Таємниці київських підземель

Столиця буквально поцяткована тунелями і галереями, і багато хто з них все ще чекає своїх дослідників.

За приблизними даними, в місті налічується близько 200 печерних споруд, загальну довжину яких не знає ніхто. Це і стародавні монастирі, і підземні лабіринти київських фортець, і печери-пастки. Походження деяких до цих пір не встановлено.

ЛІЖБИЩЕ «МІСЯЧНОГО ДЕМОНА»

З незапам’ятних часів відома легенда про великого і жахливого Змія Горинича, що мешкав в печері на околиці Києва. Щоб відкупитися від нього, жителі міста віддавали чудиську найкрасивіших дівчат. Деякі дослідники серйозно стверджують, що Змій насправді існував! І печера його знаходиться чи не в самому центрі міста.

Разом з віце-президентом клубу «Київські таємниці» кандидатом фізико-математичних наук Олексієм Стекловим відправляємося до зміїного ліжбища. Проходимо декілька сотень метрів вниз по Смородиновому спуску, що поряд з вулицею Фрунзе, і Олексій Федорович указує на печеру на вершині горба.

— Це і є житло Змія, - роз’яснює Стеклов. - Років двадцять тому печеру засипали, щоб любителі гострих відчуттів не лазили в неї.

Олексій Федорович стверджує, що з історією легендарного місця пов’язано декілька смертей. Ці люди намагалися відкрити таємницю печери.

— Один з них - відомий київський спелеолог Айвазян - пройшов печеру від початку до кінця. Виявилось, вона не більше шістдесяти метрів завдовжки. Через декілька днів він поїхав у відрядження, і там його зарубав сокирою товариш, що раптово збожеволів.

Інший випадок відбувся з психологом Віктором Загнібідою. Він вирішив зробити фільм про печеру і навіть провів перші зйомки. Але через два-три дні з невідомих причин повісився.

Що ж вбиває сміливців, які зважилися проникнути в таємниці печери? У Олексія Стеклова є своя версія, і пов’язана вона з колишнім господарем підземелля.

— Істота, що мешкала тут, була ніким іншим, як Місячним демоном, - упевнений історик. - Зовні він був схожий на згусток енергії і харчувався людськими душами. З тих пір в цьому місці - кепська енергетика.

ПО СЛІДАХ ВІДЛЮДНИКІВ

Під старовинними київськими монастирями археологи знаходять безліч печер. Це і всім відомі лаврські Дальні і Ближні печери, і галереї в Китаєвому, Звіринці, Церковщині. Археологи стверджують, що більшість з цих об’єктів донині не вивчені. Наприклад, про комплекс Звіринецьких печер, розташованих недалеко від Лаври, біля вулиці Мічуріна, відомий зовсім небагатьом.

— Печери є староруським монастирем, дата заснування якого, на жаль, не відома, - говорить завідувач відділом «Київ підземний» Музею історії Києва Владислав Дятлів. - Але в XII столітті цей підземний монастир вже існував. Він являє собою трикутник загальною довжиною близько 150 метрів. Проте у нас є підстави стверджувати, що цим трикутником комплекс Звіринецьких печер не вичерпується. Є ще невивчені підземелля, і якби їх вдалося дослідити, ми б знайшли незайманий археологічний матеріал, що збагатив би уявлення про цей монастир і про життя людей того часу. На жаль, немає фінансування.

Цікаві печери розташовані в урочищі Китаєвому - між вулицями Червонопрапорною та Китаївською. Створені ченцями приблизно в XVII столітті, ці підземні галереї на початку XX сторіччя раптово провалилися. Під багатометровою товщею землі опинилися замуровані ходи, що чекають своїх першовідкривачів.

ВІЙСЬКОВІ ПРИТУЛКИ

Інший вид підземних споруд - фортифікаційні тунелі. Ними буквально поцяткований весь район старого Києва  й Печерськ. Ці підземні галереї були прокладені під фортецями і служили для військових цілей. Через них обложені могли послати з міста гінця по допомогу, несподівано напасти на ворога або влаштувати диверсію, використавши закладені в тунелі за міськими стінами величезні запаси пороху.

Перші підземні оборонні споруди активно будувалися ще з часів заснування Києва. Починаючи з XVII століття, староруські укріплення були відновлені. Серед великої кількості підземних споруд, на жаль, збереглися лише невеликі ділянки. Та й ті обсипалися, у тому числі через інтенсивне будівництво нових кварталів.

Відомий київський дослідник печер Тимур Бобровський у своїй книзі «Підземні споруди Києва від стародавніх часів до середини XIX століття» приводить безліч прикладів підземних галерей, що збереглися. Назвемо лише декілька з них. Одна з таких фортифікаційних галерей розташована на розі вулиць Паторжинського та Малопідвальної. «Ця ділянка печерної галереї близько двох метрів завширшки і висоти, - пише автор. - Швидше за все, споруда виникла в староруські часи і була відновлена в XVII столітті».

Є ще декілька підземних галерей. Наприклад, тунель у Кловському урочищі, вхід в який знаходиться біля будинку №5 по вулиці Дарвіна.Довжина його більше шістдесяти метрів.

Ще одна підземна споруда бере свій початок від будинку №6 на вулиці Лисенка і тягнеться на сотню метрів під землею у бік Золотих воріт. Далі прохід завалений, і дослідникам до цього дня не вдалося дізнатися, куди виводила ця галерея.

Прокляте місце

Ряд цікавих печер виявлені на вулиці Фрунзе. У дворі сучасних будинків №59 і 61 є вхід у підземелля, що служило стоянкою людей кам’яного віку. Хоча деякі дослідники упевнені, що ця печера набагато «молодша» - часів Київської Русі.

Практично поряд знаходяться ще дві печери невідомого походження. В одній з них у 1911 році було знайдено знекровлене тіло 13-річного хлопчика. Це вбивство розглядалося на відомому судовому процесі під назвою «Справа Бейліса». Судді були впевнені, що єврей Бейліс вчинив ритуальне вбивство дитини. Врешті-решт підсудного виправдали, а справжнього вбивцю так і не знайшли. Місцеві жителі донині обходять печеру стороною.