УЖЕ НАБЛИЖАЄТЬСЯ ЕПОХА ЗАНЕПАДУ

Землян дедалі біль­шає і число їх вже цього року може досягти рубежу в 7 млрд. осіб.

Гарвардський демограф Девід Блум у своєму дослідженні стверджує, що вже через 40 років приріст населення складе понад 2 млрд. чоловік, причому станеться це більшою мірою за рахунок африканських держав. В той же час, перепис населення в багатьох країнах переконливо показує, що населення багатьох країн, не лише України та Росії, скорочується, за рахунок невисокої народжуваності. Про перспективи перенаселення Землі, кризу моральних цінностей і глобальну демографічну кризу розповідає кандидат соціологічних наук, директор Інституту демографічних досліджень Ігор Бєлобородов (Росія).

Що я можу сказати з приводу   досліджень Девіда Блума. Вони, загалом, віддають ретроградством, тому що страждають на стару парадигму мальтузіанства, яка застаріла років на 200. Був колись, у кінці XVIII століття псевдонауковець Мальтус (Томас Мальтус (1766-1834), англійський священик і вчений, демограф і економіст, автор книги про закон народонаселення, який передбачив катастрофічне перенаселення нашої планети через високу народжуваність. Як наслідки він прогнозував голод, війни, хвороби тощо. Відтоді пройшла не одна сотня років і його прогнози не збулися. Навпаки, вже на початку ХХ століття в багатьох країнах  національні уряди зіткнулися з проблемою радикального зниження народжуваності. Наприклад Швеція, Франція. Це були країни, які перші відчули на собі начебто чесноти депопуляції. Природно, це означало: по-перше, нестачу робочих рук, соціальну дестабілізацію, старіння населення, зниження обороноздатності держави. Першопричиною демографічного неблагополуччя став занепад інституту сім’ї, аборти, позашлюбне спів­життя, а наслідком є малодітність і поширення соці­альних патологій, як алкоголізм, наркоманія, гомосексуалізм, педофілія. Словом, все те, чим сьогодні пишаються євробюрократи. Принаймні, їх нездорова частина. Тому, подібні прогнози не можна розглядати як наукові. Це міркування на рівні публіциста, тому що визнати ученим людину, яка марить про перенаселення після того, як зовсім нещодавно, 3 травня цього року був опублікований великий звіт профільного комітету з народонаселення ООН, в якому, в одному з варіантів прогнозу, взагалі допускають вірогідність того, що до 2030-х років почнеться глобальна депопуляція населення планети.

Сьогодні коефіцієнт народжуваності, загальносвітової, складає 2,6. Він знизився майже в 2 рази за останніх 30 років. Це означає, що народжуваність знижується настільки непередбачуваними і загрозливими темпами, що вже в най­ближчі десятиліття біль­шість країн зіткнуться із загрозою непоновлення поколінь. Такі лідери населення, як Китай, вже сьогодні демонструють європейську народжуваність. Демографічний приріст сьогодні інертно ще залишається на нашій планеті, але його темпи знизилися втричі. З високим приростом лишаються лише 16 країн Африки. Проблема низької народжуваності торкнулася абсолютно усіх континентів. Проблема ця, передусім, моральна, етична. Вона пов’язана багато в чому, з втратою традиційних релігійних цінностей або сімейних основ суспільства. Демографічна криза уже наближається. Вона настільки реальна з точки зору сучасної науки, що вчені вже зараз мусять шукати варіанті виходу з кризи.

Сьогодні 42% усього людства себе не відтворюють — такого не було ніколи, ця ситуація безпрецедентна для світової історії. Якщо у світі є рецепт, як понизити народжуваність, для цього досить ввести заходи планування сім’ї, чим активно займаються апологети теорії мальтузіанства, до яких, я так розумію, відноситься Девід Блум, то рецепту, як підвищити народжуваність, хоч би до рівня заміщення поколінь (це рівень народжуваності в 2,2 до якого наближається людство і скоро опуститься нижче за нього) таких рецептів ще немає.

Жоден уряд, жодна експертна група не запропонувала комплекс рішень як підвищити народжуваність в умовах моральної деградації, як забезпечити пріоритет і стабільність сім’ї. Я маю на увазі традиційну сім’ю, що є союзом чоловіка і жінки, побудованим на любові, спрямованим на дітонародження і турботу один про одного. От як зробити так, щоб цей інститут реанімувати, відродити, поки відповіді немає. Усе людство, за рідкісним виключенням, сьогодні хворе. Цей демографічний діагноз не підлягає сумніву, про нього говорить і демографічна історія ХХ століття, і сучасна статистика населення. Ще ніде за останні десятиліття народжуваність не мала стійких тенденцій до зростання. Були невеликі коливання, коли з’являлися спроби деяких урядів підвищити народжуваність за рахунок монетарних засобів, того, що робиться зараз в Росіії: посібники, оплачувані відпустки, компенсації. Але ефекту не було, бо народжуваність має моральну, передусім, а не матеріальну природу. Це рішення ірраціональне, бо навіть народження однієї дитини завжди невигідне: воно позбавляє батьків певного комфорту, припускає деякі витрати і взагалі потребує від подружжя певного альтруїзму. І ось як розв’язати цю проблему відновлення поколінь доки ні один експерт виразно не запропонував. Втім, є серйозні напрацювання, і, я думаю, вони скоро будуть обнародувані.

Проблема зниження народжуваності торкнулася не лише західних країн, але і традиційних азіатських держав. Японія, Китай, Корея, Тайвань, Сінгапур та багато інших країн мають сьогодні наднизьку народжуваність. У Японії вона навіть нижче, ніж в Росії. У Китаї народжуваність нижча, ніж у Франції, нижче, ніж в Голландії, а це дуже загрозливі масштаби зниження і я думаю, що слід чекати подальшого зниження народжуваності в таких китайських провінціях, як Макао і Гонконг, де був досягнутий історичний мінімум народжуваності — 0,7-0,8 дитини на одну жінку. З такою проблемою людство, я повторю, не стикалося ще ніколи. І Китай нам показує цими показниками, до якого рівня, до якої межі може опуститися народжуваність. Наприклад, в Німеччині 20% жінок свідомо не хочуть мати дітей, ці жінки абсолютно здорові, вони добре заробляють. Проблема досягнення кар’єрних цілей поставила під загрозу народжуваність, необхідну для елементарного заміщення поколінь, — ось ключова проблема сучасного людства. Усе інше —  роздуми фантазерів. По іншому охарактеризувати такі антинаукові дані я просто не зможу.

Давайте згадаємо, що було в Римській імперії. Місцеве населення відмовлялося народжувати, при цьому було досить заможним і забезпечиним. Це була епоха розквіту, коли в Римській імперії спостерігалася демографічна криза. Епоха максимального матеріального благополуччя. Проте не само по собі матеріальне благополуччя поставило імперію на коліна перед варварами, перед завойовниками, але саме моральна атмосфера. Був поширений гомосексуалізм, дуже неохоче одружувалися, розпуста була надзвичайно поширеною практикою в римському суспільстві. У результаті вони змушені були наймати іммігрантів у свою армію і зрозуміло, що армія, побудована не на корінних жителях, не мала того бойового духа, який притаманний національним військовим підрозділам. У результаті ці найманці легко шукали собі нових господарів, або повертали зброю проти імперії. Найманціями ставали в основному вихідці з німецьких племен, які з часом і захопили владу в Римській імперії. Рим — це мініатюрна модель сучасного людства.

Для Росії ситуація виглядає украй небезпечною, оскільки вже до 2050 року по ряду прогнозів ми ризикуємо втратити велику кількість населення: населення країни знизиться до 80 млн. осіб з нинішніх 140 млн. осіб. Це при тому, що триватиме зовнішня міграція. Саме ця цифра є критичною для таких територій як наша, тобто з населенням менше 80 млн. чоловік просто неможливо утримувати величезні російські території. А якщо ще врахувати внутрішні протиріччя, можливі сепаратистські тенденції і територіальні претензії до нас по усьому периметру наших кордонів, будь це Калінінградський анклав або Курильські острови, то ситуація виглядає загрозливою.

Стосовно світу в цілому, ситуація нічим не краще. Чи то Африка, чи Латинська Америка, чи Азія, Океанія або Європа, скрізь спостерігаються одні і ті ж деструктивні тенденції. У Європі сьогодні немає жодної країни, я підкреслюю, жодної з напівмільярдного населення Європи, яка б себе відтворювала демографічно. Тенденції зростання населення в деяких країнах — інерційна, вони виглядає уже аномально, штучно, бо відбувається виключно за рахунок прибуття іммігрантів. У Франції — це іміграція з країн Магриба — Алжіра, Туніса, Марокко, в Німеччині — це турецька міграція ще з давніх часів, Голландія, Австрія. Іспанія, хоча Австрія вже депопулює, Іспанія на межі цих процесів. Картина скрізь одна і та ж, і я повторю прогноз Організації об’єд­наних націй: до 2030-х років можливе зниження рівня народжуваності до рівня нижчого за заміщення поколінь. Це означає, що з цієї миті починається точка відліку вимирання усієї людської популяції. Чи вдасться зупинити цей процес? Думаю, так, якщо поставити відповідну мету.

Але доки на порядку денному багатьох міжнародних організацій стоїть абсолютно інша мета: як скоротити населення в країнах, що розвиваються. Тому вигадують різні антирепродуктивні щеплення, різні методи планування сім’ї, пропаганду гомосексуалізму, примусову стерилізацію, різні програми з розвитку використання контрацептивів і стимулюють лояльність до абортів, роблять усе, що завгодно для того, щоб людство перестало існувати якомога раніше.

Це робиться в силу, передусім, комерційних причин, за рахунок того, що і контрацепція і аборти — це величезний ринок збуту, ну і в силу, напевно, геополітичних причин, оскільки окремим представникам політичної еліти низки країн не дуже вигідно мати серйозних геополітичних конкурентів, таких як Китай, Росія, Індія, країни Латинської Америки. Ось ключові причини. Сьогодні маємо невеселі перспективи для населення планети. Найближчі десятиліття нам продемонструють наочно ці тенденції і ми ще подивуємося драматизму ситуації в царині демографічного розвитку».  

Підготував
Андрій ГУСЄВ