РАПАМІЦИН ЯК ПОРЯТУНОК

Рапаміцин привернув увагу біологів практично одразу після його відкриття, в 1975 році. Тоді вчені виділили нову, невідому їм до цього речовину із зразків грунту з острова Пасхи. Спочатку його планувалося використовувати як протигрибковий препарат. Проте ця ідея була швидко визнана невдалою, оскільки рапаміцин пригнічував імунітет (був імунодепресантом) і перешкоджав зростанню клітин.

Назва «рапаміцин», зареєстрована компанією Wyeth, була узята з мови місцевих жителів (Рапа-нуї).

Здавалося б, якщо речовина володіє імунодепресантним та антипроліферативним ефектом, то кому воно потрібна? Проте відповідь на це запитання не примусила себе чекати: активність імунної системи треба подавити після пересадок донорського органу, ну а придушення зростання тканин дає змогу боротися з раковими пухлинами. Рапаміцин почали виробляти в промислових масштабах спочатку Wyeth, а після закінчення патенту й інші фармацевтичні компанії.

У 2009 році з’явилися дані про те, що рапаміцин продовжує життя мишам, причому досить істотно. У перерахунку на людські мірки вони жили до сотні років, а процеси розвитку ракових пухлин в організмі тварин істотно сповільнилися.

Вартість рапаміцину оцінюється в $37 за день терапії при використанні оригінального препарату. Теоретично при масовому виробництві ціна може і впасти, проте поки що потреби у випуску рапаміцину для всіх жителів планети просто немає.