ВИСТАВКА ШЕВЧЕНКІАНИ

Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...

Тараса Шевченка ми розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе — свій час і Україну в ньому. Але щоб краще зрозуміти його як нашого сучасника, треба повністю осягнути його як сучасника людей, проблем, суспільства ХІХ століття. Він сам приходить у наш день. Але й ми повинні йти в його час. Лише так між нами й ним буде глибше взаєморозуміння.

Ми щиро захоплюємося високим образом Кобзаря, його громадянською принциповістю і моральною чистотою, почуттям соціальної та національної справедливості, відданістю правді й свободі. Та чи можемо сповна уявити собі, що за цим стояло, скільки це вимагало душевних сил і боротьби, скільки це коштувало мук та болю, скільки для цього треба було прозрінь думки й висоти духу?

Щоб це уявити, треба добре знати не лише самого Шевченка, а й його епоху, атмосферу життя суспільства, увесь широкий спектр поглядів, інтересів і настроїв тієї доби, що в своїй сукупності й створювали ту історичну реальність, в якій геніальний поет був самим собою.

Дев’ятого березня відзначається пам’ятна дата — 196 річниця з дня народження Кобзаря. Павло Тичина писав: «Чим ширша своєю діяльністю людина, тим дальше після її смерті шириться пам’ять про неї… Чим глибший сам творець, — тим приступніші будуть думи його щодо сприйняття їх народом». Наше століття підтвердило істинність цих слів щодо Т. Г. Шевченка.

Щоб якнайкраще зрозуміти постать митця, ім’я якого — національна святиня й гордість, овіяна особливою любов’ю і славою, в Міжнародному бібліотечно-інформаційному центрі ім. Ярослава Мудрого організовано виставку «Геній українського народу», яка присвячена особистості Великого Кобзаря.

Виставка в читальному залі гуманітарної літератури — це своєрідна подорож у світ великого Кобзаря. На полицях яскраво красуються цінні книги різних видавництв, які містять ґрунтовні відомості про світ Тараса Шевченка — яким від був, як жив і як творив.

«Кобзар» — книга невичерпна, книга на віки». Саме таке визначення подає Олесь Гончар. Кобзар — так назвав український народ Тараса Шевченка. Ім’я цього всесвітньо відомого поета й митця є уособленням незламної сили духу та пророчого дару. Геній Великого Кобзаря світить нам крізь століття. Цілі покоління українців виховувалися на його творах. І сьогодні Шевченкова поезія продовжує надихати нас на нові звершення й перемоги.

«Тарас Шевченко» — одна з небагатьох книг Івана Огієнка, які він писав усе своє життя, але так і не довів свій творчий задум до кінця. Створені в еміграції, сотні рукописних сторінок повернулися на Батьківщину лише тепер — більш ніж через чотири десятиліття після написання і через тридцять літ після смерті автора. Це видання стане своєрідним відкриттям для сучасного шевченкознавства.

Зважаючи на новизну, емоційність і доступність викладу, авторські знахідки і відкриття, нинішній український читач мимоволі сприйме цю унікальну книгу не лише розумом, а й душею і серцем. Вона, без перебільшення, писалася кров’ю серця і призначалася Україні. Це видання буде корисним для старшокласників і студентів, учителів і викладачів, усіх, кому небайдужа ідея національного відродження.

Праця Івана Дзюби «Тарас Шевченко» поєднує розповідь про життєвий і творчий шлях великого поета й художника з інтерпретацією його спадщини, аналізом конкретних творів та характерних мотивів поезії й прози в синхронному й діахронному вимірах.

У цій праці, як і в попередніх, автор прагнув охопити весь обшир літературної та громадської діяльності великого сина України в широкому історичному й естетичному контексті, розкрити центральне місце поета в усьому національному житті, з’ясувати природу його магнетичної влади над поколіннями українців. У праці використано багатий матеріал культур компаративістського і культургерменевтичного характеру.

Шевченко — пророк, але що саме він пророкував? Шевченко безсмертний, але яким є його потойбічне життя? Чому він виїздить з могили на білому коні? Як Шевченко виконував заповіт Пугачова? Як примусив царя визволити селян? Шевченко — характерник, Шевченко — чаклун, що змінює обличчя, Шевченко — незвичайний маляр… Такого Шевченка зараз мало хто знає. Але таким його знали.

«Поховання на могилі» — найповніше зібрання народних переказів про Шевченка, «паралельна біографія» Кобзаря, несподівана і захоплююча.

Чисельність цікавих та корисних книг про Тараса Шевченка важко перелічити. Це і крилаті вислови Кобзаря, і відомості про коханих жінок Шевченка, лауреатів Шевченківської премії тощо. Цінними є видання окремих творів Шевченка, що актуальний і сьогодні.