Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Оплот під ударом

Сувора дійсність демонструє сталеве правило: якщо металургія працює справно, то і усе українське господарство в цілому виявляє волю до опору реформам, і навпаки. Ну а справно наші металурги можуть працювати тільки за наявності попиту на свою продукцію на зовнішніх ринках, оскільки близько 80 % товару вивозиться за рубіж.

Простий приклад з недалекого минулого. У 2003-2004 рр. стався майже 75-процентний стрибок світових цін на продукцію чорної металургії, і ВВП країни виявив чудотворну динаміку: 9,6 % в 2003 р. і 12,1 % в 2004 р. Віктор Федорович, що виявився в потрібний час в потрібному місці, пристебнув «економічне диво» до свого імені.

Останніми роками доля металургії в обсягах реалізованої промислової продукції країни складає 25-27 %. До того ж галузь забезпечує 40-45 % усіх валютних надходжень до бюджету. Фігурально висловлюючись, у нашого гірничо-металургійного комплексу в руках — блокуючий пакет акцій. Якщо із зовнішньою кон’юнктурою напруга, то автоматично блокується «розвиток» держави.

Отже, як не крути, але якщо доменне господарство справно палить димок, то влада задоволена і охоче філософствує на тему розвитку держави аж до 2030 року. Якщо з тих 43-х, що є в наявності домен третину задуто, то батьки-командири починають нервувати, закликаючи населення затягувати паски. Коли ж половина доменного господарства не зливає чавун в ковши, як це сталося глибокої осені 2008 року, то керманичі впадають в паніку, благаючи про допомогу у надприродного.

Микола Янович ще недавно бадьоро повідомляв пресу, що в 2012 р. значного зниження попиту на український метал на світових ринках не повинно бути. А це означає, що і валютні надходження до держбюджету не зменшаться... У гіршому разі, навіть якщо на 1,5 млн. т зменшиться попит на метал, то «ми зможемо ці ж 1,5 млн. т реалізувати усередині країни», — переконував він присутніх на зустрічі журналістів. 

Перш, ніж подивитися на перспективи 2012 року, що вимальовуються, не можу відмовити собі в задоволенні поплакатися про зліт українського ГКМ, що не відбувся, який нам обіцяли.

Металургія по праву була стержнем індустріальної економіки ще радянської України. Вона виробляла близько 40% усього радянського прокату — 38,6 млн. тонн. 14 металургійних комбінатів і заводів, 7 трубних, 10 метизів, 26 гірничорудних підприємств, 3 феросплавних, 20 заводів кольорової металургії, 35 підприємств вторинних металів повинні були стати надією і опорою незалежної України. 

Але, на жаль, не стали. Приватизація, проведена в другій половині 1990-х, в епоху «великого хапка», не вивела металургійний комплекс на нові вершини. Влада кістками лягала під нових хазяїв «домнохозяйства», даючи їм податкові поблажки. Досить сказати, що в 1998-2002 рр. керманичі пішли на безпрецедентні кроки, ощаслививши ГМК податковими канікулами — ставку податку на прибуток понизили на 70%, а накопичену заборгованість по податках, пенях і штрафах списали.

Більше того, під тиском нових власників меткомбінатів удвічі зменшили штрафи за можливі в майбутньому податкові вільності, звільнили від зборів на будівництво і ремонт доріг; переполовинили ставки збору до Державного інноваційного фонду. Навіть девальвацію гривни проводили завжди в терміни, узгоджені з «залізними канцлерами». Усе було зроблено, щоб власники потужностей танцювали на кістках держбюджетів. Але скільки капіталіста ні годуй, він в офшор дивиться. 

Але і чарівна зовнішня кон’юнктура в 2001-2008 рр. не змогла вивести ГМК на рівень 1990 року. Обсяги виробництва прокату з чорних металів (топ-продукція нашого експорту) до моменту початку кризи восени 2008 року знаходилися на відмітці 63 % від рівня 1990 року.

Приватна власність на засоби виробництва виявилася не в змозі результативно конкурувати зі всенародною власністю — ні в комерційному, ні, тим більше, в соціальному плані.

Власники меткомбінатів продовжували по-чорному експлуатувати те, що дісталися їм на халяву. Продукція, яка не давала виразного прибутку, була безжально виведена з номенклатури товарів. Зараз Україна майже не виплавляє спеціальні стали. Відповідно, під ніж пішло декілька сотень тисяч робочих місць. «Соціалка» практично була згорнута. Зарплати урізають до рівня найнижчих у світі. Менше отримують тільки індійські сталевари унаслідок того, що цілорічне літо дозволяє роботягам-індусам не витрачатися на опалювання своїх жител, зимові штани і калорійне харчування. 

Устаткування, що не знало великої модернізації з середини 80-х років минулого століття, експлуатується до останнього болта. Знос техніки наближається до відмітки 70%...

У вересні 2011 р. явно позначилися тривожні тенденції на світових товарних майданчиках в частині попиту на чорні метали. Вийшовши в серпні 2011 року на рівень приблизно в 77 % від докризових показників 2008 року, зростання в галузі припинилося, а в листопаді виробництво просіло на 7 % в порівнянні з жовтнем. Експерти одностайні в оцінці ситуації — попит і ціни на метал на зовнішніх ринках найближчими роками стискуватимуться, тому в металургійній галузі дуже вірогідний спад.

Проте небезпечні переміщення позначилися не у вересні 2011 року. За відомостями директора «Укрпромзовнекспертизи» В. Власюка, металурги втрачають позиції в експорті вже четвертий рік поспіль. Так, «якщо в докризовому 2007 р. країна вивезла на зовнішні ринки більше 28 млн. т металопродукції, то за підсумками 2011 р. продамо не більше 23 млн. т, що на 800 тис. т менше, ніж навіть в 2010 г». Таким чином, «за неповні чотири роки Україна втратила ринки збуту, порівнянні з виробничими потужностями одного з найбільших своїх комбінатів, — ММК ім. Ілліча».

Втрату більше 5 млн. т металоекспорта Власюк пояснює не одними лише кризовими явищами — «провал пов’язаний і з появою власної металургії в регіонах традиційних продажів нашої сталі: на Близькому Сході, в Північній Африці і Туреччині».

Окрім стрімкого розвитку металургії в Китаї, КНР, що перетворилася з великого імпортера в найбільшого експортера чорних металів, ситуація посилюється планами Туреччини до 2015 р. запустити нові потужності на 15 млн. т в рік. Не відстає і Південна Корея.

Потужності, що знову вводяться, природно, відповідатимуть останньому слову техніки, на відміну від наших меткомбінатів, що виплавляють сталь за старими технологіями. 

Українська металургія, пропрацювавши жовтень 2011 р. на склад, в листопаді-грудні почала скидати обороти. Падіння в сегменті плоского і трубного прокату, характерне навіть для українського ринку металу в листопаді-грудні, має усі шанси зберегтися і надалі. Реальний попит на прокат в європейському регіоні практично не збільшився, навіть незважаючи на теплу зиму, що дозволила подовжити будівельний сезон.

До обсягів споживання першої половини 2011 року ринку ЄС ще далеко, а кризові явища у фінансовому секторі більшості країн-членів ЄС нікуди не зникли. Навпаки, мають тенденцію до розширення. 

Зниження ГКМ випуску продукції в останні два місяці 2011 року і низхідний тренд світового попиту не залишився без уваги урядовців. Спочатку для проекту Госбюджета-2012 Кабмін задіював «зважений сценарій» — зростання ВВП на 5,5 %. Але вже в підписаному Гарантом у кінці грудня бюджеті запланований підйом на 3,9 %. тобто планове зростання ВВП урізає на 30 %...

Антон Дальский
FromUa.com

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com