МЗС УКРАЇНИ ЗНОВУ АТАКУЄ ПЕЙЗАЖНУ АЛЕЮ

Міністерство закордонних справ знову йде з війною на киян і Київ. Над унікальним дитячим сквером, який було створено на Пейзажній алеї коштом городян (ні копійки з міського чи державного бюджетів), знову нависла загроза знищення. Усе ті ж забудовники руками чиновників МЗС хочуть там побудувати собі елітний будинок з басейном на горищі.  

Посадовці міністерства бажають отримати свою частку — «службове житло» за безцінь, а забудовник зможе продати решту квартир за ринковою ціною, з непоганим прибутком. Парк — культове місце для тисяч киян на перетині Десятинного провулку та Пейзажної алеї — із деревами і квітами, з чудовими авторськими скульптурами, якими українцям можна похвалятися хоч у Європі, хоч де. Усе це має зникнути під ковшем бульдозера, вважають в МЗС та у Київраді. 

Ще за першого терміну на посту міністра закордонних справ Костянтин Грищенко був  у списку посадовців МЗС, які мають оселитися там, де навколо мозаїчно-порцелянових кішок, слонів і зайців граються діти (поки що).  

Епопея з захопленням Пейзажної алеї почалася у 2003 році, тоді вже існували плани всадити  в гору Дитинець елітну багатоповерхівку. Місце, де мав вирости монстр, є ультраісторичним для всього східнослов’янського світу. Саме тут в двох кроках — залишки Десятинної церкви, Історичний музей, камінь, на якому написано «звідси пішла земля руська».  

З тих пір зусиллями громадськості, публічними протестами та зіткненнями екскаватори забудовників було з ганьбою вигнано з Пейзажки, і на тому місці створено оригінальний ландшафтний парк.

Парк стояв вже бли­зько року, але київська влада не поспішала надати цій пам’ятці статус скверу, що дасть їй певний імунітет проти наступних зазіхань забудовників.  

Аж ось 29 квітня 2010 року зусиллями громадськості питання про подальшу долю цієї землі таки потрапило у напружений графік роботи депутатів київської міськради.  

Постійна комісія ради з питань земельних відносин, містобудування, та архітектури вирішила підтримати пропозицію припинити право МЗС на постійне користування земельною ділянкою, на якій знаходиться парк. Відповідний проект рішення було внесено у порядок денний.

Ось-ось Київрада могла проголосувати і нарешті прибрати тінь МЗСівського бульдозера, який навис над Пейзажкою. 

Проте, як чортик з табакерки, з’являється яки­йсь лист від міністерства, на підставі якого Олесь Довгий влаштовує голосування за зняття даного питання з порядку денного. У листі вказано, що МЗС все іще думає, а чи не побудувати собі там елітний житловий комплекс. 

Депутати, проголосувавши за те, щоб залишити землю за МЗС, фактично дали альянсу корупційних дипломатів та бізнесменів добро на нищення дитячого парку.  

Лист заступника міністра закордонних справ Гнатишина, на який посилався Довгий, прекрасно спрацював на користь інтересів нинішнього шефа МЗС - Костянтина Грищенка.

Звісно, МЗС -  лише прикриття. Дипломати отримають лише 20% квартир, а інші 80% дістануться напіввіртуальним компаніям »Українське Майно» та «УМ-Інвест», співвласником яких був такий собі Віталій Коваленко — громадянин України, почесний консул Філіпін в Україні. 

Преса Черновецького намагалася прив’язати УМ-Інвест до Олександра Турчинова з БЮТ. Але активісти містозахисного руху не надто в це вірять, вірять же вони скоріш у те, що за оборудкою навколо Пейзажки стоїть відомий бізнесмен мультипартійної орієнтації Богдан Губський.  

У свій час автор потрапив у будинок, де фактично знаходився «УМ-Інвест», і переконався, що вся та будівля окупована структурами есдеків, до яких належав Губський (чи то пак есдеків «бувших» не буває?). Вдалося навіть проїхатися у ліфті з Медведчуком і Шуфричем. 

Хоча б з таких міркувань чутки про причетність екс-членів СДПУ (о) до будівництва не виглядають безпідставними.  

Також красномовним є факт, що сам офіс «УМ-Інвест» практично неможливо було знайти. Очевидно, що дипломати з МЗС приклали немало зусиль, щоб підшукати таку авторитетну будівельну чи то девелоперську компанію, що у неї офіс займав лише одну кімнату, і доручити їй виконувати багатомільйонний проект.  

Цікаво знати, яку шарашкіну контору МЗС знайде цього разу. Адже термін договору МЗС з УМ-Інвестом вже закінчився, і чи продовжили його, невідомо. 

Нинішній міні-реванш Грищенка підтверджує правило — в захисті Києва вічних перемог не буває, бувають лише вічні поразки. Історичні будівлі, унікальні парки коли втрачаються, то — назавжди. А от атаки безпринципних ділків на спадок столиці ніколи не можна зупинити остаточно.  

Бій — вічний. Прийде друга влада, третя, п’ята, потім повернеться перша, і далі по колу, з новою силою, кримінальні чиновники і бізнесмени будуть розграбовувати місто.  

 Пейзажна алея належить до так званої буферної (охоронної) зони заповідника «Софія Київська» і перебуває під охороною держави та ЮНЕСКО. Щодо того, як держава охороняє пам’ятки, ніяких ілюзій немає. А от з 
ЮНЕСКО у забудовника виникли проблеми. Адже у відповідності до міжнародних зобов’язань України будувати на цій території можна лише за погодженням з ЮНЕСКО.   

«УМ-Інвест» цей момент не взяло до уваги. За інформацією автора, між ЮНЕСКО і  МЗС відбувалось листування з приводу погодження будівництва, результати якого громадськості поки не повідомляються. Імовірно, ніякого дозволу будувати ще ніхто не отримав. 

Крім того, не було проведено експертизи стосовно можливого зсуву ґрунту, хоча будмайданчик розташований на крутому схилі. 

Суд заборонив проведення будь-яких будівельних робіт на території. Тим не менш, Київська міська державна адміністрація намагалася продовжити копання котловану під приводом «археологічних розкопів».

Боротьба триває. 

Ігор  Луценко,
активіст громадянської  ініціативи «Збережи Старий Київ»