УКРАЇНА ВШАНУВАЛА ЗАГИБЛИХ ВІД ГОЛОДОМОРІВ І ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ

Україна відзначила скорботну річницю геноциду українського народу, влаштованому сталінським режимом. Цього дня біля Меморіалу жертвам голодоморів в Києві, що поблизу Лаври, зібралося близько 10 тисяч людей, які тримали в руках запалені і не запалені свічки (таким чином помянули душі ненароджених).

Напрочуд солідарними були чотири президенти України, які вклонилися пам’ятнику змарнілої дівчинки з німим докором в очах, що притиснула до грудей колоски пшениці. Україна поступово, але неухильно йде до солідаризованого відзначення цієї дати і вже ніякі червоні кликуші не зможуть забалакати істинну причину жахливої національної катастрофи 1932-1933 рр.

Напередодні скорботного дня в Міжрегіональній Академії управління персоналом відбувся захід, присвячений Дню Жалоби за жертвами від Голодомору (1932-1933 рр.). Захід відбувся за сприяння активістів Всеукраїнської громадської організації «Молодий Народний Рух» та студентів МАУП, для яких було продемонстровано фільм, присвячений тим жахливим подіям. Кожного року Академія  влаштовує цей захід аби долучити молодь до історії країни та закликати не залишатися байдужим до цього страшного історичного факту. На зустріч зі студентами Академії прийшов заступник Голови ВГО «Молодий Народний Рух» Сергій Митрофанський, який розказав про жахливі сторінки української історії в1932-1933 роках: «Сьогодні ми вшановуємо пам’ять загиблих українських людей від голодомору. Щоб глибше зрозуміти цю проблему, ми маємо повернутися в минуле і зробити історичний екскурс до початку століття, коли на території країни йшла визвольна боротьба. Зміцніла на терорі більшовицька влада відразу після революції почала вгамовувати повсталих селян за допомогою регулярної армії. Продрозверстки позбавляли людей можливисті нормально жити. Це спричинило низку повстань, які нажахали більшовиків. На початку 1930-х вони почали заганяти людей у колгоспи, конфісковувати худобу і реманент — все те, що було набуто за роки копіткої праці. Такі дії зі сторони влади знову призвели до заворушень, селяни дали зрозуміти, що силою поставити Україну на коліна не вийде. І тоді Радянська влада вирішує  піти на страшні та радикальні заходи — винищити  українців голодом і міцно закріпитися на теренах України. У 1932 році формуються групи, які насильницьким методом  забирають усі продовольчі товари та вивозять їх із сіл». Гість посилався також на розповіді своєї бабусі, яка пережила той голодомор, вона розповідала, що у людей забирали гнилу капусту,  бурячки, розбивали жорна — за допомогою яких можна було перетирати не лише зерно, але й суху траву. 

За підрахунками істориків чисельність загиблих під час голодомору становила понад 5 мільйонів людей.

Після виступу Сергія Митрофанського студентам показали документальний фільм про  часи голодомору, в якому описується кожен етап життя людини, яка вмирає від голоду. Для такого, щоб не допустити повторення такої трагедії, молоде покоління має добре знати свою історію і пам’ятати про найжахливіші її моменти. Своє ставлення  до цього заходу висловив учасник ВГО «Молодий Народний Рух», студент 5 курсу Академії, Інституту міжнародних відносин та лінгвістики ім. Аверроеса Олексій Захарченко: «Ці заходи дуже важливі, тому що сьогодні молодь трошки відсторонена від цих процесів.  Ці сторінки історії дуже важливі для кожної свідомої людини та народу в цілому, аби в майбутньому не робити подібних жахливих помилок. Тому ми, Всеукраїнська громадська організація «Молодий Народний Рух», проводимо такі заходи в багатьох навчальних закладах.