КАТАСТРОФА ТА МІФИ

Загибель Президента Польщі Леха Качинського з дружиною та вищого військового та цивільного керівництва країни сколихнула весь світ. Є щось містичне і знакове в цій жахливій трагедії. Але хочу висловити власну думку з приводу деяких фактів і їх інтерпретації в пресі.

Зокрема відома російська опозиціонерка Новодворська, як завжди відверто, заявила про злий умисел у цій справі. «Я не знала, что поляки собирались совершить этот безумный полет. На самолете своих врагов, потрепанной «тушке», отремонтированной врагами уже после победы Качиньского на выборах, без прессы, без охраны военных самолетов, без контроля, на заброшенном военном аэродроме, полностью отдаться в руки темных чекистских сил».

Якщо прибрати всі емоції, то в цьому повідомленні все-одно залишаться досить серйозні звинувачення керівництву Росії і знімається відповдальність за провину польської сторони. Всі знали про не дуже приязні стосунки покійного президента Польщі Качинського та президента Росії Медвєдєва. Тут маємо і непросту історію двох країн і повну суперечок сучасність. Але ще є суто технічні чинники цієї резонансної катастрофи.

Почнемо з літака Ту-154, «потрепанной тушки», отремонтированной врагами…» Не був літак Президента Польщі «потрепанным». Такі заяви робити некоректно, тим більше щодо країни-виробника, яка випустила дуже велику серію таких літаків і вміла утримувати їх у відмінному стані тривалий час. Літак може підніматися в повітря до того часу, поки не випрацює свій ресурс. Для модернізованого Ту-154М ресурс складав 45 тисяч годин польоту при 20 тисячах посадок. До катастрофи літак налітав 5004 години і виконав 1843 посадки. У грудні 2009 р. машину ретельно перевірили і відремонтували: замінили двигуни, агрегати та салон на нові. Він міг літати ще дуже довго — наступну перевірку треба було б провести через шість років. Відомо, що президент Польщі любив і цінува свій комфортабельний літак і ніколи нічого зневажливого про Ту-154М від нього фахівці не чули.

Хто випустив та модернізовував Ту-154М? Мі­фічні «вороги» в стінах Куйбишевського заводу номер 18. Вони будували шедеври світового літакобудування штурмовики Іл-2 ще при багаттях взимку 1941/42 років. До речі і польські льотчики громили німців на легендарному Іл-2. На цьому заводі 18 і сьогодні працює багато етнічних поляків.

Мені доводилося бувати у відрядженнях на заводі 18, де завжди кипіла робота і з аеродрому якого злетіли в небо 1015 Ту-154. Ще й сьогодні не менше 274 з них літають. І вони зовсім не «потрепанные», бо є міжнародні правила, які регулюють технічний стан пасажирських літаків. Треба зовсім не мати тями, аби стверджувати, що президент та польська еліта полетіли вшанувати пам’ять розстріляних співвітчизників та їх побратимів на «нікчемному» літаку.

Чому ж, все-таки, Президент літав на не найновішому авіалайнері? Від­повідь одна — він та його оточення були добрими господарями на своїй землі. Вони не захотіли міняти Ту-154М на інший, бо він ніколи не був поганим літаком. В Росії в його оновлений салон установили крісла нової конструкції, які витримують 16-разове перенавантаження. Наскільки мені відомо, вони були виготовлені в Італії. Салон президента був розміщений в най­більш безпечному та комфортному відсіку. Проте у світі ще немає літаків, які могли б витримати удар об землю такої руйнівної сили.

Відмовившись від при­дбання нового президентського літака, ціна якого складає не менше 200 мільйонів доларів (Ту-154М сьогодні продають за 45 мільйонів), польська еліта закупила для санітарної авіації два чудових італійських «Аванті» та вертоліт «Єврокоптер». Це ангели-охоронці сучасної Польщі. Поляки кожний день бачать в небі турботу національної еліти про них, простих людей.

Мені довелося багато попрацювати по закупках матеріалів, крісел та обладнання для салонів пасажирських літаків в Австрії, Німеччині та Італії. Тому мене особисто вразила фотографія президентського салону польського Ту-154. Крісла та столик білі, гарні і … простіші від тих, які є на літаках бізнесменів середньої руки. Навіть на рейсових Ту-154М в салонних відсіках більше розкоші, ніж в літаку Президента Польщі! Нема ні дерева породи махогоні, ні коренів горіха чи карельської берези або іншої екзотики. Елегантно, гарно і недорого. Це говорить і про невибагливість покійного президента Польщі і про його ощадливість, а значить і про непоказну турботу про витратну частину бюджету країни.

Відразу ж після катастрофи спеціалісти зробили припущення, що винуватий пілот. Правильний висновок зробити неважко, але все треба доказово підтвердити, і ця процедура займає багато часу.

Командиром екіпажу був Аркадіуш Протасюк, з відмінним володінням російської мови. Йому виповнилося всього 36 років. Мабуть, він був дуже добрим пілотом, бо для президентського літака зазвичай підбирають льотчиків у більш зрілому віці. Молодим був також другий пілот літака.

Відомо, що всі пілоти досить амбіційні і самовпевнені люди з лідерськими рисами характеру. До переоцінки своїх можливостей — один крок... Адже уже відомо, що на пілота не було ніякого тиску. І рішенні про рокову посадку він приймав сам.

Польські льотчики відомі у світі як добре підготовлені, від­важні та рішучі. Це традиція. Ще в вересні 1939 р. поляки на своїх тотально застарілих Р-11С вели повітряні бої з надзвичайно небезпечними і на той час супермодерним Ме-109, і часом виходили переможцями.

Згодом вони захищали Великобританію, і на віки вкрили себе бойовою славою. Досить сказати, що після війни поляка Жураковського британське командування направило в школу пілотів-випробовувачів, а це випадок безпрецедентний, бо літак-винищувач — то безпека країни. «Жура» випробовував найновіші британські перехоплювачі, а на авіаційних виставках демонстрував на реактивних винищувачах такі відчайдушні маневри, що вони увійшли в історію авіації під назвою «журабатика».

Потім Жураковського перевели в Канаду, де він в 1960-х разом з земляком Потоцьким випробовував найкращий у світі тих часів канадський супер-перехоплювач «Стріла» та «Аврокар», надтаємну «літаючу тарілку». Так-так, саме літаючу тарілку, і йому поставлено пам’янтик за ті випробовування.

Думаю, що А.Протасюк в Смоленьську допустив трагічну помилку. Всевишній простить його, бо цей молодий командир та його хоробрий екіпаж не могли відступити. Поляки летіли вшанувати пам’ять своїх розстріляних героїв.

Дехто стверджує, що Ту-154М часто розбивався, і літати на ньому просто небезпечно. (До речі. Керівництво Польщі тепер літатиме на бразильських літаках Embraer-175. Договір на використання літаків для польотів найважливіших державних чиновників буде підписаний протягом декількох днів) Це дуже нечесні заяви. В світі існує офіційна міжнародна статистика трагедій в небі, і масовий Ту-154 в ній далеко не на першому місці. Всього з ним трапилось 64 серйозні льотні пригоди. В них було повністю втрачено 34 літаки, що в процентному відношенні та в порівнянні з іншими літаками не ставить Ту-154М за межу недопустимого. В цю сумну статистику потрапили і машини, знищені терористами, ракетами та в результаті зіт­кнення в повітрі. Чесні оглядачі приводять точні дані про причини втрати літаків, а зацікавлені конкуренти маніпулюють числами, щоб показати, що літаки України та Росії небезпечні.

Треба розповісти і про «заброшенный» аеродром. «Смоленськ-Північ» до таких не відноситься. З його бетонної злітно-посадкової смуги довжиною 2500 м злітають пасажирські літаки Як-42, побудовані чи відремонтовані на Смоленському авіаційному заводі. Також це був осередок базування колишніх перехоплювачів МіГ-23П. Пізніше їх замінили Су-27. Сьогодні там базуються МіГ-29, які прикривають дальні підступи до Москви. Там же базуються і 28 важких військово-транспортних Іл-76 103-го Гвардійського авіаполку. Перш, чим говорити про «заброшенный» аеродром, треба було б познайомитися з міжнародними інформаційними матеріалами про аеродроми. Відомо, що цей аеродром оснащено системою «сліпої посадки», але не сучасної ILS (посадка за приладами), а ще радянського типу. Основою системи є радіомаяк, який маркує осьову лінію бетонної злітно-посадкової смуги. При відхиленні від заданої траекторії пілот бачить це на приладі.

22 квітня мав бути надрукований остаточний висновок російсько-польської комісії по результатм розслідування катастрофи. Але з’явилося повідомлення про його перенесення на три тижні. До сьогодні його немає. Причиною, мабуть, є те, що на борту Ту-154М був додатково встановлений американський прилад для запобігання зіткнення з землею. Для правильної його роботи потрібно мати точну електронну карту місцевості. Очевидно таких даних про аеродром під Смоленськом американська фірма-розробник приладу не мала. Тому в пам’яті приладу не було потрібних даних.

Можливо, основна помилка А.Протасюка, що він занадто довірився цьому приладу... Але ж за 3 дні до катастрофи він уже садив на цьому ж аеродромі аналогічний літак з прем’єром Польщі Д.Туском.

Зауважу, що земля поводила себе цілком адекватно ситуації. Мовного бар’єру не було. Що ж трапилося?

Перше, що викликає подив: чому літак зачепив дерево при великому крені? З цього можна зробити висновок, що пілот втратив орієнтування в густому тумані. Це при тому, що на будь-якому літаку є прилад авіагоризонт. Невідомо чому пілот не фіксував увагу на положенні літака у просторі. Вина пілота в цьому випадку незаперечна. Дивно, чому в такій ситуації невизначеності і навіть команді з землі, пілот не пішов на другий круг. Адже Ту-154 міг набрати висоту швидко. Його три двигуни з тягої по 10500 кг кожен дозволяли йому це зробити легше, ніж будь-якому іншому однотипному літаку! Видимість була 500 метрів. Це дуже мало, але, очевидно, пілот вважав, що йому цього достатньо, щоб посадити літак.

Дуже важливо, щоб була опублікована правда про причини трагедії з польським літаком, бо дуже багато паралелей виникає при розгляді недавньої катастрофи з літаком А-330 в аеропорту Тріполі. Там також був туман і літак так само не дотягнув до початку злітно-посадкової смуги кількасот метрів. Всі західні інформагентства не публікують подробиць про можливі причини трагедії в Лівії. То, може, причину треба шукати в приладах для полегшення посадки літаків, а не домислювати різні політичні версії, або галасувати про ненадійність літаків.

Володимир РЕПАЛО,
авіаційний інженер