СУДИ ПОТРЕБУЮТЬ РЕФОРМУВАННЯ

Наша газета систематично висвітлює тему діяльності судів. Фахівці МАУП за участю студентів розробили Концепцію реформування судової системи. Зараз ми публікуємо Висновок науково-правової  експертизи, проведеної авторським колективом Інституту права МАУП за участю докторантів, магістрів права та студентів під керівництвом професора Василя Перця. Матеріали знову нагадують, що суди потребують реформування.

 ВИСНОВОК науково-правової  експертизи «Про порушення Конституції, Цивільно-процесуального законодавства України, присяги та міжнародних правових норм суддею, який в апеляційному порядку розглядав цивільну справу, хоча в суді першої інстанції боав у ній участь, як представник відповідача»

I. Фактичні дані

Пояснення Борисенко Л. М:

«Я, Борисенко Людмила Михайлівна, позивач в розглянутій судами України в 2003-2010 роках цивільній справі і замовник цієї експертизи, заявляю вимогу навести у Висновку експертизи моє пояснення обставин спору з бувшим чоловіком Борисенком Леонідом Борисовичем, які прямо пов’язані з поставленими на вирішення експертів питаннями, зокрема, хочу повідомити  наступне.

Тривалий час я працювала в групі радянських військ в НДР. 10.11.1989 р. уклала шлюб з Борисенком Леонідом Борисовичем. Після оголошення незалежності України  стала приватним підприємцем і декілька років постійно їздила в Польщу, Туреччину, Чехію, звідки завозила товар для реалізації. В підсумку заробила і накопичила значну суму грошей, в т.ч. в іноземній валюті. Мій чоловік Борисенко Л.Б., як державний службовець, отримував невелику заробітну плату. Правда, при звільненні зі служби отримав 10000, 00 грн., на які пізніше постійно посилався в судах як на свій вклад у створене подружжям підприємство «А-фільтр». Зазначені 10000,00 грн. складали невеличку долю в сумі, заробленій мною.

Приватне підприємство «А-фільтр» (в подальшому також «ПП», «Підприємство») ми з чоловіком зареєстрували 30.03.2001 р. За нашим спільним рішенням, його засновником і директором ми записали чоловіка. В Підприємство вклали сімейні накопичення, переважно зароблені мною, Борисенко Л. М. Станом на 2001 р. наш вклад в  Підприємство становив не менше 300 000 грн.. Для здійснення поточних операцій ми вносили певні кошти готівкою на розрахунковий рахунок Підприємства, але переважну більшість господарських операцій (наприклад, закупка обладнання, сировини, ремонтні роботи, асфальтування подвір’я заводу тощо) ми оплачували власними готівковими коштами. Був у нас автомобіль «Мерседес -БЕНЦ», подарований мені батьками на день народження, який бувший чоловік з моєї згоди зареєстрував на себе. Володіли ми і 2-х кімнатною квартирою, набутою за наступних обставин. Я мала у власності однокімнатну квартиру. Після реєстрації шлюбу стала в чергу на покращення житлових умов. При ліквідації обкому КПУ, де я працювала, отримала право переоформити квартирну чергу на себе або на чоловіка за його місцем роботи. Ми вибрали останнє, оскільки чоловік на той час був керівником установи. Квартирна черга підійшла і я, відповідно до закону, свою однокімнатну квартиру здала органу місцевого самоврядування і ми з чоловіком отримали 2-х кімнатну, яку пізніше приватизували.

З часом чоловік давав мені все більше приводів для впевненості, що влада власника підприємства і гроші віддаляють його від подружнього життя, особливо враховуючи, що спільних дітей ми не мали. 26.09.2003 р. я звернулася в районний суд міста К з позовом про поділ майна з чоловіком. Попередньо через спільних дуже поважних знайомих попросила адвоката Кодлу М.А., бувшого суддю Апеляційного суду К-кої області, бути моїм представником у суді. Він вислухав мене, задав питання — твердження  «Значить все майно і гроші в чоловіка?», після чого  пропав і з’явився представником у суді, але не моїм, а чоловіка. Аналіз ситуації дає можливість для однозначного висновку: «Кодла М.А. повідомив про мої наміри чоловікові і перейшов на його бік». Мені довелося шукати іншого адвоката. Справа розглядалася судом майже 9 років. За цей час Борисенко-відповідач шляхом фальсифікацій, підробок документів таємно від мене переоформив ПП «А-фільтр» у власність своєї доньки від першого шлюбу  Хижняк (до реєстрації шлюбу — Борисенко) Ірини Леонідівни, надав суду  «документи» про неіснуючі борги іншим підприємствам, вивіз цінні речі з квартири.

Я зрозуміла, що чоловік діє засобами, негідними для моральної людини. Тому в грудні 2006 р. шлюб з ним розірвала в судовому порядку. Розгляд справи наближався до завершення, але за цей час Кодла М. А. знову був призначений суддею Апеляційного суду К-кої області. Мені відповідач заявив, що повернення Кодли М. А. в суд відбулося не без його допомоги. В судовому засіданні вів себе зухвало, заявляючи головуючому:  «Скоріше закінчуйте справу, мене не цікавить результат,  все вирішиться в апеляційному суді». Сама суддя першої інстанції мені сказала: «На мене тисне  Кодла М.А., я боюсь втратити роботу». У зв’язку з цим, я записалась на прийом до Голови Апеляційного суду К-кої області», була ним прийнята, розповіла все. Здивувалась, що Голова фактично знає про зацікавленість в цій справі Кодли М.А. Він мене почав критикувати, що поділ прибутку підприємства може призвести до його закриття і втрати робочих місць і що мені це може розтлумачити Кодла М.А.  Я відповідала, що цього не хочу і цього боюся.

Суддя райсуду Шумига І.М. 05.06.2009 р., за моєю оцінкою, винесла не зовсім справедливе рішення, але  квартиру залишила мені. Це рішення я  оскаржила в апеляційному порядку, сподіваючись на справедливість, одночасно розуміючи, що Кодла М.А. має можливість впливати на суддів і він це зробить. Мої побоювання виправдались — Апеляційний суд задовольнив вимоги відповідача. Я втратила все зароблене роками нелегкої праці, навіть квартиру: до шлюбу я мала повноцінну однокімнатну квартиру, а зараз кут в спільному помешканні.

Аналізуючи матеріали справи, я звернула увагу, що Кодла М. А. втрутився в мою справу не тільки усно впливаючи на суддів, але і  демонстративними протизаконними процесуальними рішеннями від свого імені. Так, 23.07.2009 р. суддя Апеляційного суду С. О. Хавченко винесла ухвалу, якою відмовила відповідачеві Борисенку Л.Б. поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, роз’яснивши йому право на касаційне оскарження ухвали до Верховного Суду України. Не звертаючи уваги на цю ухвалу, Кодла М.А. виніс нову ухвалу, якою поновив пропущений відповідачем Борисенком Л.Б. строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Платний представник і довірена особа мого ворога-відповідача став моїм суддею! Він, як і похвалявся бувший чоловік, перехопив справу, організував скасування рішення суду першої інстанції та винесення нового рішення повністю на користь свого недавнього роботодавця, позбавивши мене, інваліда, належного мені за законом майна.

За 10 років безпосередніх стосунків із судами всіх інстанцій, сотнями позивачів та відповідачів я впевнилась в наступному:

1. Судова система України стала загрозою для існування українців і України як самостійної держави.

2. Відкрите знущання Апеляційного суду К-кої області над Конституцією, законами України, моїми правами є свідчення абсолютної влади суддів над простими людьми та її аморального використання, перетворення державного органу в комерційний, де влада стала інструментом заробляння грошей.

3. Ухвала Колегії суддів під головуванням Кодли М.А. від 11.08.2009 р., наступна Ухвала про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також рішення Апеляційного суду К-кої області від 24.12.2009 р., як і всі наступні судові рішення, є очевидно завідомо неправосудними, за постановлення яких передбачена кримінальна відповідальність за ст. 375 КК України. З цього питання я сподіваюся отримати об’єктивний  висновок науково-правової експертизи.

II. Дослідження

Для відповіді на поставлене Борисенко Л. М. питання дослідники вважають за потрібне проаналізувати наявний матеріал щодо наявності-відсутності суттєвих порушень судами законодавства, не вдаючись в деталі, які можуть бути результатом непрофесіоналізму, власної правової позиції учасників процесу тощо. Деталі, «дрібні» порушення закону здатні приховати основне другорядним. В цьому відношенні увагу дослідників привернули зафіксовані в матеріалах судової справи незаперечні обставини, частину з яких наведемо.

А). Упередженість суду

1. Кодла М.А. дійсно представляв  інтереси відповідача Борисенка  в районному суді К-ої області. Справа розглядалася за позовом Борисенко Л.М. в 2003-2010 роках.

2. В період розгляду справи в суді першої інстанції Кодла М.А. зайняв посаду судді Апеляційного суду К-кої області.

3. Рішення по справі судом першої інстанції було прийняте 05.06.2009 р.,  яке позивач Борисенко Л.М. оскаржила в апеляційному порядку.

4. Зазначене рішення з пропущенням визначеного законом строку оскаржив і відповідач Борисенко Л.Б. Суддя апеляційного суду Хавченко С.О. ухвалою від 23.07.2009 р. заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження повернула відповідачеві та роз’яснила йому право оскарження зазначеної ухвали у Верховний Суд України.

5. 11.08.2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах К-кої області під головуванням Кодли М.А. та за участю судді Савченко С.О. прийняла ухвалу, якою призначила на 15.09.2009 р. справу до розгляду для вирішення питання про поновлення строку. В ухвалі відсутнє будь-яке посилання на попередню ухвалу від 23.07.2009 р., а тим більше на ії оскарження відповідачем та скасування тощо. Таким чином, за наявності не скасованої першої ухвали, суд прийняв протилежну за змістом і висновками нову ухвалу, що є не тільки порушенням, але і відвертою зневагою до закону, існуючого в державі правопорядку.

Б). Правова оцінка ситуації:

Відповідно до ч. 1 ст. 20 та ст. 23 УПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає самовідводу, якщо:

1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як представник однієї з сторін;

2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи.

Зазначені правові норми добре знають всі судді, загально визнаним також є словосполучення «попереднього вирішення справи”: воно охоплює всі стадії та етапи розгляду справи, які підпорядковані прийняттю кінцевого рішення по справі. Зазначене дає підстави для висновку про навмисні дії судді Кодли М.А. щодо неправомірного прийняття справи бувшого подружжя Борисенків до свого розгляду. До цього додаються інші процесуальні рішення, які знаходяться поза правовим полем і яких судді, зазвичай, так відверто не приймають. Ухвала від 23.07.2009 р. винесена суддею С.О.Хавченко. Це свідчить, що вона була визначена суддею-доповідачем по справі. В новій ухвалі з цього питання від 11.08.2009 р. без скасування попередньої Кудла М.А. здійснював функції головуючого колегії судів, а Хавченко С.О. — судді. Знайти причини цієї суддівської «ротації», крім тих, які наводить позивач Борисенко Л.М., наукові експерти не можуть. Навіть за відсутності дій по перехопленню справи, як це стверджує Борисенко Л.М., суддя Кодла М.А. зобов’язаний був заявити самовідвід (ч.1 ст.23 УПК).

Системний аналіз законодавства свідчить, що порушення судом статей 20 і 23 ЦПК України призвели до неправосудності рішення Апеляційного суду від 24.11.2009 р., а в подальшому і всіх інших судових рішень, які не виправили порушення Закону судом другої інстанції. Цей висновок оснований на ст. 303 ЦПК України, яка встановила, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Вимогам закону відповідала апеляційна скарга позивачки Борисенко Л.М. В межах її доводів і мала розглядатися справа. Апеляційна скарга відповідача була прийнята всупереч закону і задоволена рішенням Апеляційного суду. В останньому не наведені будь-які підстави для обов’язкового скасування рішення суду першої інстанції, що дала б Апеляційному суду право не обмежувати дослідження справи вимогами апеляційної скарги позивача. Навпаки, Апеляційний суд без пояснення немовби помітив і обійшов увагою безсумнівно встановлені судом першої інстанції докази, які підтверджували позовні вимоги Борисенко Л.М. Так, наприклад, суд першої інстанції встановив, що відповідач Борисенко Л.Б. для запобігання поділу майна подружжя вдався до фальсифікацій, в тому числі:

1. Надав суду підроблені документи про передачу ним права власності на ПП «А-фільтр» своїй дочці від першого браку Борисенко (до реєстрації браку) І. Л. Висновком комплексної технічної почеркознавчої експертизи, допитом експерта суд встановив підробку підписів Хижняк І.Л. в найважливіших документах, які засвідчували перехід права власності на Підприємство, а також виправлення дати внесення змін в його Статут  з 10.03.2005 р. на 16.01. 2002 р.

2.      Борисенко Л. Б. не відобразив в бухгалтерському обліку обладнання, сировину, інші витрати, які були здійснені за рахунок спільних коштів подружжя, а також особистих коштів дружини. Ця обставина є очевидною тому, що розпочати виробничу діяльність Підприємства зі статутним фондом в розмірі 1000 грн. не можливо. Під час суду в результаті проведення інвентаризації обладнання та інше майно Підприємства були виявлені. Щоб пояснити їх несімейне походження, Борисенко Л.Б. надавав суду документи про запозичення, однак проведеними перевірками, в тому числі податковими органами, це було спростовано або викликало сумнів.

3.      Аудиторська перевірка встановила недостовірність фінансової звітності Підприємства. Зазвичай податкові органи оперативно реагують на подібні порушення (підробка документів, подвійна бухгалтерія тощо). У випадку ПП «А-фільтр» цього не сталося, хоча, відповідно до ст. 94 КПК, були приводи і підстави для порушення кримінальної справи.

Системний аналіз матеріалів судової справи, дій відповідача по приховуванню майна і джерел його надходження дає підстави для загального твердження, що він діяв в порушення загальних засад цивільного та сімейного законодавства — справедливості та всупереч моральним засадам суспільства (ст. 3 ЦК України і ст. 7 СК України).                                                            

Демонстративне ігнорування Апеляційним судом статей 22 і 23 ЦПКУ мали тяжкі наслідки:

А). Порушення основних (засадничих) положень судочинства — статей 1, 5, 10 цього ж Кодексу, а також передбачених ч. 3 ст. 129 Конституції основних засад судочинства — законності, рівності всіх учасників процесу перед судом, змагальності та реального, а не формального забезпечення апеляційного оскарження позивачем рішення суду першої інстанції;

Б). Невиконання Конвенції про захист прав людини та основних свобод і Протоколів до неї, зокрема: ч. 1 ст. 6 (передачі справи суду, який не був безстороннім), ст. 1 Протоколу № 1 (підміна вимоги захисту власності допомогою в її незаконному захопленні другою стороною спору).

З правової і моральної сторони не має значення, що після винесення ухвал суддями Хавченко С.О. і Кодлою М.А. знову відбулася незрозуміла «ротація» суддів — головуючого Кодлу М.А. і суддю Сідонову Л.С. замінили інші судді. Так, в рішенні Апеляційного суду від 24.12.2009 р. головуючим зазначено Віселика С.А., а суддею — доповідачем — Хавченко С.О., яка прийняла одноосібно, а потім в складі колегії суддів дві протилежних за змістом і висновками ухвали. Рішення Апеляційного суду, який  порушив ст. 3 і ст. 19 (2) Конституції України, не може залишатися в силі.

Узагальнені висновки

1.      Апеляційний суд К-кої області  при розгляді цивільної справи за апеляційними скаргами Борисенка Л. М. і Борисенко Л. Б. порушив Конституцію України, Конвенцію про захист прав людини і основних свобод, засадничі положення та статті 20, 23 ЦПК, не дав оцінок встановлених судом першої інстанції порушенням відповідачем Борисенком Л.Б. засадничих положень цивільного законодавства (ст. 3 ЦКУ), використання ним в діяльності Підприємства не облікованих основних і обігових засобів, надання недостовірних фінансових звітів податковим органом, службовим підробленням з метою приховування майна від поділу з бувшою дружиною. Зазначені обставини можуть свідчити про корупційну складову цієї справи та завідомо неправосудне рішення. Наявні підстави для порушення кримінальної справи.

2.      Рішення Апеляційного суду К-кої області від 24.11.2009 р. не може залишатися чинним. На державу, яка створила систему несправедливої судової влади, прийняла законодавство, яке не передбачає реальної можливості виправлення судових помилок і зловживань, покладається обов’язок (ст. 3 Конституції, практика Європейського суду з прав людини) захистити права та законні інтереси Борисенко Л.М.

Василь Перець,
Вікторія Степанова, Максим Суворов,
Богдан Бартило,
Неля Хіминець