Могила під хрестом та червоною зіркою

Лідерів соціалістичних країн сьогодні заповзятливо очорнюють. Чому і для чого? Може, перемога дикого капіталу не остаточна, і є що приховувати від знедолених людей?

Румунія наша сусідка. Мій батько пройшов, проповз  її з гвинтівкою та промчався в кузові «Студебеккера» від Ясс до Арада під час війни. Він бачив там безпросвітні злидні, в благеньких мазанках не було навіть ножа, а на стіні висіла ниточка, якою різали-ділили мамалигу. Старші сестри ще і сьогодні пам’ятають: «А румина ласа-ласа, на каруцу — і на каса!» («А румуна не дурной! На каруцу — и домой!»). Лічилочка була захистом румунських солдатів, холодних і голодних, від влучних куль партизанів.

Чаушеску залишив після себе перебудовану столицю, суперницю Парижу, чудовий «Народний дім», автомобільні, танкобудівні, авіаційні та машинобудівні заводи — і не залишив ніяких зовнішніх боргів! Молодята відразу після весілля отримували від держави власне житло. То чому ж так трагічно обірвалося життя лідера Румунії — це питання хвилює світ і сьогодні.

Під час відрядження у Відні я познайомився з румунською сім’єю. Емілія, прибиральниця в готелі, народила третю дитину, але вже через місяць вийшла на роботу. Вона завжди поспішала, бо дома ж було немовля з старшою нянькою шести років! Її штрафували, бо іноді знаходили трохи пилу в закутках номерів. Емілія плакала, а я виганяв «контролерів» з свого номера. Її чоловік працював у теплиці, вирощував квіти. Від постійної спеки та вологості у нього виникли проблеми з серцем. Жінка знаходила для своєї землячки клієнтів у готелі, і тендітна молодесенька румунка прожогом бігла «на роботу». Мабуть, дома чекали на гроші голодні братики та сестрички! На питання про життя в Румунії після розстрілу Чаушеску жінка відповіла: «Жах! Раніше було краще!» То чому ж так поспішно розстріляли комуністичного лідера? Разом з дружиною, на католицьке Різдво?

Сьогодні на могилу Ніколає Чаушеску люди приносять квіти, ставлять свічки. Його дружина похована поруч, їх могили розділяє доріжка, але Єлені приносять не квіти, а колючий дріт.

Ніколає Чаушеску правив країною з 1965 по 1989 р. В перші десять років свого правління він проводив політику відкритості до західних держав та США, а відносини з керівництвом СРСР були дружніми. Потім виник культ особи, відносини з багатьма країнами стали напруженими. Цей період закінчився революцією у грудні 1989 р. Помилок подружня пара наробила багато, але ж в могилу з собою вони не взяли нічого, і багатства, про які кричали всі ЗМІ світу, виявилися видумкою пропагандистів. Не позаздриш і долі їх трьох зацькованих дітей, бо двоє померли дуже швидко, пішли в небуття вслід за батьками. 

В селі Скорніцешті провінції Олтія 26 січня 1918 р. народився селянський син Ніколає. В 11 років  він був змушений покинути рідний дім, його повезли в Бухарест, працювати на заводі. Не дивно, що вже в 1932 р. юнак став членом забороненої комуністичної партії.

В 1933 р. Ніколає арештували за участь в страйку. В 1934 р. — знову арешт, за збір підписів на підримку засуджених робітників. Потім було ще два арести, як «небезпечного комуністичного агітатора».

Ніколає став підпільником, але його вистежили і в 1936 р. він опинився у в’язниці «Дофтана», де просидів два роки. В 1940 р. Чаушеску познайомився з Єленою Петреску, донькою бідного селянина, а незабаром фашисти знову посадили його за грати. В 1943 р. Ніколає перевели в концентраційний табір «Таргу Джія», де він сидів в одній камері з лідером комуністів Георге Гергіу-Деж, який потім завжди підтримував незламного молодого комуніста. Після звільнення Румунії Чаушеску став секретарем «Союзу комуністичної молоді». В 1947 р. Ніколає і Єлена одружилися.

В 1947 р. румунські комуністи захопили  владу в країні. Молодий секретар став міністром сільського господарства, а потім — заступником міністра оборони. В 1952 р. Георгіу-Деж ввів Чаушеску в склад ЦК партії. В 1954 р. він став членом Політбюро, і незабаром зайняв друге місце в партійній ієрархії. 

Через три дні після смерті Георгіу-Деж в березні 1965 р. Чаушеску став першим секретарем Румунської Робочої партії, яку відразу ж запропонував перейменувати в Комуністичну, а країну назвати Соціалістична Республіка Румунія, а не «Народна».

Молодий лідер став дуже популярним як в країні, так і в світі, в першу чергу за демонстрацію незалежності від керівництва Радянського Союзу. В 1966 р. Чаушеску вирішив, що для виконання величних планів комуністів населення країни повинно зрости. Була налагоджена дійова допомога багатодітним сім’ям та заборонені аборти і, фактично, розлучення. Населення збільшилося, як і кількість залишених дітей та смертей жінок від нелегальних абор­тів. В 1967 р. Чаушеску посилив свою владу, став президентом Державного Комітету.

В 1960-х роках Румунія дуже обмежила свою участь в Варшавському пакті, хоч і не вийшла з нього. В 1968-му році Чаушеску відмовився від вводу своїх військ в Чехословаччину. В Москві на такі випади лідера Румунії дивилися досить спокійно, тому на Заході циркулювали слухи, що він у змові з Брежнєвим виконує особливі завдання комуністів.

Румунія стала першою соціалістичною державою, яка визнала Західну Німеччину, приєдналася до Міжнародного Валютного Фонду, першою пишно приймала Річарда Ніксона. Дороги і вулиці від аеропорту до його резиденції були всипані пелюстками роз... Ще в 1971 р. країна стала членом між­народної організації з тор­гівлі та тарифів (GATT). Румунія разом з Югославією мали договірні відносини з ЄЕС.

Серія офіційних візитів в США, Францію, Великобританію, Іспанію зробила Чаушеску впливовим на міжнародній арені, де його називали комуністом-реформатором. Румунія викликала у світі повагу за участь в залагоджуванні міжнародних конфліктів.

Так, в 1969 р. за участі Чаушеску були установлені дипломатичні відносини США та Китаю. В 1977 р. за допомогою румунської дипломатії відбувся візит президента Єгипту Анвара Садата в Ізраїль. Тільки Румунія підтримувала нормальні дипломатичні стосунки як з Ізраїлем, так і з Фронтом Визволення Палестини.

Чаушеску відвідав Китай, Північний В’єтнам та Північну Корею, де захопився ідеєю опори на власні сили, яку у нас в перекрученому вигляді для сміху назвали «чучхе» (правильно «джухе»). Корейські книги по теорії Juche були перекладені румунською. 6 липня 1971 р. Чаушеску виступив з «Липневими тезами», перетворившись ще і в «квазі-маоїста». Збільшився список заборонених книг, мистецтво зробили слугою комуністичної пропаганди, а Чаушеску став ще і «неосталіністом». Це не заважало популярності комуністичного лідера на Заході, який в 1974 р. посилив свою владу і став президентом Соціалістичної Республіки Румунії.

Ще в 1973 р. Чаушеску зустрівся з президентом США Ніксоном та віце-президентом Фордом. В 1975 р. Жак Шірак приймав Чаушеску на своїй віллі «Нептун». Того ж року Ніколає та Єлену приймав імператор Японії Хірохіто. В червні 1978 р. королева Єлизавета Друга приймала подружню пару Чаушеску в Букінгемському палаці. В 1979 р. король Іспанії влаштував пишний прийом комуністові Чаушеску. Дивно, як швидко порозумілися вінценосні особи та дітина дуже бідних румунських селян.

В 1978 р. генерал-лейтенант Іон Михай Пацепа, керівник зловісної румунської політичної поліції (Securi­tate), виконуючи особисте завдання Чаушеску в Бонні, втік в США. Більш високопоставлених втікачів з соцтабору на Заході не бачили. Для режиму Чаушеску це був страшний удар. Почалися чистки апарату. Слідом за втікачем були послані ліквідатори, та де там! ЦРУ оберігало перебіжчика, який виявився талановитим на літературній ниві і написав книгу «Червоні горизонти».

Втрати для Румунії від зради шефа «секурітатеї» були великими не в пропагандистському плані. Зрадник розповів, що на підприємствах США та інших розвинутих країн повно румунських шпигунів, які полюють за технологічними секретами. Не дивно, що після втечі Пацепи економічний ріст Румунії сповільнився, а країна в значній мірі попала в міжнародну ізоляцію.

Захід поступово відкрив очі на майстерність, з якою подружня пара Чаушеску водила за носи довірливих керівників багатьох країн світу. Дружні відносини, пропагандистські маневри, все, що завгодно, йшло на користь Румунії, на її розвиток і зміцнення. Чаушеску тягнув в країну все корисне, не поступаючись національними інтересами. Це був не інтернаціональний, а національний комуніст, до того ж з планами Петра І.

Після подій в Чехословаччині 1968 р. на Заході повірили, що Чаушеску — це антирадянське диво, і почали легко давати Румунії величезні суми в борг. Займи були не завжди вигідними, але їх брали, бо треба було фінансувати грандіозні економічні програми. Зовнішній борг Румунії досяг 13 міль­яр­­дів доларів, і це був страшний тягар, бо ті гроші були значно вагоміші від сьогоднішніх «зелених фантиків». Чаушеску вирішив позбутися зашморгу і виплатити борги, спираючись на власні сили. Був проведений референдум про заборону в майбутньому зо­внішніх позичок, і народ одноголосно підтримав Чаушеску.

На початку 1980-х років Чаушеску наказав організувати масовий експорт румунської сільськогосподарської та промислової продукції, щоб за виручені кошти сплатити борги. Так в Радянському Союзі з’явилися румунські автомобілі та верстати, овочеві консерви та одяг. Особливо популярними «Олтійські Сітроєни» та «Дакії» стали в Чехословаччині. Румунам не залишалося практично нічого, а життя перетворилося в боротьбу за виживання. Відключення світла та газу, телебачення по дві години на добу, та й то, тільки з пропагандою «успіхів» стали страшними буднями. Керівництво країни чесно вказало на те, що причиною нестач всього — стали зовнішні борги. І народ терпів.

Зовнішні борги були повністю сплачені влітку 1989 р., але експортні поставки продовжувались. Вороги, а якщо чесно, то «вірні» друзі, розповсюдили чутки, що на рахунках у сімейства Чаушеску величезні суми, не менше мільярда лей. В переводі на долари це всього 33 мільйони (сьогодні нема підтверджень, що вони і справді були), але брехня спрацювала безвідмовно. Єлені приписали патологічну любов до вбрання та модного взуття, які вона купувала за шалені гроші в Парижі. Але ж подивіться на прекрасну сукню королеви, вінця Великої Британії, та білий «балахон» Єлени! Економічні труднощі та підривна робота привели до соціального вибуху вже через декілька місяців, у грудні 1989 р.

В останні місяці правління Чаушеску втрата ними реального погляду на події просто дивує. Тут треба уважно придивитися до «найвірнішого соратника» Ілієску, приятеля «Горбі». Телебачення твердило про небачено високі соціальні стандарти, показувало крамниці, забиті товарами, в той час як прості люди просто голодували. Аналогія: «Хрущов, кукурудза та хліб з неї, «вірні ленінці». Додумались до того, що возили з ферми на ферму відгодованих корів, щоб було що показувати при візитах «кондуктораре», тобто, «лідера» або ж «генія Карпат». Єлена дуже полюбляла, коли її називали «матір’ю нації», а до неї прилипло зневажливе «цодої», що граничить з ненормативною лексикою.

Треба віддати належне — Чаушеску до самого кінця працював на Румунію. Дуже обізнані, але нещирі західні коментатори багато написали про останній візит Чаушеску в Іран, але ні слова не сказали, чому він літав в «країну мулл». Це тому, що додому він мав повернутися з такими потрібними грошима, бо керівники двох країн повинні були підписати документи на поставку в Іран великої партії, не менше сотні, румунських штурмовиків «Орел». Вони не були продані, і тепер «зберігаються» на аеродромах буквально «навалом».

Інформацію про Румунію та Чаушеску на Заході дуже старанно «проціджують». Не так просто знайти і матеріали, на які саме потреби брав величезні борги лідер Румунії. І за що йому та Єлені, яка в школі мала добрі оцінки тільки за вишивання, монархи влаштовували пишні прийоми?

Чому б не зробити приємне комуністу-реформатору, запросивши його в Вашингтон? Найновіші радянські бронетранспортери після прибуття в румунський порт (про це сповістив британський журнал) без затримок перевантажували в трюми американських тран­с­портників. А потім на американських полігонах до них «підбирали ключики». Добре, якщо ті бронетранспортери спеціально робили з «пластиліну» — хто ж вам про це розповість?  Цікаво, що перед самою революцією в Румунію були поставлені новітні винищувачі МіГ-29, яких мало хто знав і в Радянському Союзі. Хтось же диригував тим «процесом»! І добре знав, що робить. І для чого!

В Букінгемський палац пару Чаушеску запросили, бо він купив ліцензію на побудову реактивного пасажирського літака ВАС-111. Мабуть, міг би купити таку ж в Радянському Союзі, на Ту-134, який був кращим і дешевшим за британський. Але ж тоді у світі просто кричали про західні «високі технології», от Чаушеску і купив їх. Спорудили літакобудівний завод, який випустив декілька «RomBAC-111», але прибутків Румунії той літак не приніс.

Жак Ширак був просто вимушений дуже поважати Чаушеску, бо той купив заводи та ліцензії на випуск «сіреньких» легкових автомобілів «Рено-12» та «Сіт­роєн», а також двох типів вертольотів: «Пума» та «Алуетт». І автомобільні, і вертольотобудівні, машинобудівні та танкові заводи приносять Румунії величезну користь і сьогодні. Погляньте на чудові «Дакії», за якими черга навіть в Німеччині! І згадайте Ніколає Чаушеску, румуна в першу чергу.

В Японії румуни купували в борг електроніку та високоточні металообробні станки. Позичені гроші перетекли в інші країни, а простим румунам прийшлось несолодко.

Наші танкобудівники повинні пишатися, бо саме радянський танк почали будувати в Румунії за ліцензією. Модернізують його і сьогодні, і це румунам добре вдається, модернізований танк дуже небезпечний. 

Бурхливі події румунської кривавої революції відомі добре, їх можна навіть сприйняти за закономірні. Поспішність, з якою розстріляли подружню пару Чаушеску, викликає багато підозр. Тут можна тільки робити порівняння та догадуватись.

Відомо, що лідери соціалістичних країн були проти «перебудови» та «гласності». Вони добре розуміли, до чого все це призведе. Опір Горбачову очолили Хонекер та Чаушеску. Лідер Румунії отримав найвищу нагороду ГДР. Їх підтримував чех Гусак. До речі, прості люди в соціалістичних країнах в своїй більшості не сприймали «перебудови». Одна чешка запитала мене на празькій вулиці: «Чи розуміє ваш мічений дурень, що він робить?»

Що було б, якби лідер Румунії втримав владу або залишився в живих? Не маючи зовнішніх боргів, Румунія повернулася б до нормального життя, нехай і з культом особи. Бурхливий розвиток економіки Китаю та Румунія, комуністична вітрина в Європі, на тлі дикого капіталізму в країнах колишнього соцтабору — хто б це міг допустити? Це не входило в плани «реформаторів», які вже підшукали найполум’янішому комуністу світу дружину-мільйонершу.

Хтось заздалегідь майстерно підготував і швидкий суд, і розстріл подружжя Чаушеску. А потім цькування дітей, які могли стати свідками. Не були їх діти неробами. Старший Валентин був ученим-атомником, вчився в Великобританії. Зоя мала вчену ступінь з математики, займалася системним аналізом, також вчилася за кордоном. Тільки наймолодшго Ніку не бачили з книгою в руках, і він повинен був стати на чолі партії. Правда, невідомо, скільки він протримався б на тому посту. З ним було просто — цероз печінки у в`язниці, лікування та швидка смерть у Відні, в найкращій клініці світу. Вміють люди працювати! Вміють!

Єлена в свій час стала заступником прем’єр-мі­ністра, а для цього треба було все-таки щось мати в голові. Якісь «діячі» (ви вже догадалися, які!), щоб дискредитувати Румунію, «організували» для неї вчену ступінь в університеті Іллі­нойса, а Єлена дуже дивувалася, бо не знала, де ж той Іллінойс? Все це не робить честі в першу чергу оточенню лідера. 

Втеча подружжя на вертольоті з Бухаресту та останні їх дні описані в подробицях. Було розповсюджено слух, що до втечі диктатора було вбито не менше 64 тисячі простих громадян. Угорський військовий аташе заявив, що таких жертв просто не могло бути, а лікарняна статистика говорить, що за час революційних подій в Румунії померло не більше тисячі людей, як завжди.

25 грудня 1989 р., на Різдво, капітан елітного десантного полку Іонель Боеру, старший сержант Георгін Октавіан та Дорін-Маріан Цірлан надто поспішно, не чекаючи приходу фоторепортерів, прошили подружжя Чаушеску чергами з автоматів. Еліта!

 «Я подивився в його очі, і він знав, що йде вмирати!» Подружжя Чаушеску не здригнулося. Вони могли розповісти надто багато, і про багатьох!

Володимир РЕПАЛО