УЗАКОНЕНЕ ОФШОРНЕ ШАХРАЙСТВО

Кіпр — благодатний острів у Середземному морі. Тут двічі на рік збирають зернові культури, а вже в травні на баштанах дозрівають кавуни і дині. Про історію, природу, архітектуру Кіпру можна довго і багато розповідати. Однак для українців найцікавішим буде, мабуть, той факт, що цей маленький острів (територія — всього 9 250 квадратних кілометрів — майже як площа найменшої української області — Чернівецької) з населенням якихось 740 тисяч людей є найбільшим інвестором української економіки. «Як таке може бути?» — цілком логічно запитаєте ви. Річ у тім, що, крім курортних переваг, крихітна острівна держава має ще один «козир», який у руках наших так званих бізнесменів перетворюється на шахрайську карту. В Україні й досі діє угода, укладена ще урядом СРСР із Республікою Кіпр, про запобігання подвійного оподаткування.

Людям, непосвяченим в економічні тонкощі, важко розібратися в суті справи. Тож потрібно внести деяку ясність. Офшорною називається компанія, зареєстрована на території країни, законодавством якої передбачено пільгове оподатковування комерційних структур, які не ведуть діяльність на території даної держави. Замість податків тут сплачується щорічний фіксований збір. Крім того, не потрібно подавати бухгалтерські звіти. А державний орган з реєстрації юридичних осіб не фіксує дані про власників компанії, що гарантує повну секретність фінансових оборудок.

Схема уникнення податків (а фактично обкрадання держави) діє дуже просто. Скажімо, якщо якийсь український олігарх Бахметов не хоче платити податків, він реєструє на Кіпрі паралельну структуру, яка існує лише на папері, однак має юридичний статус і банківські рахунки. Ось на ці рахунки під різними приводами з України й перераховуються гроші, при цьому в бюджет України не платися ні копійки. Усі платежі, що йдуть із України на Кіпр, не обкладаються навіть податком на переміщення капіталу, який в Україні становить 15%.

Дехто з бізнесменів реєструє своїх високооплачуваних працівників у штаті дочірніх компаній на Кіпрі, що дозволяє економити великі кошти на податках із доходів фізичних осіб, а також приховувати справжні розміри зарплат верхівки українських фінансово-промислових груп. Дуже зручно через офшор оформляти дорогі покупки. І ніяка контрольна служба не докопається, звідки у службовця із зарплатою в кілька тисяч гривень автомобілі, квартири і нерухомість за кордоном.

І головне — все це законно. За словами експертів, технології виведення коштів із України відповідають чинному законодавству і є невід’ємною частиною бізнес-стратегій українських фінансово-промислових груп.

Здавалося б, час вже давно закрити цю «чорну діру», через яку з держави витікають колосальні суми грошей. Але впродовж 20 років незалежності жоден президент чи глава уряду не спромігся на рішучий крок. «Більшість українських чиновників, які начебто борються з офшорами, ймовірно, самі користуються їх послугами, тому їхні заяви — популізм, — говорить фінансовий аналітик Валерій Кирилюк. — Цілком очевидно, що «кіпрську конторку» ніхто прикривати не збирається. Поки що держави зберігають статус-кво. Кіпр не хоче втратити частину українського капіталу. Українські ж олігархи, які побудували свій бізнес через острівну державу, теж всіма можливими способами чинять опір новому закону».

Україна може в односторонньому порядку вийти з угоди, і тверезо мислячі депутати у Верховній Раді намагалися скасувати цей крутійський документ, але безуспішно. Пропозиція денонсувати угоду кілька разів не набирала потрібної кількості голосів при абсолютній байдужості фракцій Партії регіонів і КПУ. Комуністи пояснили свою позицію тим, що не можуть голосувати за скасування угоди СРСР, а ще тим, що президент Кіпру — комуніст.

Уряд же, який має право своєю постановою внести острів до списку офшорних зон, що автоматично поставить фінансові потоки між Україною і Кіпром під дію інших законів, відмовчується або займається словесними викрутасами. «Чи є Кіпр офшорною зоною? — глибокодумно розмірковував віце-прем’єр міністр Сергій Тігіпко у березні минулого року. — Якщо говорити офіційно, то ні. Кіпр —  країна ЄС і сказати, що це офшор ми не можемо. Проте за розміром податків і за договором, який маємо, Кіпр — офшорна зона».

Тож український бізнес і далі використовує середземний острів як «тиху податкову гавань». А український Інтернет переповнений об’явами на кшталт: «Наша компанія гарантує повністю конфіденційну реєстрацію офшору. Ваша особиста присутність необов’язкова, зареєструвати офшор можна через Інтернет. Пакет документів вам доставлять міжнародною кур’єрською поштою в будь-яку точку світу. Ви можете бути абсолютно упевнені, що ваші дані не стануть відомі податковим службам. Крім того, ми надаємо послуги номінальних директорів і акціонерів, що дозволяє повністю виключити фігурування вашого імені в документах. Ми відкриємо банківський рахунок із можливістю управління через Інтернет, і ви дістанете цілодобовий доступ до своїх грошей».

Які наслідки цього узаконеного грабежу? За словами експерта Фонду громадської безпеки Юрія Гаврилечка, 2010 року олігархи вивезли на Кіпр 9 мільярдів доларів, що перевищує державний бюджет України. Вивіз капіталу, як і раніше, переважає інвестиції в Україну. Іншими словами, процес легалізації й відмивання грошових потоків у нашій країні має гарантоване «зелене світло і дозволяє без проблем вивозити значні суми.

«Бізнес в Україні не відчуває підтримки з боку державних органів. Україні слід максимально спростити регуляторне і податкове законодавство, зробивши його зручним для ведення бізнесу, тоді гроші залишатимуться в Україні», — підсумовує Валерій Кирилюк.

А тепер повернемося до того, що маленький Кіпр офіційно є найбільшим інвестором в економіку України. За даними Держкомстату, острівна держава впродовж останніх років вклала в Україну найбільше грошей — до 25% від загальної суми іноземних інвестицій, обігнавши  Німеччину, Росію, США, Голландію, Австрію та інших традиційних інвесторів України. Всім зрозуміло, що це не кіпріоти інвестують Україну, а маємо справу з репатріацією капіталів.

Для експертів не секрет, що насправді інвестиції з Кіпру є кримінальним капіталом. Переважна частина грошей, що надходять із острова, належить українським бізнесменам, які раніше вивели їх з України для ухиляння від сплати податків. А тепер «відмивають» кошти під виглядом іноземних інвестицій, користі від яких для економіки України, як правило, немає ніякої. Приміром, якась кіпрська фірма нібито купує в Україні банк або підприємство, тоді як насправді український бізнесмен купує майно сам у себе або перепродує його такому ж шахраю. А використовують ці лжеінвестиції найчастіше для фінансування виборчих кампаній (згадаймо: 2010 року в Україні відбулися президентські вибори і до місцевих рад) та на інші цілі, далекі від реального бізнесу. Україна не отримує ні нових робочих місць, ні технологій, ні устаткування.

«На Кіпрі немає ні ринку, ні інших факторів для примноження капіталів, — говорить економіст Володимир Лановий. — По суті Кіпр є посередницькою ланкою руху капіталів, а не економічним чи виробничим партнером. Це — тіньова економіка, сірий експорт, сірі гроші. І нормальна влада мала б ретельно відслідковувати походження такого капіталу. Це має робити будь-яка держава, яка себе поважає».

Юлія Косинська,
Олег КРУК
Київ — Ларнака — Протарас