Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Тупцюємо на місці...

У нас багато пишеться про те, що уряд вводить особливий режим економії в країні. І це добре. Забагато у нас розвелося пільговиків, спеціальних пенсіонерів тощо. Але чому всі економ­проекти стосуються лише соціальних виплат? Всім відомо, що у нас найзатратніша економіка у світі. Чи йдуть реформи з економії ресурсів, електроенергії на заводах олігархів? Сумніваюся. От, експерти інформують, що потрібні нові танки для армії. Але ж наша армія не реформується! Кількість військових, управлінців в міліції на 1 жителя у нас найбільша у Європі, якщо не враховувати Росію. Чи можливо таку кількість солдатів навчити добрій бойовій підготовці? Адже при таких цінах на овочі і гречку армія проїсть всі кошти на бойову майстерність. Адже солдата на відміну від цивільного необхідно харчувати за науковими нормами. Згадаймо скандал трирічньої давнини, коли ЮВ ініціювала розслідування харчування солдатів за 35 грн на добу — а це1000 грн на місяць. Зараз овочі і каші майже в 2 рази дорожчі, значить виходить до 60 грн на добу — це1800 в місяць і 21 000 грн. в рік, помножити, наприклад, на 50 000 воїнів —1 мільярд грн. У Франціїї при 65 млн. населенні — 200000-а армія (як і в Україні). Без внутрішніх військ-жандармерії. У нас пропорційно до французів повинно бути близько 141 000 військовослужбовців. В Япо­нії на 120 млн населення — 250 000 тис. осіб в армії. В Іспанії при 47 млн. -120 000 осіб по штату мирного часу, а реально служить 80 тис, через недостатні зарплати, 30% — це жінки і всерівно їх економіка тріщить від безробітних — 20%. Росія скорочує армію на 200 000 — до 1 млн. (але у них 500 млрд дол. золото-валютного запасу). У цій країні скорочується вищий офіцерський склад і прапорщики. Німеччина заявила, що скорочує армію з 250 тис. (з них 50% — цивільні) до 180 тис., а  бойову підготовку планують тільки 25 тисячам військових. Жодна країна Європи не розробляє нову модель танка. Будівництво одного нашого танку коштує понад 15 млн. грн. І де набрати для нього дешевої солярки (спалює до 400 літрів на 100 км). Солярки, яка є в бюджеті вистачить всім танкам на декілька днів, після чого вони перетворяться в 40-тонну мішень для авіації. В 1991 ми займали перше місце в Європі за кількістю танків.

Під час війни з Грузією 1/3 російських танків схожих на наші модифікацій і віку не подолали і 300 км. пробігу до Цхінвалі. І уряд Росії запропонував скоротити кількість танків.

За кошти які СРСР спустило на гонку озброєнь можна було б побудувати житла на 2 покоління вперед всьому Союзу, а труби водопостачання і теплотраси зробити з нержавіючої сталі! Щоб виробити найбільше в світі високотехнологічної зброї потрібна була колосальна кількість енергії, яку могли дати тільки найпотужніші в світі атомні реактори і титанічні зусилля народу. Чим закінчився цей надрив для Союзу усім відомо.

50% підлітків у нас нездорові фізично і пихологічно слабкі для армії. А на середньоукраїнську зарплату житла в Україні не побудуєш, та і її отримує менша половина працюючих. І це на фоні величезних зарплат депутатів, директорів заводів, менеджерів і банкірів. А от якщо навіть при сьогоднішній зарплаті будувати контрактнику хоча б однокімнатну квартиру — буде черга в армію. Відмінити пдв на житлове будівництво, як було до 1998 року. Землю давати безкоштовно, як при Союзі. Однокімнатна квартира у 37 метрів загальної площі має коштувати 4000 грн/метр в п’ятиповерхівці. Тоді за 1 танк можна побудувати 100 таких однокімнатних квартир. Ось за що молоде покоління скаже владі спасибі і віддячить народжуваністю.

Чисельність армії зараз не найголовніше, головне — патріотизм. В сучасної молоді моральні цінності слабкі, бо більшість уже не бачить можливості реалізувати свої мрії і надії у рідній країні. Люди не можуть на зарплати побудувати будинок навіть у 60 кв. метрів. Нормальна кредитна політика для молоді відсутня. А значить не буде міцної багатодітної сім’ї, про яку базікають політики всіх мастей...

Чи будуть юнаки героїчно захищати будинки нових українців, їхню промисловість, землю, яка належить нуворишам? Навіщо нова влада набралася ідей проводити всілякі чемпіонати, першості, шоу і витрачати на це бюджетні кошти. Що нам обіцяли про євро-2012? Будувати об’єкти на 80% за приватні кошти, а основний тягар нині впав на бюджет і несе його найбідніший у Європі народ!

Влада не бачить житлових проблем молоді, а щедро сипле з державної кишені на інфраструктуру, мегастадіони, які стоятимуть потім десятиліттям без толку...

Так само з армією, внутрішніми військами, на які йдуть колосальні кошти. Так спрямуйте гроші на будівництво житла і народ не треба буде вгамовувати полі­цейськими дрюками!

 23 травня в надзвичайних подіях розповіли що в Дніпропетровську за оформлення інвалідності на 1 рік всі хворі платили по 2000 грн медикам, але ж таке є в усіх областях і платять навіть до 3000 грн щорічно. Якщо порахувати тільки на 1 млн. інвалідів то це буде до 3 млрд. в рік! У нас хворий недофінансований, а не медицина. Кошти для погашення зовнішних боргів знайшли б і у ліквідації пільг міському населенню, крім інвалідів воєн, відміни груп інвалідності тим, хто працює. Бо часто 3 групу інвалідності не можуть отримати хворі, які дійсно не можуть працювати, примушуючи їх по два раза щорічно за кошти ж хворого лікуватись в стаціонарах, хоча це лікування в основному — безрезультатне. В Європі якщо лікар невпевнений, що покращить стан хворого, то таким хворим щорічно призначається тільки соцпенсія і місць в лікарнях вони не займають, бо на них будуть витрачатись бюджетно-страхові кошти, а результату від того лікування не буде. У лікарні буде конфлікт зі страховими компаніями, тому у них і ліжок менше ніж у нас.

Наша держава створює космічні і танкові двигуни, а комбайн по уборці картоплі не виробляє. Двигуни для автоКрАЗу, для львівського автобуса і черкаського «Богдан» виготовляються за кордоном, і ми платимо за них   валютою. Розумію, що виготовляти двигуни для космосу престижно, але інколи й на землю не гріх спускатися.

Візьмемо наше убоге сільське господарство. Немає кому збирати картоплю, петрушку і цибулю, перець і помідори (тут ручна праця), пасти корів влітку.

Не будуть овочівництвом займатись і іноземні сіль­госпінвестори без мільярдних держдотацій, адже і в Європі сільське господарство частково збиткове і отримує щорічні дотації і кредити. При Союзі врожай збирали мільйони студентів і старшокласників, бюджетники, армійські автомобільні роти. Потім це висміювали сатирики і газетярі. Як на мене, нічого поганого в цьому не було. Якби з залученими до праці нормально розраховувалися свіжими продуктами, забезпечували транспортом, то таку практику треба негайно відродити! Чому на літо не прикріпити столичні школи і вузи на працю до фермерів, чи в колективні селянські господарства? А то зараз парубок з міста йде в армію, а в руках ні сокири, ні лопати, ні молотка не тримав. Сором! А наші політтехнологи пхають молоді всілякі дурнуваті реаліті-шоу на ТБ.

Девятимісячне сидіння за партою в школі а потім автоматично в університетах часто приводить до деградації здоров’я. В Канаді і США, Данії тільки половина студентів доходить до останнього курсу університету, решту відсівають. У нас якщо провести анонімний незалежний від міносвіти екзамен для студентів, то він підтвердить, що 1/3 нічого не смислить у своїй спеціалізації, або ненавидить її. З такими спеціалістами ми вже і велосипеди розучились робити, скоро китайські інженери нас вчитимуть усьому. Наш президент фахівець-практик по автомобільному господарству, тому може взяти під патронат створення українського двигуна для техніки, адже при Союзі в Запорізькій області випускали двигун для радянської бойової машини десанта і західні експерти дуже високо оцінювали цей двигун. Маючи такий потенціал ми його не розвиваємо...

Пропоную скоротити штати банкірів і зарплату топменеджерів — це здешевить кредити. Скоротити бюджетні наукові інститути (туди не завжди попадає креативна молодь і вони часто є відстійниками людей, яким нічого від життя вже не треба). Науко-дослідні інс­титуту варто створювати лише при великих підприємствах, робити їх компактними і мобільними. Існуючі —  скоротити і передати великим підприємствам. Ефективність такої реформи показали США.

Триває еміграція здорової, високоінтелектуальної і амбітної частини нації. Це катастрофа, якою не займається влада. І справа не лише в малих зарплатах і відсутності житла. Немає загальнодержавної мети, ідеології розвитку країни. Молодь бачить в Україні вічну колотнечу за прапори, боротьбу з міфами і ненависть підстаркуватих крикунів одне до одного. Як можна жити в такій убогості і ще й мріяти? Росія підсадила нас на вічні суперечки з історії, а ми й повелися. Замість того, щоб взятися за квартирне питання і благоустрій життя людей влада запускає дурні піар-кампанії в ЗМІ і тішиться з колотнечі. В цей час «приватизують» недоприватизоване. Замість реформ ми бачимо лише імітацію реформ.

Боже, коли ти даси розум нашому народові і його керманичам? 

Юрій Драбів,
Черкащина

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com