Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ЗАХОПИЛИ УОЛЛ-СТРІТ

Американська акція «Захопи Уолл-стріт» почалася в Нью-Йорку 17 вересня. Демонстранти протестують проти панування фінансистів, соціальної нерівності і безробіття і називають себе 99 відсотками населення, які протистоять одному відсотку багачів. З часом подібні акції почали проводити в різних містах США. У Чікаго 16 жовтня було заарештовано 175 чоловік, що відмовилися покинути громадський парк. У Вашингтоні поліція ізолювала не менше 19 учасників акції протесту, що проходила на східцях Верховного суду США. Понад 100 демонстрантів заарештовано в Арізоні.

Акція «Захопи Уолл-стрит», що почалася в Сполучених Штатах, рекордними темпами захоплює країни світу одну за іншою. Німеччина, Великобританія, Аргентина, Чилі — на зміну первинному гаслу вже прийшов новий: «Захопимо разом». Акція протесту стала міжнародною; світові ЗМІ вже назвали її наймасовішою і організованою. Навчені досвідом взаємодії з соціальними мережами, які легко видають своїх користувачів службам безпеки і держструктурам, учасники «Occupy Wall — street» для координації дій створили свій сайт.

Напередодні, в неділю, до маніфестантів приєднався засновник Wikileaks Джуліан Ассанж. Всесвітньо відомий інтернет-журналіст виступив перед мітингуючими в Лондоні з промовою про фінансовий тероризм, розповів про корупцію в банківській сфері. Відразу після спілкування з Ассанжем учасники акції спробували прорватися до фондової біржі. Поліції ледве вдалося відбити натиск бурхливого натовпу. Протестні рухи по всьому світу продовжують ідеологічну лінію «рухів за соціальну справедливість», таких, як рух антиглобалізму. Цей рух вже не можна назвати ефемерним, він перетворився на смолоскип для усіх тих, хто домагається реорганізації світової економіки. І хоча Уолл-стріт — лише одна з ланок цієї системи, саме на ній сфокусовано невдоволення мільйонів громадян, постраждалих від фінансової кризи.

Мужність і рішучість греків, іранців, тунісців, єгиптян, сирійців, йеменців, бахрейнцев і іспанців викликали почуття незручності у народів, що пасивно миряться зі своєю долею, тоді як інші готові на смерть.

Відомий американський економіст Даунінг вважає: «Планета поступово перебудовується, можливо, занадто поступово. Це буде трудомісткий, важкий і хворобливий процес, неможливий без чітко виробленої політики...  Революційний цикл дуже тривалий, а рух за переоцінку капіталізму знаходиться в самій початковій стадії, хоча поява соціальних мереж може прискорити цей процес».

Результати опитувань показують, що значне число американців підтримують рух «Захопи Уолл-стріт» і аналогічні акції протесту.  37 відсотків жителів США висловилися в підтримку «Захопи Уолл-стрит», 18 відсотків виступили  проти нього, 25 відсотків не мають певної думки.  Хвиля протестів згодом знову перекинулася на Європу. Особливо бурхливими вони були в Римі.

Італійська влада рішуче засудила прояви насильства під час масових демонстрацій протесту, що відбулися в суботу в Римі. Учасники демонстрацій виражали своє невдоволення нездатністю уряду вирішити економічні проблеми, що стоять перед країною. Це була один з найбільш серйозних спалахів насильства в італійській столиці за останні роки. Більше 70 чоловік, у тому числі учасники демонстрацій і поліцейські, отримали поранення. Заарештовано більше 20 чоловік, проте найближчими днями очікуються нові арешти. Сотні протестуючих, чиї особи були приховані під масками, кидали в поліцейських камені, і пляшки із запалювальною сумішшю. Вони били вітрини магазинів і банків, підпалювали автомобілі і контейнери із сміттям.

Поліцейські, спеціально споряджені для придушення вуличних безладів, застосували проти особливо агресивних сльозоточивий газ і водомети.

В неділю прем’єр-міністр Сильвио Берлусконі заявив, що те, що сталося було дуже тривожним сигналом для громадянського суспільства. Він пообіцяв, що винні будуть знайдені і покарані.

Інші політики вважають, що те, що сталося в Римі, — це партизанська війна в місті. Вони вважають, що ці події кинули тінь на тих, хто старався у рамках закону, виразити своє невдоволення.

Член лівої Демократичної партії Енріко Летта закликав засудити насильство. Багато молодих людей, що вирішили вийти на мирні демонстрації, мали для цього усі підстави, і насильство не повинне поставити під сумнів ті позитивні ідеї, які лежали в основі цих виступів.

У Німеччині пройшли демонстрації проти панування банків. Організатори маніфестацій стверджують, що в них взяли участь 40 тисяч чоловік в 50 містах ФРН. Найбільш масштабні протести відбулися у Франкфурте-на-Майні, Берліні, Кельне, Гамбурзі, Ганновері, Мюнхені і Штутгарті.

У Франкфурті, де розташовані офіси більшості німецьких банків, було створено рух «Захопи Франкфурт». Воно зібрало на акцію перед будівлею Європейського центрального банку близько п’яти тисяч чоловік. Демонстранти виступали проти порятунку фінансових інститутів за рахунок платників податків і соціальної нерівності, пише Maerkische Allgemeine. У руках у них були плакати з гаслами «Ви спекулюєте нашими життями» і «Ви просаджуєте наше майбутнє». Близько 150-200 активістів мітингують в наметах перед будівлею ЄЦБ. Рух «Захопи Франкфурт» оголосило акцію безстроковою.

У Берліні на акцію протесту прийшли до десяти тисяч чоловік. Близько 200 демонстрантів намагалися прорватися в бундестаг, вигукуючи при цьому гасло «Захопи бундестаг». Зупиняти їх довелося поліцейським, але ніяких затримань за цим не послідувало.

Велика акція протесту, що зібрала близько п’яти тисяч чоловік, пройшла також в Гамбурзі. У Лейпцігу в демонстраціях взяли участь близько 2,5 тисяч чоловік.

У Лондоні тривають акції протесту у рамках руху «Захопи Wall street», близько 250 чоловік встановили намети навпроти Собору Святого Павла в центрі міста.

Близько двох тисяч чоловік взяли участі у демонстраціях в Лондоні, близько 500 з них провели ніч на площі перед собором.

В день міжнародної солідарності учасників і прибічників руху «Захопи Wall street», акції протесту пройшли в 82-х країнах світу. 

Масові демонстрації стали ознакою глобалізації обурення громадян діями фінансових установ. Політикам необхідно визнати свою долю провини в тому, що відбувається, пише німецька преса, коментуючи міжнародні акції протесту проти панування банків.

Газета Frankfurter Allgemeine пише: «Що ми зараз спостерігаємо — глобалізацію розлючених громадян? Схоже, так і є, якщо подивитися на географічний розмах протестів, що охопили Нью-Йорк, Європу і що докотилися до Сінгапуру. Злагоджений хор, в якому спочатку злилися голоси «Обурених» в Мадриді, і який потім був підхоплений американським рухом «Захопи уолл-стріт» в Америці, також говорить на користь цього припущення. Протести спрямовані проти фінансових ринків, а їх ініціаторами і учасниками є в більшості випадків молоді люди, що страшаться, що боргова криза позбавить їх майбутнього».

Нині не можна говорити, що рух має виражений антикапіталістичний відтінок. Якщо число протестуючих розподілити по країнах то воно виявиться все ж не таким значним. Організаторами демонстрацій в Європі звично стали очільники міжнародної організації Attac та інші антиглобалісти усіх кольорів і відтінків. У Америці ж протестуючі виступали не за знищення капіталізму, а проти вакханалії, що панує, передусім, в інвестиційних банках, які, ледве прийшовши в себе завдяки державі, (а точніше, платникам податків), знову почали тринькати гроші, нараховуючи непристойно високі зарплати, виплачуючи величезні бонуси і премії. А в Італії, де протести переросли в масові безлади, окрім анархістської тусовки, що легко приводяться в бойову готовність, певну роль зіграло всенародне невдоволення особою Берлусконіі його епатажним способом життя.

Політики, які на завершуючому етапі підготовки до саміту G-20 зібралися в Каннах, не залишаться байдужими до протестів. Вони усе більш посилюють правила регулювання діяльності банків і встановлюють дисципліну фінансових ринків. Банки нині усвідомлюють свою провину у виникненні кризи. У дестабілізації економічного життя зіграли свою роль і популісти серед політиків. До боргового вибуху привели також дані виборцям обіцянки, які неможливо було профінансувати. І можливо, глибоко в душі це усвідомлює і частина розлючених громадян.

Одна з німецьких газет так прокоментувала події: «У Німеччині немає масового безробіття, навпаки, з моменту падіння Берлінської стіни, ніколи ще не мало роботи стільки народу. Ціни залишаються більш-менш стабільними, рівень життя високий, соціальна система все ще вважається однією з кращих. Якби комусь довелося провести останні місяці на незаселеному острові, то він і не помітив би, що ми переживаємо розпал кризи. У реальному житті він ледве помітний. Усе це хороші передумови для того, щоб зберігати спокій, і в антикапіталістичному фурорі не виплеснути з купелі разом з водою і дитини, як це зараз подекуди і відбувається. Не можна не помітити, що фінансова система не завжди функціонує так, як треба, і в деяких місцях необхідно її підрегулювати. Банки повинні знайти здатність самостійно гарантувати свої фінансові ризики — і нести за це відповідальність. Європейська політика повинна звільнитися від шокового заціпеніння, викликаного реакцією ринків. А громадяни повинні пильно спостерігати за цими процесами — не переживаючи при цьому почуття образи і ворожнечі. Було б шкода, якби строкатий і креативний рух «загарбників», що поширився по всьому світу, у результаті перетворився б на демонстрації тих, що ностальгують по соціалізму».

Чи знайде рух «Захопи Уолл-стріт» підтримку в Росії? «У нашого суспільства абсолютно інші проблеми і інші способи їх вирішувати. Люди пережили таке, що руйнування ринку іпотеки для них не катастрофа... Катастрофа для них — війна, голод», — каже Борис Надеждін з «Правое дело».

Член бюро федеральної політради руху «Солідарність» Андрій Піонтковський коментує: «Здавалося б, вже де ще, як не в Росії, така соціальна нерівність і такі наслідки кризи. Але...». На його думку, здатність російського соціуму не лише до опору остаточно підірвана за останніх 20 років. Аналітик думає, що це багато в чому пов’язано з розчаруванням «підсумками того, що прийнято називати демократичною революцією початку 1990-х». «Тоді дійсно був спалах соціальної активності усього суспільства — від московських інтелектуалів до шахтарів Кемерово. Були дуже великі надії, і саме їх високий рівень привів на якнайглибше розчарування в будь-якій політичній діяльності, включаючи демонстрації в захист своїх соціальних прав», — резюмує він.

На його думку, це свідчить «про майже позамежно низькому рівні опірності суспільства і повинно надихати нашу владу... Тому що це показує, що вони можуть робити з російським соціумом усе, що завгодно. Це дійсно украй тривожний симптом — те, що Росія з її найбільш дикою формою капіталізму виділяється на тлі всього світу відносним соціальним спокоєм»

 Секретар політичного комітету партії «Яблуко» Галина Михальова пасивність співвітчизників в даному випадку пояснює тим, що в Росії багато людей не зрозуміли, що друга хвиля кризи дійсно може накрити і їх.

“А крім того, у нас рівень готовності до протестів досить низький, і люди налаштовані виходити на вулиці тільки тоді, коли це зачіпає їх особисті інтереси. Поки ж ця тема для них занадто абстрактна. І потім вони не вірять, що якимись протестами можна щось змінити», — додала вона. Зараз люди бачать, що усе безнадійно, і найпоширенішим гаслом стає «Валити з країни”! Така ось реакція, протилежна до будь-якої форми активного протесту», — підсумувала лідер «Яблука».

За її спостереженнями, після того, як Путін виставив свою кандидатуру на пост президента, суспільство охопив нова хвиля апатії.

За матеріалами сайтів підготував
А.ГУСЄВ

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com