Олігархи бездумно експлуатують державні ресурси

Користуючись близькістю до влади, низка українських олігархів експлуатує державне майно України за значно нижчими від ринкових цінами або взагалі практично безкоштовно. Зокрема, підприємство «Кримський титан», яке належить одному з близьких до влади олігархів, досі використовує Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат і Вільногірський гірничо-металургійний комбінат без договорів оренди. За словами голови Фонду державного майна України Олександра Рябченка, «Кримський титан» практично нічого не сплачує, бо справа щодо визначення власника підприємства розглядається в суді. Щомісячні втрати держави в даному випадку становлять 6-7 млн. грн. (0,8 млн. дол.) Утім, цей приклад не є винятком. Чимало інших державних об’єктів експлуатуються великим бізнесом на щонайменше дуже пільгових умовах. Зокрема, на думку журналістів та експертів, після того, як «Укрзалізницю», державного монополіста у сфері залізничних пасажирських перевезень, очолив В.Козак, людина, близька до бізнесмена Ріната Ахметова, його комерційні структури, схоже, отримали пільгові умови користування залізничним транспортом.

У цьому контексті важливо й те, що уряд має намір розширити перелік об’єктів, що підлягають приватизації, включивши до них найпривабливіші державні активи в авіа- і космобудуванні, ВПК, транспортній сфері. Вже сьогодні найбільш ймовірними покупцями цих підприємств експерти називають великих українських і російських бізнесменів.  Утім, варто усвідомлювати, що, звикаючи до пільгового режиму ведення бізнесу в Україні, що відбувається значною мірою коштом державного бюджету, українські олігархи стають менш конкурентоспроможними на світових ринках, де діють зовсім інші правила гри.  

Щоб навести лад в українській економіці і підприємницькій діяльності, знадобиться ще не одне десятиліття. Після проголошення незалежності приватні інтереси влади і наближених до неї бізнес-структур породили всепроникаючу корупцію, а разом з нею безліч ретельно продуманих механізмів уникнення оподаткування та отримання максимального зиску завдяки спеціально залишеним у законодавстві «діркам».  Приклад «Кримського Титану» — один з тисячі.  Безсумнівно, є досить нахлібників, які прагнуть «доїти» бюджет до останку. Та все рано чи пізно закінчується. Не виключено, що переможець у цьому судовому розгляді, можливо, буде змушений «проковтнути гірку пілюлю», адже після того, як держава щомісяця втрачала 800 тис. дол., саме йому доведеться сплатити величезний борг перед ФДМУ.

Випадок «Укрзалізниці» стоїть осібно від решти. Якщо близькі до SKM  структури дійсно серйозно інвестують у транспортну систему України, то оптимізація інвестицій з метою отримання максимальних прибутків є закономірним бізнесовим кроком. Та якщо ця оптимізація призведе до того, що Світова організація торгівлі називає несправедливим встановленням цін, то не виключено, що у недалекому майбутньому на них теж чекатиме розчарування.

Приєднавшись до СОТ, Україна підписалась під величезним переліком нових стандартів і норм, що мають на меті вирівняти правила гри і гарантувати вільну і справедливу міжнародну торгівлю. Так склалося, що українські підприємці не вміють грати за правилами і переконані, що правила можна обходити чи довільно змінювати у власних інтересах.  СОТ, натомість, дотримується протилежного підходу до вирішення проблем і регулярно штрафує порушників. Якщо українські підприємці хочуть грати на рівних зі світовими гравцями, час навчитися поважати єдині світові правила.

Фонд «Спочатку Люди»