ЗРІЄ ШАХТАРСЬКИЙ ГНІВ

Вотчина президента Януковича починає виявляти невдоволення діями влади. Першими активну публічну ініціативу проявили жінки — дружини шахтарів з депресивних районів Донеччини. Вони приїхали до будівлі Донецької міськради з вимогою негайного «покращення життя». Жінки заявили, що нині навіть їжа стала для них розкішшю, а мізерні зарплати і пенсії повністю йдуть на оплату комунальних послуг. Однією з головних проблем, ігнорованих владою, жінки називають нелегальний видобуток вугілля — бізнес, який щороку приносить понад 10 млрд. грн. (1,25 млрд. дол.) тіньових доходів. Шахтарські дружини також заявили, що місцева влада чинила усілякі перешкоди, щоб тільки не допустити їх у Донецьк на акцію протесту.

Сьогодні шахтарський гнів адресується місцевій владі. Протестувальники вважають, що Президент Янукович належно не поінформований про погіршення ситуації у своєму рідному регіоні. Утім, не викликає сумніву, що така наївність населення не вічна. За даними опитування, проведеного GfK Ukraine у січні 2011 року, 54% опитаних відзначили, що країна рухається у хибному напрямку. А опитування Інституту Горшеніна, проведене в лютому 2011 року, свідчить, що у 2010 році діяльність уряду на чолі з М.Азаровим негативно оцінюють 59,3% опитаних. В.Янукович, підбиваючи підсумки першого року президентства, пообіцяв приділити вугільній галузі і шахтарям особливу увагу. Сьогодні у найлояльнішої до Президента частини українського електорату ще залишається надія на поліпшення життя. Однак, коли ілюзія зникне, саме шахтарі можуть стати одними з перших, хто розпочне масштабні акції протесту.

Може здатися, ніби Президент Янукович за один рік досягнув того, що не вдалося Ющенкові та Тимошенко за п’ять років.  Після Помаранчевої революції захід України радів приходу до влади демократичного президента та натхненного прем’єра. Схід та південь країни були розчаровані. Західній Україні знадобилось п’ять років, щоб усвідомити власну ілюзію. Ситуація після останніх президентських виборів була діаметрально протилежна: схід та південь раділи, а заходу залишилося змиритись з результатом. Однак команда Президента Януковича зуміла всього за один рік переконати свій відданий електорат в тому, що нова влада нічим не краща за своїх попередників на Банковій.

Певне розчарування після виборів — в принципі, нормальне явище у будь-якому політичному середовищі. Та іронія долі полягає у тому, що, за результатами дослідження компанії GfK, сьогодні північ, південь, схід та захід України говорять однією мовою.  Нарешті країна об’єдналася. На жаль, об’єднуючим фактором стало загальне розчарування політичною системою та політичною елітою. 

Треба визнати, що така «українська демократія» в принципі не здатна забезпечити соціальну справедливість та економічне благополуччя. І йдеться навіть не про спроможність політиків та їхніх хазяїв-олігархів. Йдеться про те, що політична система, яка дозволяє політикам та багатіям жити над законом, в корені неправильна й апріорі нездатна створювати та захищати демократичні блага.

Нинішня ситуація не зміниться без докорінної трансформації самої системи. Демократія може успішно розвиватись лише у середовищі прозорості, державної підзвітності та дотримання закону. Будь-що інше — це у кращому випадку підробка, у гіршому — відверте шахрайство. Легкість отримання величезних неоподаткованих прибутків, як правило, створює ілюзію, що у державі все під контролем і несподіванки неможливі.

фонд «Спочатку люди»