Піраміди майя бережуть таємниці

Понад два століття після іспанського завоювання Мексики ні вчені, ні авантюристи не надавали особливого значення півострову Юкатан. А непроникна стіна джунглів зберігала його таємниці краще, ніж найтовщі шари землі, нанесені протягом століть.

Лише в XIX столітті на Юкатані виявили величні міста, споруджені стародавніми майя. Проте є версії, що існувала ще якась загадкова цивілізація, на якій базувалася дивовижна майстерність будівничих майя.  Нині відомо більш як сто великих і маленьких поселень. Це — таємничий світ, що існував впродовж півтори тисячі років і залишив безліч загадок. Одна з них — передбачення кінця світу, яке актуалізувалося з настанням Нового року. 

 

Світло і тіні

Ранок у Чичен-Іці тихий і ясний. Однак сонце, яке щойно визирнуло з-за обрію, вмить перетворюється на розпечену кулю. Джунглі парують. Готель, вдало «втиснутий» у тропічний сад, навіює романтичний настрій. Але часу на романтику обмаль: після одинадцятої ранку історичний комплекс Чичен-Іци заповнюють американці, які масово приїжджають сюди з курортного Канкуна. А ми хотіли доторкнутися до історії ще до «вторгнення янкі».

Першою нас зустрічає піраміда Кукулькана (Пернатого змія), яку внесено до нового списку див світу. Вона «родом» із Х-XІІ століть. Саме в ті часи місто переживало розквіт. Шанувальники культури майя знають — найкраще сюди приїжджати у дні весняного й осіннього рівнодення. Тоді піраміда Кукулькана являє світові особливий візуальний ефект: на вершині її північних сходів із трикутників світла і тіні складається зображення змія, що повільно сповзає до землі.

«Була б піраміда повернена бодай на один градус убік, дивна гра світла і тіні ніколи б не виявилася, — пояснює нам історик Михайло Акопчук, який супроводжував нашу групу в мандрах дорогами Мексики. — Уявіть, якими знаннями з геодезії і астрономії треба було володіти, аби отримати унікальне зображення в певному місці в точно заданий момент!”

Але якщо вас якимось вітром занесе до Чичен-Іци не в дні сезонного рівнодення — не переймайтеся. Кожного вечора біля піраміди відбувається лазерне шоу, що повторює сповзання змія. Принаймні нам, аби скласти в уяві картину «мандрів Кукулькана», цього вистачило.

Однак майя вміли «ловити» не лише світло й тіні, а й звуки. Екскурсоводи біля піраміди із задоволенням демонструють туристам, як плескання у долоні викликає посилену луну на вершині споруди. Дивні акустичні властивості має й арена для гри в м’яч. На різних її боках люди розмовляють один з одним, не напружуючи голосу, хоча їх розділяє відстань у півтори сотні метрів.

У Чичен-Іці арена для гри в м’яч збереглася майже в ідеальному стані. Пережили століття і кам’яні кільця, вбудовані на висоті 8(!) метрів. Щодо правил гри, то тут кожен дослідник висуває власну версію. Ясно одне — гра закінчувалася... ритуальним убивством, про що свідчить малюнок на стіні стадіону. Вчені так і не узгодили між собою, кого саме приносять у жертву — переможців чи переможених, тільки капітана команди чи всіх гравців...

Ще одне диво, яке не оминути в Чичен-Іці, — гігантська криниця, створена природою. Вона приголомшує розмірами, сягаючи шістдесяти метрів у діаметрі. Немов хтось зумисне «висвердлив» землю величезним коловоротом. У її синьо-зелені води жерці майя скидали жертви, щоб вмилостивити богів. Сьогодні до неї не підступитись — краї в деяких місцях обрушилися.

 

Три ознаки цивілізації

Ми стояли на вершині піраміди і дивилися на море джунглів, яке розлилося до небокраю. Крізь переплетіння рослин проступали руїни пірамід і палаців, одинокі кам’яні глиби — свідки людей і подій, які давно відійшли у вічність.

Місто Ушмаль, що належить до пізньої класичної доби майя (Х століття н. е.), загубилося глибоко у джунглях Юкатану, і далеко не кожен турист дістається сюди. Галявини між пам’ятками — майже безлюдні. Цим скористалися... ігуани, які фактично окупували історичний комплекс. Ледь не за кожним другим каменем, гріючись на сонці, дрімає «динозавр» завдовжки метр-півтора.

“Істориків і донині непокоїть питання: як відбувається якісний перехід від культури землеробства до цивілізації, — намагається зацікавити нас історією Михайло, коли ми, обережно ступаючи, аби не потривожити «ящурів», обходили будови історичного комплексу. — Майя — яскравий приклад такого переходу, оскільки мають три основні ознаки цивілізації: монументальну архітектуру, міста, писемність. Наприклад, знайома нам потужна Трипільська культура після кількох тисячоліть історії так і не переступила цей поріг. При цьому майя не знали металу, не використовували колесо, не мали тяглових тварин. Вони фактично голіруч будували гігантські архітектурні ансамблі. До речі, слово Ушмаль означає «тричі збудований». А надбані знання фіксували на каменях та в рукописах. У харчовому плані цивілізація трималася на кукурудзі. Ця високопродуктивна культура живила багатомільйонне населення».

Ми блукали між мовчазних стін, підіймалися на піраміди. Розкопані, вони вже віддали свої скарби людям: і тим, що грабували їх, і тим, що хотіли розгадати їхні таємниці. Але малюнки, якими рясніють тут стіни, не забрав ніхто. Майя продовжують жити на стінах: люди танцюють, лікарі лікують, а астрономи спостерігають за небом.

“Зверніть увагу на останній малюнок, — зупинив нас «гід», коли ми вже повертали на «фінішну» стежку, і розповів: — Астрономія — найдивовижніше досягнення майя. Вони розрахували цикли затемнень, склали таблиці обертання Місяця і планет сонячної системи. Особливу увагу чомусь приділяли сузір’ям Близнюків і Плеяд. Майя обчислили тривалість року до десятитисячних дня, тобто задовго до того, як сучасні астрономи досягли схожого результату».

Проте історія приготувала для народу майя пастку, з якої ті так і не знайшли виходу. Можливо, край розвитку поклало вичерпання ресурсу продуктивності землі. А, може, програш у військовому суперництві з культурно недосконалим, але організованішим племенами, які прибули на Юкатан дещо пізніше і не вирізнялися особливими досягненнями в науці і культурі. Цих прибульців з Північної Америки місцеві називали тривалий час дикунами. Але ацтеки стали настирливими учнями і взяли найкраще від культури майя. Навіть згодом розвинули її. Ну хіба-що по-іншому використовували піраміди. Фільм «Апокаліпсис» Мела Гібсона, можливо, досить точно змалював характер і поведінку ацтеків. Численні історичні артефакти дійсно засвідчують багатотисячні жертвоприношення на вершинах пірамід ацтеків, які власноруч виконували їхні жерці. Майя теж приносили людські жертви богам, але вони не були такими масовими. Скільки людських тіл скотилося східцями в ім’я спокою і задоволення богів? Одержимість новими і новими жертвоприношеннями фактично перетворила армію ацтеків з гаранта безпеки власної держави на армію людоловів, які методично розорювали навколишні поселення індіанців у пошуках потенційних жертв. Зрештою безумство жерців і сліпота народу привели давні цивілізації Юкатану до фатальної поразки у війні з добре організованими і не менш фанатичними (щоправда до золота) хрестоносцями-конкістадорами. Армія індіанців майже не виявила бойового духу у боротьбі зі справжнім ворожим військом. Багато племен навіть підтримало конкістадорів. Білі «боги» у сталевих обладунках залили нову для себе землю ріками крові аборигенів і щільно закрили сторінку давніх цивілізацій Юкатану на багато сторіч...

 

На попелі історії

Ми завмерли на кам’янистій стежці і прислухалися: довкола — лише тиша і вітерець. Пасма джунглів густо нависали над храмами, створюючи відчуття інопланетності пейзажу. Сонячні промені, пробиваючись крізь хмари, являли туристам образи того життя, що вирувало тут протягом шести століть (ІV — ІХ ст. н. е.). Археологи кажуть, що в Паленке відкопано лише три відсотки будівель — решту надійно ховає вічнозелена сельва.

Круті сходи, вирубані у камені двері — і ми заходимо в піраміду. У вузенькій кімнатці виставлено для огляду знаменитий саркофаг. Паленке — виняткове місце: 1952 року тут у надрах піраміди виявили кам’яний саркофаг. Це унікальний випадок в історії майя: вони ж бо не використовували піраміди для поховань. Знахідка в Паленке оживила теорію про зв’язки між Юкатаном і Єгиптом у давні часи і дала додатковий козир ученим, які стверджують: стародавні цивілізації Америки й Азії-Африки або походять з одного кореня, або мали значний вплив одна на одну через контакти. Відомий норвезький вчений і археолог Тур Хейєрдал, наприклад, нарахувавши між ними майже 60 спільних рис, двічі долав відстань від берегів Африки до Америки на очеретяних човнах, аби довести ймовірність таких контактів.

На вершині піраміди — ще одне, не менш відоме, місце комплексу: вкритий ієрогліфами «Храм написів» з рекордною кількістю знаків — 620. Наш «просвітитель» Михайло уважно «вчитується» у мереживо символів. «Що нового пишуть літописи?» — жартуємо ми. «Даремно смієтеся, — обурюється він нашою несерйозністю. — Майя — єдиний народ в Америці, який мав цілком розвинену писемність. Іспанські конкістадори свідчать про тисячі рукописів і цілі бібліотеки. Але 12 липня 1562 року в містечку Мані спалахнув вогонь нових жертвоприношень. Нові господарі Юкатану, католицькі святі отці, спалювали рукописи майя в ім’я нового Богу. Керував процесом Дієго де Ланда. Саме він виніс вирок книгам із незрозумілими знаками, назвавши їх сатанинськими. Ось так через релігійний фанатизм і елементарний брак світської освіти разом із димом від згорілих літописів розвіялися й надії людства розкрити таємниці цивілізації».

-І що — ніяких надій, що їх колись вдасться прочитати?

-Нині у світі збереглося лише чотири рукописи майя. І, на щастя для науковців, тисячі написів, вибитих на камені. Вчені досить швидко розібралися у календарних знаках і цифрах, а от написи майя тривалий час зберігали таємницю. Ще з другої половини ХІХ століття сотні лінгвістів намагалися знайти до них заповітний ключик. «Писемність ідеографічна — розшифровці не підлягає», — врешті резюмували вони. Лише в 1950-х удалося розпізнати, що знаки майя діляться на алфавітні, складові, знаки-ідеограми та знаки пояснень, тобто писемність ієрогліфічна. Виявлено понад 800 ієрогліфів, дві третини з яких розшифровано. Зміст написів найчастіше стосується історичних подій. І все ж сучасні знання про спосіб думок стародавніх майя — лише крихітні фрагменти загальної картини.

 

Кінець світу чи початок нової ери?

Початок календаря майя губиться десь у перших століттях до нашої ери. Його винахід тісно переплетений із накопиченням математичних знань. Почавши з конкретного (одна людина — двадцять пальців), майя створили двадцятиричну систему рахунку й оперували восьмизначними цифрами. Нуль придумали задовго до індійців і арабів. Найбільша цифра створена і, як кажуть науковці, записана про запас — 64 000 000.

Навіщо народу, який ледве вийшов із кам’яного віку, такі цифри? «Насамперед, для літочислення, — переконаний Михайло. — На одній зі стел жерці записали початок роду людського — 5 041 738 рік до н. е. А історія майя розпочалася 3 113 року до н. е. Зафіксована в календарі майя й інша дата, що досі викликає палкі суперечки у світі: в день зимового сонцестояння 2012 року, згідно з пророцтвами майя, завершується епоха П’ятого сонця, що тривала 5126 років. Тоді буцімто має статися катаклізм. Фаталісти вважають, що майя передбачили кінець світу, а оптимісти сподіваються на початок ери духовного відродження. Словом, пророкування пов’язане зі зміною ходу історії».

 

Неймовірно, але факт

Людські черепи — символ смерті — популярна тема в мистецтві майя. У Чичен-Іці є навіть стіна черепів. Проте не вона головний об’єкт уваги, адже існує воістину легендарний череп, який справедливо вважають одним із найзагадковіших предметів майя й історії людства.

1927 року, шукаючи у місті майя Лубаантун сліди Атлантиди, Фредерік Мітчел-Хеджес і його прийомна донька Ганна натрапили на дуже дивний артефакт: ідеально виконану копію черепа у натуральну величину, висічену з цілісного кристала кварцу. Після його вивчення вчені схопилися за голову. «Це неможливо зробити, не розкришивши кристал», — говорили вони. «Навіть за допомогою лазера», — вторили їм колеги вже за часів науково-технічного прогресу. Фахівці з фірми «Х’юлет-пакард» після аналізу знахідки тільки розвели руками: «Ця штуковина просто не повинна існувати. Вона б неминуче розвалилася при первинній обробці. Чому цього не сталося, уявити неможливо. На черепі не виявлено ані найменших слідів механічної обробки. Щоб так відполірувати цей надзвичайно твердий матеріал, потрібні сотні років. Жодна з сучасних технологій не здатна створити точну копію людського черепа з цілісного шматка кварцу». Проте кришталевий череп — реальність, яку в Музеї американських індіанців у Нью-Йорку може побачити кожен бажаючий. Крім того, багато людей відчувають енергію, що йде від експонату, викликаючи яскраві незвичайні стани свідомості.

 

Олег КРУК, Юлія КОСИНСЬКА
Київ — Канкун — Чичен-Іца — Ушмаль — Паленке — Мехіко