Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

АВТОРА! АВТОРА!..

З-посеред давніх традицій американського парламентаризму є одна, котру нам, в Україні сутнім, варто запозичити і захищати. У їхньому Капітолії не те що кожний прийнятий закон, а й суттєві поправки до нього одержують імена авторів. Конгресмени чи сенатори увічнюють себе саме в такий повчальний спосіб. Приклад: горезвісна поправка Джексона-Венніка відгикується нам і через 20 років після розпаду СРСР, хоча самих і Джексона, і Венніка вже давно немає серед живих.

Така традиція не лише звеличує. Вона зобов’язує. До відповідальності. І упереджує бажання сховати за анонімністю свою законотворчу недолугість, а то й власну дурість.

Ось вам приклад: свого часу злодійський світ незалежної України кричав «ура!» і пив за здоров’я тих нардепів, котрі встановили, що кримінальна відповідальність за крадіжку в Україні застосовується лише тоді, коли йдеться про суму, вищу за 907 гривень 50 копійок. Оці 50 копійок, погодьтесь, особливо зворушують. Ну, а якщо врахувати, що й досі мільйони і мільйони українських пенсіонерів виживають на пенсію меншу отої сакральної суми, то скажемо прямо: красти в Україні донедавна було набагато вигідніше, ніж чесно заробляти. Чому донедавна? Тому, що зо два роки тому, знову ж таки, анонімні законодавці знизили поріг кримінальної відповідальності до суми 60 гривень.

Не поспішайте аплодувати. Минулого тижня у ЗМІ промайнула інформація, що якісь — знову невідомі, чорт їх забирай! — добродії з Верховної Ради запропонували повернутися до старої засудженої практики обрахунку збитків, збільшивши на додачу оту суму, яку можна красти фактично безкарно. Мовляв, бідні міліціонери запарилися оформлювати кримінальні справи на всіляку там «дрібноту». Воно, може, для тих, хто одержує депутатську зарплату, то й дрібнота. Але для переважної більшості українців — загроза голодної смерті. А от якби наші парламентарі не тільки пхали в порядок денний всіляку дурню, а й не приховували при цьому своє авторство, ситуація виглядала б інакше.

Ще приклад: минулого року Київ струсонули кілька трагічних випадків. Різні люди — дорослі і діти — загинули від нападу собак, бродячих та цілком домашніх. І отут з’ясувалося, що в нашій незалежній Україні права собак, включно з бездомними, законодавчо гарантовані набагато надійніше, ніж права їхніх жертв та згорьованих родичів. «Розумієте, — пояснили журналістам у відомому будинку на вул. Грушевського — Євросоюз поставив нам умову, що без цих законів вони нас не приймуть. Але ви на нас не посилайтеся».

А тепер уявіть собі: якби батьки трагічно загиблої дитини подали до суду не лише на власників собаки, а й на парламентських «друзів чотириногих»? Кажете, фантастика? У нас — так. На жаль.

Ще ближче до життя: пан Тигіпко після тривалого і мужнього опору погодився прийняти вимогу МВФ, яка зробить життя пересічних українців ще нестерпнішим. Тобто, в обмін на кредити — значне підвищення тарифів на газ для населення. Нар-р-р-мально! Дядя позичає, а ми розплачуємося! І не тільки ми, пересічні і середньостатистичні, а й сам Гарант та лідер Партії регіонів. Опозиція вже святкує цей несподіваний подарунок якраз напередодні виборів до місцевих органів влади. Неважко уявити собі біг-борди з написами: «Вони обіцяли… вони зробили!».

Мер одного з міст на Сході України спробував порятувати Тигіпка. Мовляв, то нічого, що ми станемо жити ще гірше, головне, що у тих, хто в Західній Європі, видатки з сімейного бюджету на комунальні платежі у процентному відношенні вищі, ніж в Україні. Але!.. Проценти — штука хитра. Бо якщо після походу в ощадкасу з твоєї пенсійної тисячі гривень залишається сімсот — то одне. А коли з тисячі євро середньоєвропейської пенсії в аналогічному випадку на життя залишається навіть шістсот п’ятдесят, але ж євро, то, як кажуть в Одесі, дві ду-у-уже великі різниці.

І знову, як наприкінці спектаклю по дуже кепській п’єсі з непродуманою режисурою, хочеться закричати: «Автора! Бо у нас тут якраз, до речі, помідорчики під рукою. Другої свіжості». Хто конкретно давав пану Тигіпку відповідні інструкції? Хто прораховував не лише економічні, короткотривалі вигоди, а й довгострокову перспективу не те що втрати рейтингу — соціального вибуху?

Так, попередній уряд, посилаючись на необхідність швидкого прийняття до ЄС та НАТО, наробив чимало дурниць. І не тільки в галузі захисту собак, а й у серйозніших справах. Але ж, панове і товариші! Ми, здається, вже не граємо в ці ігри. Ніхто нікуди не йде, а тим більше, не біжить. Тож навіщо знову і знову стрибати, даруйте, голим у кропиву? Та ще й ховаючись за горезвісне совкове формулювання: «Є така думка…». Чия саме — то не головне. Головне, що є.

До речі, Верховна Рада днями прийняла закон. Відтепер власники собак відповідатимуть за кримінальні жарти своїх улюбленців, як за свої власні. Загриз пес людину — хазяїна судять за вбивство. Покусав — дають строк, і то відчутний, за нанесення тілесних ушкоджень.

Собачу демократію до пуття довели. Час реально подбати про жертв деяких послужливих дурнів із депутатськими мандатами.

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com