Україна емігрантів

Згідно із останнім дослідженням Світового банку «Міграція і грошові перекази», Україна входить до п’ятірки країн з найвищим рівнем еміграції населення. Станом на сьогодні, за кордоном перебуває 6,6 млн. українців, а це 15% населення. Міграційний коридор «Україна-Росія» посідає третє місце у світі після коридорів «Мексика-США» та «Росія-Україна». Лише у 2010 році трудові мігранти з України переказали з-за кордону своїм сім’ям 5,3 млрд. дол. США, що на 2 млрд. більше, ніж торік. За даними Світового банку, Україна також посідає 11-те місце з імміграції. Таким чином, наша країна є одним з найбільших глобальних транзитних коридорів трудової сили і людських ресурсів. Ця невесела статистика — самодостатнє свідоцтво українських реалій. Утім, навіть вона не відображає усіх нюансів. Трудові мігранти у будь-якій країні — це найактивніша частина населення віком від 18 до 45 років. Люди саме цього віку приносять державі левову частину доходів у вигляді податків і загалом забезпечують економічне благополуччя країни. В Україні таке активне працездатне населення становить 17 млн. осіб. А це означає, що 6,6 млн. трудових емігрантів, які нині працюють за кордоном, становлять 39% працездатного населення країни. Ці 6,6 млн. українських громадян забезпечують близько 2% ВВП за рахунок коштів, які вони надсилають своїм сім’ям в Україну. Хіба після цього варто дивуватися економічному відставанню України навіть від найближчих сусідів? Хіба може щось бути показовішим доказом провалу економічної політики уряду, ніж ці 39% працездатного населення, які забезпечують лише 2% ВВП?! Уряд має нарешті усвідомити, що громіздкі монолітні підприємства — це пережиток минулого. Сучасна економіка в усьому світі спирається на оперативні та гнучкі підприємства, здатні швидко реагувати на економічні зміни. Україна гостро потребує політики стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу.