Політична чорнуха

У розпал режиму розвиненого соціалізму радянські кінодокументалісти, а за ними й телевізійники обожнювали показувати сюжет із зарубіжної хроніки: дві жінки у вельми скромних, як на наші часи, купальниках б’ються на рингу, залитому по кісточки рідкою грязюкою. Це підносилось, як ілюстрація «повного морального занепаду капіталізму».

Минули роки. Комунізму ми так і не добудували, з капіталізмом теж не дуже складається. Мається на увазі — з нормальною, а не олігархічно-корумпованою ринковою економікою. Зате стосовно «морального занепаду» — то тут український політикум сягнув таких висот, що куди тому нещасному «кетчу» середини минулого століття. Достатньо зазирнути на телеринг до Савіка, де політдівчатка обох статей публічно обливають один одне таким словесним брудом, що нормальна грязюка червоніє від сорому.

Днями світові агенції опублікували шокуючу новину: в Латинській Америці, конкретно в Перу місцева поліція викрила і заарештувала банду, котра спеціалізувалася на витопленні жиру з… людей, яких спеціально викрадали з цією метою. А тепер тримайтеся міцніше: замовниками цього продукту виступали провідні ЄВРОПЕЙСЬКІ косметичні фірми. Одразу виникає ще одна історична аналогія: після перемоги над фашизмом у 1945-му році з’явилась інформація, що начебто в одному з гітлерівських концтаборів із в’язнів робили мило. Здавалося б — щойно закінчилася жахлива кривава війна, яка тривала шість років. Здавалося б, людство звикло до неймовірних жахіть. Однак інформація про використання людських останків — саме останків, а не живих людей — настільки шокувала світ, що на лаву Нюрнберзького процесу поряд із військовими злочинцями і верховодами гітлерівських спецслужб посадили й керманичів фашистської економіки.

Інформація з Перу за своїм канібальством і цинізмом перевершує навіть наведений вище історичний аналог. Проте цивілізована, наскрізь демократична, стовідсотково ліберальна і політкоректна аж світиться, Європа навіть задля годиться не почервоніла. Контраст разючий! І виникає перша думка: якщо це та Європа, до якої нас так посилено тягнуть певні політики, то може, ну її до бісової матері?

За першою думкою одразу напрошується друга: якщо європейські косметичні фірми втратили латиноамериканський ринок поставки специфічного інгредієнту, то чи не звернуть вони свій погляд на Схід? Конкретно — в бік України. А що? Ближче. І дешевше обійдеться. А головне — завжди знайдуться політики, яким все одно, що «кришувати»: повій, дитячу порнографію чи канібалізм.

І отут — а це найстрашніше — постає третє запитання: чому ця інформація провисіла на Інтернет-сайтах лише кілька годин, після чого її замінили звичною — хто з претендентів на папаху як і на кого подивився, в чий бік плюнув і кому дулі дав? Бо це, бачите, важливіше, ніж справжній, без лапок моральний занепад псевдоцивілізованої Європи. Звісно, борюкатися в грязюці на рингу у Савіка «какось льогше». Та й міліція наша в останні роки мусила, на відміну від своїх перуанських колег, часто-густо займатися речами, їй не притаманними. Відтак — втратила кваліфікацію. Як і наша незалежна журналістика, яка перетворилася на слухняних цуциків з розплідника вищезгаданого Савіка і йому подібних.

Наприкінці — ще одна сенсаційна новина: 22-го жовтня відбувся з’їзд провладної партії «Єдіная Россія». Несподівано для багатьох устами вищих достойників офіційною ідеологією ЄР і держави проголошено КОНСЕРВАТИЗМ. До того ж — з правоцентристським ухилом. І тут напрошується ще одна аналогія з недалекого минулого. П’ять років тому певні українські політики, котрі й досі як не на коні, то при конюшні, здійняли шалену критику консерватизму як політичної течії. Не обґрунтовано, зате істерично стверджувалося, що консерватизм, мовляв, це різновид ксенофобії і навіть, не побоїмося цього слова, фашизму. Цікаво, якої пісні ці лебедики заспівають тепер?

В.Н.