Атом проти нафти

Стаття є дуже актуальною зараз. У тому числі вкрай актуальна для України. Замість того, щоб розширити українську атомну енергетику як надстратегічну галузь, комуноліберальні політикани все більше роблять Україну залежною від вуглеводнів, що перебувають у власності чи під контролем геополітичних диктаторів.

Мартиролог катастроф  танкерів і витік нафти в Мексиканській затоці нагадують нам про те, що нафтова енергетика — найбрудніша в світі. Однак псевдо-екологи напускають грім і блискавки на атомну енергетику, яка на сьогоднішній день є найменш шкідливою. Причина: нафта — одна з економічних основ американської гегемонії і фінансових прибутків мусульманських держав.

Крім того, атомна енергетика могла б забезпечити європейську енергетичну самостійність, а на це дивляться спідлоба. Отже, наявний об’єктивний союз між «зеленими» троцькістами, американськими інтересами та мусульманськими державами.

Атомна енергетика демониізується в Європі, під приводом того, що вона нагадує про «атомну бомбу» і про Хіросіму. Це ще один з синдромів стереотипного мислення. Однак ця енергетика найменш брудна з усіх, найменш небезпечна, всупереч пропагандистській брехні і попри катастрофу в Чорнобилі!

Атомна енергетика безпечна для навколишнього середовища, якщо нею обережно і правильно керувати. Класичні термічні електроцентралі або греблі гідроелектростанцій (на кшталт тієї, що будується в Гвіані) в масовому порядку забруднюють атмосферу, знищують ліси і грунт, річкову пойму і популяції риб.

Якщо не рахувати кількох аварій, атомні електростанції нешкідливі. З 1950 року аварії були рідкістю (Тримайлз Айленд, Чорнобиль, Фукусіма та ін.) і принесли в тисячі разів менший збиток, ніж катастрофи танкерів. Простий приклад: німецькі «зелені» оголосили масову мобілізацію своїх прихильників проти транспортування ядерних відходів з Франції до Німеччину або до Японії, хоча жодної аварії при  транспортуванні ніколи не було зафіксовано. Але ЗМІ мовчать про аварії і незліченні збитки, пов’язаних з транспортуванням нафтопродуктів по дорогах і по нафтопроводах. Запобіжні заходи при виробництві атомної енергії в десять разів суворіші, ніж у нафтовій промисловості, але нафтова промисловість перебуває в центрі американської військово-промислової системи, і вона накопичила величезні фінансові кошти, якими користуються багато хто, в тому числі, — Грінпіс і так звані «зелені».

Після нерозумного рішення про відмову від атомної енергетики, прийнятого урядом Шредера під тиском псевдоекологів, американо-та ісламофілів, Клод Алегро, колишній французький міністр національної освіти, заявив: «Піднявши картотеку відходів за 10 років, я стверджую, що на сьогоднішній день атомна енергетика — найбільш безпечна і найменш брудна. Німці не кажуть нам, як вони мають намір виробляти енергію. Всі відомі джерела статичної енергії викидають в атмосферу СО₂, що з часом призведе до небезпечних змін клімату. Я зі свого боку виступаю за енергетичну незалежність Франції».

Викопні джерела енергії (нафта, вугілля та газ) викидають в атмосферу мільйони тонн оксидів вуглецю та азоту, канцерогенних в набагато більшій мірі, ніж зачасту міфічна «радіація», і винні, як у руйнуванні озонового шару, так і у створенні парникового ефекту (в потеплінні клімату і в збільшенні числа кліматичних катастроф). В одній Франції атомні електростанції дозволяють уникнути викиду в атмосферу 78000 тонн пилу, 1,1 мільйона тонн NaO₂ (двоокису азоту), 2 мільйонів тонн SO₂ (двоокису сірки) і 337 мільйонів тонн СО₂ (двоокису вуглецю), найбільш забруднюючого середовище і найнебезпечнішого для здоров’я газу. Завдяки атомній енергетиці Франція скоротила на 70% викиди у навколишнє середовище газів у зв’язку з виробництвом електроенергії, а інші викиди припадають на автотранспорт з моторами, що працюють на бензині, які  забруднюють середовище більше, ніж всі промислові викиди. Завдяки атомній енергетиці, Франція (де частка цієї енергетики у виробництві електроенергії найбільша в світі) менше забруднює атмосферу, ніж її партнери по ЄС: на одного мешканця припадає 6,9 тонни СО₂, тоді як середня величина по Європі 8,15 тонни, а в Німеччині вона дорівнює 11 тоннам!

Однак екологічне лобі, «зелені», курйозним чином завжди розігрують карту нафти, тобто джерела максимального забруднення середовища. Перший приклад, це проект, який, на жаль, досяг успіху в Німеччині, Швеції та Італії, — зупинка всіх атомних електростанцій. Очевидно, їх замінять електростанції, що працюють на газі або на іншому паливі, яке сильно забруднить навколишнє середовище. І «економія енергії», яку демагогічно обіцяють «зелені», лише символічно обмежить ці викиди. Другий приклад: «зелені» зуміли заблокувати будівництво каналу Рейн-Рона, тому що він нібито зіпсував би пейзажі. Результат перегонів: щоб забезпечити дорогами фрахт між басейнами Рони і Рейну, який збільшується на 4% на рік, доведеться вдатися до перевезення на вантажівках по автотрасах, а це найбрудніший, найдорожчий, найнебезпечніший і найшкідливіший для природи спосіб транспортування. До речі, «зелені» ніколи й пальцем не поворухнули проти прокладання систематичних і часто непотрібних   автотрас (А3 Париж-Труа, А28 Руан-Тур — завжди порожні дороги), і навпаки, вони протестували проти швидкісної залізничної лінії Валанс-Марсель. Ніколи вони не підтримували проекти перевезення вантажівок на поїздах. Транспорт та електроенергія на базі нафти: ось що об’єктивно підтримують «зелені», ці патентовані шахраї.

Цілком можливо, що «зелені» і екологічне лобі працюють на нафтову промисловість і в американських інтересах, які в даному випадку тісно пов’язані, тому що США, як і їх мусульманські союзники — виробники нафти, зацікавлені в тому, щоб Європа відмовилася від атомної енергетики.

Для світового нафтового лобі глобальна загроза — атомна енергетика і транспорт на базі електрики. Нафтова промисловість на 80% знаходиться в руках англо-саксонських фірм. Не будемо забувати і про британські нафтові поклади у Північному морі. Ще один момент: об’єктивна підтримка американцями і проамериканськими європейськими лівими чеченських мусульман пов’язана з бажанням американців контролювати транспортування каспійської нафти. Так само, головними виробниками газу є мусульманські країни (Алжир, Індонезія, країни Середньої Азії). Виробництво нафти і газу відповідає американо-мусульманським інтересам. Виробництво електроенергії на атомних електростанціях в Європі стало б для них економічною катастрофою. Тим гірше для навколишнього середовища. І все це з благословення псевдоекологів, цілком ймовірно, куплених за долари.

Їх антиядерний запал пояснюється також мондаліастичним баченням економіки, який теж слугує американським інтересам і дозволяє послаблювати Європу. І справді: нафта припускає залежність Європи від зовнішніх джерел сировини, тоді як для атомної енергетики достатньо поставки невеликих кількостей урану, який легко отримати (в Росії він є з надлишком). Вони не будуть підтримувати ідею енергетичної незалежності Європи. Позбавити Європу «мирного атома», значить, заборонити їй (і особливо Франції) виробляти військове паливо, тобто позбавити її засобів військового стримування. Така мета американської геополітики та арабо-мусульманських союзників США. Як і в інших областях, екологи, Пентагон і нафтоносні країни Сходу разом ведуть боротьбу проти Європи.

Наших екологів з «нових лівих» турбує об’єктивна військова та економічна міць і незалежність, що атомна  енергетика забезпечує Європі, поряд з технологічною перевагою. У їх боротьбі взаємопов’язані: прагнення послабити європейського (тепер уже євросибірського) диявола, перешкодити його відродженню, відродження його традиції і пам’яті про предків, зруйнувати його наукову, технічну та військову міць, позбавити його незалежності, здеградувати його і знищити його етнічну основу за допомогою імміграції. Підтримка нафтової супроти атомної енергетики — лише один аспект цієї дуже цільної і різноманітною стратегії, мета якої — знищення самобутності і майбуття європейської цивілізації. Турбота про екологію і про здоров’я народу — тільки грубі трюки, підмазані нафтою.

Але які серйозні зустрічні пропозиції можна сформулювати в піку вигадок брехунів, що виступають проти атомної енергетики? Сьогодні вироблена енергія використовується в двох головних напрямках: для виробництва електрики і на транспорті.

Які типи енергії ми маємо в своєму розпорядженні в даний час для виробництва електроенергії?

1. Класичні термічні електростанції на вугіллі, нафті та газі. Недоліки: залежність від поставок, масоване забруднення середовища (викиди в атмосферу, чорні припливи тощо).

2. Греблі. Недоліки: брак місця, затоплення природних зон, як сьогодні в скандальному випадку з греблею в Гвіані, проти якої екологи не сказали ні слова.

3. Енергія припливів і відпливів: гребля в Ла Ранс (Бретань), єдина у світі. Недоліки: мале число відповідних місць та забруднення гирл мулом.

4. Геотермічна енергія — забезпечення турбогенераторів змінного струму струменем води, що спрямовується на 1000 м під землю і в результаті нагрівається. Недолік: страшна дорожнеча.

5. Сонячні панно. Недолік: чисто допоміжна енергія.

6. Сонячні печі (ефект петлі, що створюється фотонною індукцією). Недолік виявився після невдачі експериментальної печі в Монлуі — залежність від примх погоди.

7. «Еолові ферми» — млини з трилопатевими гвинтами. Цікавий варіант! Розробки йдуть повним ходом, але це лише допоміжне джерело енергії. Недолік: зі ста гектарів виходить тільки 100 мегават, тобто всього 10% потужності одного ядерного реактора.

8. «Водна енергія» (турбіни, занурені в потоки або морські глибини з сильними та регулярними течіями). І в цьому випадку вироблення енергії недостатнє і дуже мало відповідних для цього місць.

Джерела енергії для транспорту:

1. Термічні мотори, що забруднюють середовище.

2. Електромотори, мало або зовсім не забруднюють середовище.

Без термічних моторів не обійтися (літаки, кораблі, дизельні локомотиви і т.д.), але їх застосування можна обмежити, чого насправді ніколи серйозно не робилося. Все пояснюється начебто відсутністю досліджень та серйозних капіталовкладень. Альтернативні джерела енергії для транспорту, особливо для автомобілів, систематично саботуються, попри їх явну перспективність.

Мова не йде про встановлення догми «тільки атомна енергія» замість догми «тільки нафта». Всі способи виробництва енергії мають свої недоліки, але в даний час у атомної енергетики їх менше за все. Її недоліки такі:

1. У разі війни або тероризму АЕС особливо вразливі через зосередження в невеликому числі надпотужних електроцентралей (примітка Технократа — наразі із появою портативних АЕС ця проблема може бути зняття із порядку денного).

2. Часто ставлять запитання щодо проблем із зберіганням радіоактивних відходів з тривалим періодом розпаду. Але якщо прийняти всі запобіжні заходи (наприклад, зберігати їх на великій глибині), ризик опромінення зводиться до нуля. (примітка Технократа — також варте уваги те, що з часом можливо з’явиться можливість використовувати радіоактивні відходи вдруге, і можливо саме тому багато «екологів» не хочуть, щоби вони зберігалися в Україні, працюючи при цьому на спецслужби РФ, куди ймовірніше відходи і будуть доставлені).

3. Ризик аварій і попадання в атмосферу радіоактивних аерозолів. Але за 50 років експлуатації таких електроцентралей ми знаємо лише Чорнобиль, шкідливий вплив якого на здоров’я людей було набагато менш значним, ніж від колосальних викидів канцерогенних газів нафтової енергії, не кажучи про «чорні припливи» і дикої дегазації танкерів у відкритому морі. Атомна енергія в цілому керована і піддається вдосконаленню, на відміну від способів переробки нафти.

Ось деякі покажчики для енергетичної стратегії і логістики, тісно пов’язані один з одним, з подвійною метою: звести до мінімуму забруднення навколишнього середовища і забезпечити енергетичну незалежність і автаркію Європи.

Основою виробництва електроенергії повинна бути атомна енергетика, яка існує в даний час тільки у Франції. Франко-німецька електроцентраль нового типу, поки тільки проектується, дозволить на чверть зменшити вартість електроенергії. «Зелені» роблять все, щоб зірвати цей проект. Але попутно слід розвивати допоміжні джерела енергії, перш за все місцеві, невеликі і децентралізовані, щоб зменшити вразливість «зоряних» мереж. Ці джерела: еолові ферми, турбіни на потоках і морські турбіни. Проте загальним правилом має бути заборона будь-яких електроцентралей на газі, вугіллі або рідкому паливі.

Що стосується транспорту:

1. Все більш поширеними повинні ставати дизельно-електричні мотори, точніше електричні, що працюють на газі з рідкого палива, дуже мало забруднюють середовище. Може бути, стане можливим використання термічного пального на базі рослинних олій.

2. Систематичне застосування швейцарського і австрійського способу перевезення вантажівок на залізничних платформах.

3. Дедалі більший розвиток мережі європейських швидкісних залізниць, що дозволить частково усунути безліч недоліків континентального авіасполучення завдяки вагонам 3-го покоління (комерційна швидкість 350 км/год).

4. Систематична політика розвитку фрахту по рейках та каналах.

5. Використання для приведення в рух комерційних кораблів енергії вітру (вітрових турбін або напівжорстких вітрил), що дозволить заощадити 40% рідкого палива.

6. Капіталовкладення в нові німецькі технології важких дирижаблів для транспортування з фрахту.

У перспективі великої політики варто було б також вкласти кошти в «атомні станції 2-го покоління» з використанням не сили розщеплення, а сили злиття (при цьому атоми зчіплюються, а не розпадаються). Теоретичні основи цього процесу відомі і, грубо говорячи, тут немає ніякого ризику опромінення, бо можна використовувати не уран, а будь-який метал.

Але нафтові лобі чинять тиск всюди, особливо в Брюсселі, щоб обмежити дослідження і капіталовкладення в нові технології енергетики і транспорту. У їхніх інтересах збереження викопних джерел енергії, успадкованих від XIX століття.

Трохи здорового глузду вам не зашкодить, коли ви аналізуватимете ситуацію: кислотні дощі, які знищують ліси; шахтарі, що гинуть від вибухів рудникового газу; чорні припливи, які спустошують узбережжя; собори та історичні пам’ятники, роз’їдені і почорнілі від викидних газів автомобілів; хвороби дихальних шляхів і рак внаслідок впливу вуглецевих або сірчаних аерозолів... Наявна залежність Європи від поставок вуглеводнів — від американо-мусульманських нафтових і газових інтересів. Чи не переважує все це вигадані небезпеки атомної енергетики?

Гійом Фай«Технократ»