Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Ну і пика ж у тебе, Шарапов!

Схоже, ми ще довго житимемо в полоні різноманітних ідеологічних міфів, які щедро наплодив більшовицький агітпроп за 70 з гаком років свого існування.

Не останню роль тут відіграють певні телеканали та видавництва, котрі щедро репродукують і викидають на ринок таке совкове ретро, від якого в роки перебудови публічно відхрещувалися самі автори. Хоча, ніде правди діти, були серед цих витворів, даруйте за тавтологію, твори справді талановиті. Такі собі казки для читачів і глядачів усіх вікових категорій. І чільне місце серед них посідає міліцейський серіал братів Вайнерів з культовою, як зараз кажуть, книгою «Ера милосердя», в телевізійній версії — «Місце зустрічі змінити не можна».

Все ж таки велика сила — талант! Навіть те покоління, котре пам’ятає повоєнну радянську міліцію, щиро впевнене, що складалася вона з таких собі Жеглових та Шарапових, які, може, часом і не дотримувалися процесуальних тонкощів, зате безпомилково брали бандюг і злодіїв на мушку і за петельки. І садовили за грати.

Гай-гай! Якби ж то так було! Нещодавно надибали ми в російському Інтернеті розсекречені документи про діяльність у другій половині сорокових — початку п’ятдесятих років минулого століття найелітарнішого загону радянської міліції: Головного Управління МВС СРСР по Москві і Московській області. Донедавна таємний звіт результатів партійної перевірки цього відомства зацікавив нас, перш за все, тим, що міліцію Москви й Московської області тоді очолював генерал-лейтенант Рясной, до того — нарком Держбезпеки УРСР.

Як ми вже згадували у попередніх історіях, генерал Рясной серед вищого партійного керівництва вважався професіоналом високого рівня. Він був одним із реальних кандидатів на пост міністра Держбезпеки всього СРСР. Одразу після смерті Сталіна Малєнков з подачі Берії призначив його заступником міністра вну­трішніх справ СРСР, залишивши за ним пост начальника міліції столиці і столичної області.

Та от у 1955-му році у відомство генерала Рясного завітала нарешті чи не перша з 1917-го року незалежна об’єктивна комісія. Завітала, ознайомилась, вивчила… і вжахнулася. Ось лише два факти з донедавна секретного звіту. На момент перевірки 46% особового складу МВС Москви і області мали… початкову освіту. Тобто — чотири класи! Ще 42% — семирічну освіту або, як тоді жартували: «сім класів на двох з братом». Загальноосвітньому рівню охоронців правопорядку відповідав і професійний.

Наступний шокуючий факт, викритий під час перевірки: переважну більшість кримінальних злочинів у Москві та області можна було розділити на дві приблизно рівні категорії. Перша — скоєні кримінальними злочинцями. Міліція, як правило, їх не розслідувала, а заникувала і, врешті решт, закривала. Категорія друга — злочини, скоєні… самими працівниками міліції. Ясно, що і тут кінці в воду ховалися надійно.

І це в столиці! Можна собі лише уявити, що ж діялося навіть не у ведмежих кутах держави, а, скажімо, у віддалених обласних центрах. Історики радянської міліції вважають, що поповнення цього відомства після 1945-го року колишніми фронтовиками пішло на користь загальній боротьбі зі злочинністю. І старанно оминають той факт, що в міліцію часто-густо йшли не найкращі. І водночас — не найгірші фахівці з тієї ж фронтової розвідки йшли… в банди. Пригадайте епізодичного, але яскравого героя вайнерівсько-говорухінської епопеї — розвідника Левченка з банди «Чорна кішка». Як свідчать об’єктивні дослідники проблеми, зокрема Едуард Хруцький, таких Левченків серед тодішнього криміналітету було чимало.

Самі брати Вайнери офіційно підтвердили, що прообразом взірцевого інспектора Шарапова був Володимир Іванов, колишній фронтовик, згодом дільничний інспектор, інспектор Московського Кримінального Розшуку. Серед злочинців мав іронічне прізвисько «правильний мент». В архівах відомчого журналу «Советская милиция» ми розшукали його нариси-роздуми про сутність служби. Що вам сказати? Злочинці не помилились. Таки правильний мент. На рівні свого начальника — розжалуваного і вигнаного з міліції генерала Рясного.

 

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com