ІНТЕГРАЦІЯ В «ВЕЛИКИЙ КИТАЙ»

Проблеми існування і розвитку Китаю примушують його шукати вихід із складної демографічної, соціальної і екологічної ситуації, що склалася. Зокрема, великі надії покладаються на створення т.зв. «Великого Китаю» — китайського спільного ринку, формування якого почалося ще у кінці XX ст. У нього повинні увійти окрім Китаю з Сянганом (Гонконг) і Аоменем (Макао) Тайвань і Сінгапур. Цьому сприяють бурхливі економічні і політичні процеси в Азії. Розвиток економіки Китаю, Тайваню, Малайзії, Філіппін, Таїланду в 90-х роках проходив найвищими темпами у світі. Багато в чому це було досягнуто завдяки створенню Азіатсько-тихоокеанської економічної спільноти.

Гострота проблем, що стоять перед КНР, примушує Пекін закривати очі на політичні і ідеологічні протиріччя, що існуюють між Китаєм і Тайванем та іншими країнами АТР. Найбільш складною є тайваньська проблема — проблема територіальної єдності Китаю — об’єд­нання континентальної частини і Тайваню.

Для Пекіна проблема возз’єднання Тайваню з КНР є питанням національного об’єднання і территоріальной цілісності. У 1972 р. США почали нормалізацію стосунків з КНР, пішовши на підписання Шанхайської декларації за підсумками візиту в Китай Президента США Р. Ніксона. Проте дипломатичні стосунки між двома країнами не були встановлені, оскільки офіційно Вашингтон визнавав уряд Чан Кайші на Тайвані. До 1979 р. США припинили дипломатичні стосунки з Тайванем, але зберегли неофіційні стосунки з островом на підставі спеціально прийнятого в 1979 р. Закону про стосунки США з Тайванем. У тому ж році були встановлені дипвідносини між США і КНР.

Нині уряд Тайваню виходить з формули існування «одного Китаю» і визнає значущість завдання національного об’єднання. Проте усередині Тайваню росте число прибічників повної незалежності острова і відмови від ідеї єдності з «Великим Китаєм». КНР хворобливо реагує на зростання впливу прибічників незалежності Тайваню. Враховуючи неформальні гарантії США, керівництво КНР не йде на застосування сили для об’єднання з Тайванем. Проте воно дає зрозуміти, що застосування сили проти острова в надзвичайних обставинах, під якими розуміється прийняття Тайванем рішення про оголошення незалежності, не виключається.

Необхідно мати на увазі, що Тайвань має одну з найбільш ефективних економік в Східній Азії і є великим експортером капіталу. Незважаючи на свій неповний міжнародно-правовий статус, він залишається де-факто одним з найвпливовіших учасників регіональних політичних і економічних відносин, підтримує дипломатичні стосунки з 29 країнами світу.

Незважаючи на ці труднощі на загальній національній і культурній базі між Китаєм, Тайванем і Сінгапуром складаються і зміцнюються тісні виробничо-економічні відносини, утворюючи кістяк «Великого Китаю». Конкуруючи між собою, його суб’єкти йдуть шляхом тісної інтеграції. За своїми макроекономічними показникам (експорт, валютні резерви без золотого запасу, баланс поточних операцій, об’єм операцій на фондових біржах) — це геополітичне об’єднання вже зараз значно перевершує Німеччину, Францію, Італію і Великобританію разом узяті. Для порівняння можна сказати, що експорт Росії складає приблизно 1:14 експорту країн — потенційних членів «Великого Китаю»,  а валютні резерви — 1:55 на користь альянсу.

Спільний експортний потенціал Китаю, Тайваню і Сінгапуру вже зараз перевищує японський...

Интеграционніе процессы и тесное экономическое сотрудничество увеличивает объем товарооборота между странами и международные перевозки генеральных грузов. В транспортировке груза важно найти надежного перевозчика с хорошей репутацией, имеющего собственные представительства в странах между которыми будет осущестлятся транспортировка.