рівень радіації майже в чотири рази, тим самим запобігши ядерному вибуху, наслідки якого страшно собі навіть уявити.

У ту ж ніч 26 квітня серед спостерігачів НЛО в небі над Чорнобилем був і Ю.Василевський. Багато інших очевидців надали В.Кратохвилю не тільки свої письмові враження від побаченого, а й проілюстрували подію фотографіями.

Район Чорнобиля, який майже ніколи раніше не «скаржився» на візити НЛО, з моменту аварії виявився буквально окупованим «літаючими тарілками», Особливо щедрою на аномалії виявилася 30-кілометрова зона.

Три роки по тому, 16 вересня 1989 року, на четвертому енергоблоці знову були відзначені неполадки, що супроводжувалися викидами в атмосферу великих радіоактивних мас. Кілька годин по тому, о 8.20 ранку Іва  Госпіна (лікар з Чорнобиля) спостерігала в небі над станцією об’єкт, який вона описує як «бурштиновий», де можна розрізнити «верхню частину» і «дно». Рік по тому, у жовтні 1990 року, чорнобильський атомник Олександр Кримов сфотографував з вікна своєї квартири НЛО, що висить над житловими будинками атомників. На знімку добре видно посадочні опори апарату, який, мабуть, тільки-но злетів.

11 жовтня 1991-го о 20.09 виникла пожежа на другому енергоблоці ЧАЕС, під час якої відбулося часткове обвалення покрівлі над енергогенератором. Через п’ять днів сюди навідався фотокореспондент газети «Від­луння Чорнобиля» Володимир Сав­ран (професійний фотожурналіст, працює у Чорнобилі з 1986 року, уфологією ніколи не захоплювався і в НЛО не вірив), щоб провести зйомку в постраждалому машинному залі генератора. Ось що він розповідає: «На всяк випадок я «клацнув» двері, намагаючись захопити в край кадру частину провалу в даху... Будучи при повному розумі і твердій пам’яті, заявляю: на небі ні до, ні після не було ніякого НЛО...». Коли Володимир проявив відзняту плівку, на ній виявився завислий над провалом даху другого блоку НЛО, що нагадує об’єкт, який за рік до цього бачила над ЧАЕС Іва Госпіна, тільки ніби сфотографований знизу. Про властивість НЛО бути невидимим для людського ока і «проявлятися» лише на фото- і кіноплівці, в пресі повідомлялося не раз. Мабуть, подібний об’єкт і «зловив» В.Савран.

Аналіз, проведений досвідченими, криміналістами з МВС Києва, показав, що про брак плівки або її обробку, а тим більше про фотомонтаж, не може бути й мови. Іншими словами, будь-яка фальсифікація знімка виключена.

Небувала активність НЛО після 1986 року відзначалася не тільки біля і над Чорнобилем, а й над територіями, які опинилися згодом під дією жорсткого випромінювання від радіоактивного пилу. НЛО спостерігалися тут вкрай рідко, але, починаючи з літа 1986 року, спостереження в небі дивних світлових предметів, зависання НЛО над житловими кварталами, їх патрульні прольоти і маневри стали масовими. Про це свідчать численні свідчення очевидців, що рясно надходили до Комісії з аномальних явищ при українському відділенні НТО радіоелектроніки та зв’язку ім. О.С.Попова. Свідчить про це українська преса, преса сусідньої Білорусі.

“Подейкують, що саме після Чорнобильської аварії Україна стала об’єктом пильної уваги з боку НЛО. Що ви думаєте з цього приводу?» — запитали у начальника Головного гідрометеорологічного центру Міністерства оборони України полковника Ю.Лунева. Військовий чиновник відповів: »...Такий факт у військових колах задокументований. Правда, це відбулося не тільки в районі ЧАЕС, а й в інших місцях».

 

«Срібна Земля ФЕСТ» Ужгород

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com