Автомобіль і ожеледь...

Все більше автоаматорів не обмежуються одним сезоном і вважають за краще їздити круглий рік.

Шини. У люті морози лід «утримує» шину краще, тому що він підтоплюється під протектором менше. Саме плівка вологи обумовлює ковзкість льоду. Одну і ту ж нешиповану шину краще «тримає» шорсткий лід, гірше гладкий, ще гірше горбистий, як бруківка. А що можна сказати про самі шини? Небезпечна помилка деяких автоаматорів в тому, ніби шина з крупним «позашляховим» малюнком протектора (зокрема спеціальна зимова) хороша на льоду. На слизькому покритті краще «тримають» шини з дрібносіченим, насиченим малюнком протектора. Особливо хороші еластичні шини радіального типу. Але і вони не дозволяють отримати коефіцієнт зчеплення з льодом вище 0,15-0,2. Коли ж нормальне кочення шини замінюється ковзанням (при гальмуванні з юзом, розгоні з пробуксувкою і т. д.), коефіцієнт зчеплення може знизитися рази в півтора. На чистому льоду глибина протектора не має великого значення: якщо блоковані хоч би передні колеса, автомобіль некерований!

Зчеплення шини з покриттям досягає максимуму у момент переходу від кочення до прослизання. Це справедливо і для льоду. Ас, «граючи» гальмами, ухитряється утримати колеса якраз на межі юза, добиваючись найбільш ефективного гальмування. Якщо натискати на педаль грубими ривками, гальмівний шлях збільшиться -бо в якісь миті гальмування взагалі немає. Та все ж на льоду це краще, ніж гальмувати, утримуючи педаль натиснутою до упору, заблокувавши таким чином колеса. Колесо, що йде юзом, некероване. Переривисте гальмування, коли на мить ослабляється натиск на педаль, ефективніше, колеса починають нормально котитися — до машини повертається керованість.

До речі, якщо переривисте гальмування демонструє майстер, ви, рухаючись услід, можете цього і не помітити — його стоп-сигнали горять постійно. Водій швидко працює педаллю на межі юза, тому повного розгальмування коліс не відбувається -прийом досить ефективний. Іномарки останніх років випуску все частіше забезпечені антиблокувальною системою гальм (АБС). Діє вона так: якщо в процесі гальмування яке-небудь колесо стає заблокованим, то датчик тут же відзначить зміну його кутової швидкості. Комп’ютер видає команду розгальмувати колесо, щоб не допустити подальшого блокування. Деколи це відбувається із швидкістю 10-15 разів в секунду, педаль гальма «тремтить» під ногою. У результаті АБС дозволяє водієві зберегти контроль над автомобілем.

Та все ж цю систему не слід переоцінювати, оскільки ефективність гальмування залежить не стільки від неї, скільки від коефіцієнта зчеплення. Тому не нехтуйте шинами по сезону. Деякі досвідчені водії відключають АБС, необхіднішу новачкам. Робити цього не рекомендується: досвід може і підвести. Можна гальмувати двигуном, не вимикаючи запалення і передачі. Гальмувати двигуном рекомендується в такій послідовності:

- скинути подачу палива, не вимикаючи зчеплення

- вичавити зчеплення

- включити нижчу передачу і знову включити зчеплення.

Автомобіль збільшить обороти і поступово зменшуватиме швидкість. При цьому можна плавно пригальмувати робочою гальмівною системою. Таке сумарне гальмування вельми ефективно створює не меншу гальмівну силу, ніж колодки.

На повнопривідному автомобілі уповільнення, що досягається обома способами, практично однакове. Більш того, якщо застосувати їх одночасно — уповільнення залишиться тим же. Адже воно фактично задається властивостями льоду і шин — і лише.

На льоду перевагу віддають гальмуванню двигуном, оскільки блоковане (що не котиться) колесо на льоду некероване.Навіть частково котячись, при  прослизанні — забезпечує якийсь мінімум керованості, машина слухається керма...

Наскільки ефективним може бути маневр на льоду, якщо всю силу зчеплення коліс витрачати тільки на нього? Інакше кажучи, крутимо бублик при постійній швидкості автомобіля, не розганяючись і не гальмуючи. Спробуйте на крижаному майданчику зробити дослід. На одній і тій же швидкості, наприклад 20 км/год, повертайте кермо на певний кут, але з різним темпом. Якщо це робити поволі, машина слідує за кермом, слухається управління. Якщо кермо повернути швидко, машина рухатиметься в колишньому напрямі, тому що в контакті шин з дорогою відбувається зрив в ковзанні. Особливо помітно це, коли кермо повертати на великий кут.

А який кут повороту безпечний в нашому випадку (швидкість 60 км/год, коефіцієнт зчеплення на льоду — 0,15). По відомих з шкільної фізики формулах можна обчислити мінімальний радіус дуги, рухаючись по якій автомобіль ще зберігатиме керованість. Виявляється, він дорівнює 190 метрам! Маневрувати на льоду можна, але дуже плавно, делікатно, різких рухів він не прощає. Взагалі на слизькій дорозі дистанція між автомобілями повинна відповідати подвоєній швидкості руху. Якщо ви рухаєтеся із швидкістю 30 км/год, то відстань до автомобіля, що йде попереду, має бути 60 м.

Гальмування в сніг. Використання сніжного валу для гальмування особливо себе виправдовує до середини зими, коли сніг ще не злежався –в’їхавший в нього автомобіль практично не страждає. У снігу машина зупиняється дуже швидко — при цьому сила інерції, як правило, розвертає її впоперек дороги. Рухатися по снігу потрібно без зупинок і перемикання передач. При застряганні не допускайте тривалого буксування коліс.

На льоду, особливо рівному, машина поводиться, можна сказати, логічно: гальмує, розганяється, слухається керма. Складніше їхати на задньопривідному автомобілі, якщо сніг йде у відносно теплу погоду, а на дорозі — мокра каша. Тут особливо підводять широкі, низькопрофільні радіальні шини, навіть з відмінним протектором. Їх велика пляма контакту часто не продавлює шар снігу і не здатна забезпечити зчеплення. Автомобіль, несподівано для новачків, може виявитися некерованим. Шар спресованого шиною снігу легко зрушується внизу, ледве ви спробуєте загальмувати або повернути.

У цих умовах, навіть рухаючись по прямій, автомобіль може мимоволі входити в занесення, оскільки задні колеса прагнуть зісковзнути із слідів, напресованих передніми і виглядаючими немов рейки.

Тренуватися краще там, де зчеплення шин з покриттям знижене, але не більше ніж в два-три рази в порівнянні із звичним асфальтом. Могутній мотор дозволить виконати будь-який задуманий прийом. Дуже хороші для цього майданчики з вкатаним снігом, в морозний день. Вправи на льоду теж необхідні, але пізніше, коли освоїте їх на снігу. Тут вже ви відчуєте підступність льоду!

Відточити уміння тримати автомобіль в заданому курсі всупереч занесенням відмінно допомагають розгони з повним відкриттям дроселів на промороженому, «сухому» снігу. Водії передньопривідних автомобілів, в тому або іншому ступені освоївши нову техніку, часто переоцінюють її. Поки передні колеса створюють тягову силу, машина слухняна. Проходячи слизький поворот на передньопривідному автомобілі, скидати газ не рекомендується.

Велика спокуса власника передньопривідної машини їхати швидко, навіть по льоду вона легко управляється — на відміну від задньопривідної, яка вже на невисоких швидкостях починає «плавати». Передньопривідна схема набуває особливої підступності при гальмуванні, не властивої класичною. Це варто було б пам’ятати всім.