ЗАГРОЗА ЗІ СХОДУ ТА ВОГОНЬ З НЕБА

Вранці 29 січня 2010 р. надійшло повідомлення про перший політ російського винищувача п’ятого покоління Т-50, створеного за програмою «Перспективний авіаційний комплекс фронтової авіації — ПАК ФА».

Ця красива і грізна машина викликала бурю коментарів у всьому світі. Т-50 негайно назвали «російським стелсом» з унікальними особливостями, який може поєднувати функції ударного літака і винищувача.

В програмі створення винищувача братимуть участь Індія і Бразилія. Більшість ЗМІ підкреслили, що Т-50 перевершує новітні американські винищувачі F-22 «Хижак» і F-35 «Блискавка-2».

Перший політ Т-50 став протверезінням для Заходу. Там багато хто увірував, що Росія ні на що не здатна, і з радістю розглядали фотографії супер-перехоплювачів МІГ-25 та МІГ-31, поставлених біля контор-офісів «стерегти ворота». І створений певний символ нової Росії.

Найбільш неупереджений і діловий коментар поступив з Німеччини. Стисло і без емоцій було повідомлено, що 29 січня в Комсомольску-на-Амурі в 11.38 за місцевим часом заслужений льотчик-випробувач Російської Федерації Сергій Богдан підняв в повітря дослідний винищувач Т-50, який літав 47 хвилин і зробив посадку на бетонну смугу заводського аеродрому.

Пілот заявив, що політ проходив в повній відповідності з планом: «Під час польоту ми зробили першу оцінку керованості літака, двигунів, найважливіших систем, а також прибрали шасі. Машина добре зарекомендувала себе на всіх фазах запланованої програми льотних випробувань. Управляти нею було легко і зручно».

Відмітимо, що саме прибирання шасі в першому польоті говорить про високий ступінь довіри до літака і його творців, які тривалий час працювали під керівництвом провідного конструктора Давиденка. Найчастіше дослідні літаки в першому польоті шасі не прибирають, для зниження ризику.

Німці повідомили про заяву голови правління фірми Сухого Михайла Погосяна: «Початок льотних випробувань бойового літака п’ятого покоління є великим успіхом науки в Росії. У це досягнення зробили свій внесок більше сотні фірм. При подальшому розвитку програми ПАК ФА ми працюватимемо спільно з індій­ськими партнерами. Я упевнений, що наш сумісний проект буде вигіднішим, ніж західні конкуренти і служитиме не тільки для посилення оборонної потужності Росії та Індії, але знайде своє місце і на світовому ринку».

Бразільський міністр по стратегічних справах М. Унгер і заступник секретаря Ради Безпеки Росії В. Соболєв недавно підписали угоду про сумісну розробку винищувачів п’ятого покоління. Співпраця буде в таких важливих сферах, як технології «стелс», бортові радари, композиційні матеріали та прогресивні методи конструювання.

У цих сферах Росія потіснила Францію, яка запропонувала бразильцям спів­працю у сумісному удосконаленню винищувача «Рафаль». Одночасно з цим бу­ло відхилено французьку пропозицію про сумісну розробку бразильських підводних човнів, оскільки російський проект виявився кращим. Спочатку буде побудований дизельний підводний човен, а потім — атомний.

Втім, минули ті часи, коли інформацію про російські військові літаки необізнані отримували із Заходу. Сьогодні росіяни повідомляють про свої оборонні розробки значно краще за інших, і  фактично все. В розумних межах, природно. Відомо, що у всьому світі прагнуть приховати слаб­кість, а про силу говорять відкрито.    

Дивно, але деякі росій­ські оглядачі скептично заявили, що користі від супер-винищувача не буде ніякої, серійно будувати його почнуть невідомо коли. І послалися на довгу історію «Беркута» та «МІГ 1.42». Прем’єр-міністр Путін швидко вніс ясність, заявивши, що льотчики ВПС Росії отримають перші літаки в 2013 р., притому вони надійдуть в учбово-випробувальний центр в Липецьку. 

В оцінках Т-50 експертами західного світу немає ні тіні скепсису, там стосовно Росії про скепсис довелося забути. Російські винищувачі, починаючи з Су-27 та МІГ-29, багато разів довели свої переваги над аналогічними літаками Заходу. Сьогодні як американські F-15, F-16 і F-18, так і європейські Eurofighter та Tornado або французький Rafale і шведський Gripen потрапили в «чорну діру» сумнівів в доцільності їх застосування. Їх пілоти можуть стати «хлопчиками для побиття», адже серійний винищувач на базі Т-50 стане «орлом серед горобців».

Гідними його супротивниками будуть тільки новітні американські F-22 і F-35, але їх проектування було закінчене раніше, тому російські авіаційні фахівці врахували їх якнайкращі льотно-тех­нічні характеристики і зробили свій проект кращим. Так вже було під час негласного змагання американського F-15 «Орел» і радянського Су-27. Коли льотні випробування показали, що дослідні зразки Су-27 поступаються американському винищувачу, то проект був грунтовно перероблений, і в серію пішов літак, який від самого початку перевершував і перевершує не тільки «Орла».

У нас маловідомим фактом залишається проект американських адміралів, за яким Су-27 повинен був стати основним винищувачем американської авіаносної авіації! Це звучить настільки разюче, що курйоз доведеться спеціально пояснити в окремій статті.

 

Індійські Су-30МКІ «кожен раз» перемагали американські F-15

Звучить трохи дивно і ріже око! Виявляється, ВВС Індії в 2004 р. провели навчання, в яких брали участь модернізовані МІГ-21 «Бізон», «Міражі-2000», Су-30М та запрошені американські F-15С. В ході імітацій повітряних боїв американські «Орли» майже кожного разу програвали поєдинки Су-30М, а старенькі «Бізони» виявилися вельми міцними горішками.

Так були осоромлені індійські супротивники закупівлі російських винищувачів, які заявляли, що «Сухі» годяться тільки для авіашоу, будучи сліпими і глухими в повітрі. Один із супротивників заявив особисто генеральному конструктору Симонову, що Су-30 демонструє свою «кобру» завжди порожнім, а з підвішеним озброєнням він перетвориться на незграбну ворону.

Негайно було наказано підвісити на пілони весь набір ракет, що входять до складу озброєння «Сухого». Льотчик Фролов злетів і в точності повторив всі піруети, включаючи небезпечне ковзання на хвіст. Так зміцнювалася російсько-індійська співпраця. На довершення всіх неприємностей 20 грудня 2004 р. серійний F-22A розбився на полігоні «Нелліс».

Американці не могли змиритися з поразкою своїх «Орлів». У 2008 р. індійських льотчиків запросили взяти участь в навчаннях «Червоний прапор» на полігоні «Нелліс». Туди полетіли Су-30МКІ. Вони без особливих проблем вели змагання як з «орлами» F-15, так і з «соколами»  F-16. Американці заявили, що на Су-30МКІ літали дуже досвідчені індійські льотчики, а проти них були виставлені жовтороті лейтенантики. Тоді в «Інтернеті» з’явилися відеофільми про «жовторотиків», які можуть «відривати голови» в леті. Витік інформації був організований американцями, стурбованими фактичною поразкою своїх масових винищувачів.

Вельми стримано прокоментували американці і результати повітряних сутичок Су-30МКІ з новітнім F-22А. Індійський представник дипломатично заявив, що «ви перемагали нас, а ми — вас!» Але ж це поразка «Хижака«! Він разів в шість дорожчий за «Сухого» і відноситься до  п’ятого покоління, а супротивник записаний в четверте! 

А потім «Сухі», трохи покращені в порівнянні з індійськими, отримала Венесуела.

За станом на липень 2009 р. ВПС Індії мали на озброєнні 98 Су-30МКІ, а до 2015 р. індійські літакобудівники побудують за ліцензією ще 150 машин і ВПС країни матимуть не менше 230 «Су-30МКІ». А цей винищувач гірший за Т-50.

 

Порівняння ПАК ФА з американською «Блискавкою-2«

Опоненти ПАК ФА можуть заявити, що «Хижак» створювався довго, на озброєння поставлений ще 15 грудня 2005 року, і тепер його треба модернізувати. Правда, невідомо, за які «центи«! А ось F-35 «Блискавка-2» і краща за «Хижака», і обходиться платникам податків «всього» в 69,5 мільйона доларів. До того ж F-35 випереджають росіян і індусів, оскільки вже зібрано 6 літаків, а 17 машин знаходяться в цеху.

Тут слід розповісти, що на американських навчаннях Pacific Vision-2008 відбулися комп’ютерні поєдинки між F-35 і російським Су-35, винищувачем четвертого покоління. У тих боях «Сухий» отримав перемогу над американською «Блискавкою» п’ятого покоління.

Слід відмітити, що росіяни оцінюють Су-35 нижче, ніж західні експерти, хоч деякі зразки озброєння «Сухого» перевершують західні аналоги. І не слід забувати, що Су-35 — це не дослідний Т-50, і тим більше не серійний ПАК ФА.

 

Трохи історії

Роботи із створення винищувачів п’ятого покоління почалися в Радянському Союзі і США майже одночасно, ще в середині 1970-х років. Вони посилилися, коли на початку 1980-х на Близькому Сході F-16 і F-15 з’ясовували відносини МІГ-23 і МІГ-29, а на горизонті маячили Су-27 і F-14. Сторони тверезо оцінювали можливості винищувачів.

Розвал СРСР суттєво затримали появу російських винищувачів п’ятого покоління, якими могли стати   «МІГ 1.42»  і Су-37 «Беркут». Тоді закрили обидва проекти.

Тут слід нагадати, що Су-35, успішний конкурент F-35, не поступив на озброєння і серійно будуватися, ймовірно, не буде. Немає грошей, оскільки 70 відсотків капіталу в Росії не належить росіянам. Але вихід знайшли, в співпраці з країнами «третього світу». І з Китаєм, з яким росіяни вже давно працюють над створенням гіперзвукового літака.  

Західні експерти заявляють, що F-35 зазнає труднощів в протидії Су-35. ПАК ФА буде ще кращим, тому і F-22, і F-35 потрапляють в «чорну дірку боротьби за виживання», не кажучи вже про F-16C/E, F-15C/E і F/A-18A-F, так само, як і про решту винищувачів світу.

 

Оцінка програми ПАК ФА в зарубіжних джерелах

Оскільки наші громадяни підозріло ставляться до будь-яких позитивних коментарів вітчизняних ЗМІ, то звернімося до зарубіжних джерел, притому на прикладі варіанту ПАК ФА для ВВС Індії, який названий винищувачем «стелс» для завоювання переваги в повітрі. Офіційно — Sukhoi/HAL FGFA. HAL — це індійська літакобудівна фірма з міста Бангалор.

Вартість програми складає 8—10 мільярдів, за ціни одного винищувача не більше 100 мільйонів  доларів. Індія бере на себе половину витрат. Участь Бразилії зменшить фінансовий тягар росіян.  А от американці вже всадили в програму F-22 65 мільярдів, при ціні одного «Хижака» не менше 140 мільйонів.

Винищувач Т-50 розроблений на базі Су-47 «Беркут» і МІГ-1.44, на яких відпрацьовувалися нові технології. Врахований досвід створення американських винищувачів п’ятого покоління.

Спочатку будуть побудовані два літаки. Одномісний прототип Т-50 призначений для Росії, а двомісний — для Індії. Винищувач п’ятого покоління буде здатний виконувати такі ж завдання, як і  американські F-22 Raptor і F-35 Lightning II.

Рішення про побудову двомісного варіанту було ухвалене 18 вересня 2008 р. на засіданні «Сумісного індо-російського міжурядового комітету». Індійським ВПС потрібний двомісний FGFA, оскільки країна оточена океаном і при польотах над водними просторами одному пілотові довелося б важко. Таким же шляхом пішли при створенні двомісного Су-30МКІ, створеному на базі одномісного Су-30М.

Делегація Міністерства оборони Індії 5 січня 2010 р. відвідала завод в Комсомольску-на-Амурі, де познайомилася з прототипом Т-50, перший політ якого був намічений на кінець січня. Як бачимо, росіяни виконали обіцянку, і це імпонує потенційним замовникам. Росіяни і індуси уклали угоду про побудову для кожної сторони по 250 винищувачів, при цьому ВВС Росії отримає 200 одномісних і 50 двомісних літаків, а ВВС Індії, навпаки, 200 двомісних і 50 одномісних FGFA. Сторони заявили, що відкриті для приєднання і інших учасників, чим негайно скористалася Бразилія, що динамічно розвивається. Природно, кількість побудованих літаків може бути збільшена. Китай дуже ревно ставиться до всіх повідомлень про успішну співпрацю індусів і росіян, оскільки китайський J-11 (Су-27, що будується серійно за ліцензією) буде слабкішим за ПАК ФА.

Після візиту індусів на завод в Комсомольску-на-Амурі стало відомо, що початок був покладений ще в жовтні 2007 р. Тоді Росія та Індія уклали угоду про сумісне дослідження і розробку нового винищувача п’ятого покоління. СаметодіпрограмабуланазванаFGFA (Fifth Generation Fighter Aircraft Programme).  27 жовтня2007 р. впливовагазетаAsia Times опублікувалаінтерв’юзМихайломПогосяном, якийповідомивподробиціугоди. Домовленостіздій­снюютьсявповнійвідповідностізнаміченимипланами.

Росіяниконтролюватимутьіінтегруватимутьіндійськірозробкивпроектіматимутьвирішальнесловоякекспертивпитанняхвиготовленнядеталейіагрегатівзтитановихсплавівікомпозиційнихматеріалів. Індуси накопичили значний досвід в питаннях застосування композитів в літакобудуванні, але росіяни все ж таки сильніші за інших в цих питаннях. Розробку математичного забезпечення для бортових електронних систем Т-50 росіяни не довірять нікому.

Підвісний блок оптичного виявлення цілей для PAKFA/FGFA вже готовий і був продемонстрований на авіаційній виставці МАКС-2009 в Москві.

Унікальний бортовий радар показали там же. Він є покращеним варіантом радара ІРБІС-Е, встановленого на серійний винищувач Су-35. При діаметрі антени 0,9 м радар вагою не більше 80 кг здатний виявляти цілі площею всього 3 кв.м. на дистанції до 400 км, притому може постійно відстежувати відразу 32 цілі, а «працювати» — з вісьма. На американському «Хижаку» радар здатний виявляти цілі на дистанції 463 км, але американці «забули» повідомити, які саме.

Росіяни пояснили, що якщо ціль зовсім маленька, наприклад, з площею 0,10 кв. м., то вона дасть засвітку на відстані 165 км. Зовсім нікчемну за площею ціль, всього 0,01 кв.м., диво радіолокації виявляє на відстані в 95 км. Для простоти розуміння західні джерела повідомляють, що ПАК ФА здатний за 150 км виявити в повітрі об’єкт розміром з тенісний м’ячик. При цьому радар «дивиться» в діапазоні плюс/мінус 120 градусів по горизонту. По вертикалі промінь радара відхиляється на 90 градусів вгору і на 60 градусів вниз.

Не такі вже важливі відмінності між індійським і російським варіантами винищувача. Як мінімум, він зможе звалити на позиції потенційного супротивника до 7,5 тонн бомб або ракет, притому зробить це раптово. Його ефективна поверхня, що відбиває промені радара, еквівалентна всього 0,5 квадратного метра.

Т-50 — великий і важкий літак. При довжині 22 м, розмаху крила 14,2 м і висоті 6,05 м він порожній важить 18,5 тонни, а на злеті — максимум 37, при «нормі» 26 тонн. Ця величезна машина дуже маневренна і здатна ухилятися від загроз з дев’ятикратним перевантаженням, притому обмеження встановлене з метою збереження здоров’я льотчика, а конструкція літака здатна витримати одинадцятикратне  перевантаження.

Два могутні двигуни АЛ-41Ф фірми «Сатурн-Люлька» розвивають тягу 9800 кг, а на форсажі — 15500 кг кожен. Їх сопла відхиляються з швидкістю до 60 градусів за секунду, а це забезпечує виконання особливих маневрів ухилення від удару. На індійський варіант FGFA для виконання першого польоту будуть встановлені два двигуни  Saturn 117S, кожен з яких на форсажі розвиває тягу 14,5 т. Є повідомлення, що трохи пізніше двигуни обох типів будуть замінені на новий і кожна «люлька» на форсажі «коптитиме» з тягою 17,5 т.  

Немає нічого дивовижного, що винищувач за швидкістю набору висоти 350 м/с подібний до зенітної ракети, притому для зльоту і посадки  йому потрібна смуга завдовжки всього 360 м. Літак може без проблем оперувати на висоті 20 км, а його динамічна стеля значно вища. На великій висоті Т-50 зможе летіти з швидкістю максимум 2600 км/г (росіяни пишуть про 2200 км/г), а біля землі — не менше 1450 км/г. Крейсерська швидкість польоту у нього 1300 км/г, тобто, надзвукова, притому перегоночна дальність складає близько 5500 км. Таким чином, злетівши, наприклад, в Санкт-Петербурзі «Сухий» може без проблем перетнути Атлантику, на що йому відводиться максимум 198 хвилин, тобто, трохи більше трьох годин. З дозаправкою паливом над Атлантикою може летіти і до Куби або Венесуели. 

Після часткового вироблення палива тяга двигунів стає більшою ваги літака, і він може свічкою летіти вгору. При включенні форсажа літак прискорюється навіть при вертикальному наборі висоти.

Грізний ПАК ФА має озброєння, що складається з двох вбудованих гармат калібру 30 мм і всіляких ракет та бомб, які підвішуються на 8 внутрішніх і 8 зовнішніх точках підвіски.

Бортові авіаційні прилади дозволяють пілотові вести потаємно радіообмін як з іншими літаками, так і з наземними станціями наведення. Дуже важливо, що тепер винищувач не прив’язаний до наземного радара, його пілот чудово бачить обстановку як в повітрі, так і на землі, може  завдавати ударів і … залишатися непоміченим.

Росіяни опублікували попередні тактико-технічні дані Т-50 і не почали розхвалювати свій літак. У надії, що розумні люди все і так зрозуміють. У Західній Європі з ревнощами і навіть заздрістю віднеслися до участі в програмі індусів і бразильців. Там існував стереотип, що Індія — відстала країна, а Бразилія — «країна мавп». Росія ж розглядалася як країна без конструктивного майбутнього. Схоже є привід змінити ці упереджені думки.

Володимир РЕПАЛО