Політичне дежа вю

Українське «Радіо ЕРА-FM» започаткувало проект до ювілею Миколи Гоголя. Схема відома: вітчизняні політики читають фрагменти творів нашого геніального співвітчизника. Ефект несподіваний і навіть непередбачуваний організаторами. З’ясувалося, що найзатятіші захисники статусу російської мови в Україні як другої державної, цієї мови НЕ ЗНАЮТЬ! Вони не в змозі навіть грамотно прочитати з тексту бодай маленький фрагмент художнього твору. Микола Васильович аплодує з того світу! Ви можете собі уявити пілота пасажирського літака, котрий не вміє керувати не те що авіалайнером, а навіть парокінним возом? Маячня, скажете ви. А в українській політиці така ситуація — на кожному кроці. Тут не те що читати не вміють — часом не розуміють, про що говорять.

Щойно призначена начальниця президентської канцелярії публічно запевняє, що її структура не заважає працювати Уряду. А як тоді називається сто президентських вето та указів, накладених фактично на кожен порух пре­м’єр-міністра та її кабінету? І це при тому, що сам Гарант неодноразово публічно заявляв, що він не втручається в економіку. А що ж тоді називається втручанням в економіку?

Депутати Одеської міськради приймають рі­шення щодо збереження пам’ятників полеглим у Великій Вітчизняній війні на території… Львівської області. При цьому послуговуються інформацією, котру компетентні органи оцінили як низькопробну фальшивку, склепану певними структурами з метою викликати розкол в українському суспільстві. Одеські нардепи цих ОФІЦІЙНИХ заяв вочевидь не читали. Таке враження, що вони взагалі не всі літери знають.

Але опустимося з Печерських та інших владних пагорбів до рівня вулиць, на яких живуть мільйони українців. Днями в Києві трагічно загинув молодий офіцер карного розшуку. Він переслідував на службовому автомобілі машину, на якій втікала одна з організаторок підпільної міжнародної торгівлі жінками. Наворочений джип злочинниці розмазав по відбійнику стареньку «дев’ятку» старшого лейтенанта — і зник. Логічне запитання: чому наша міліція мусить переслідувати злочинців на розбабаханих старих «жигулях», в той час, коли… пропонуємо читачам самим завершити цю фразу.

Існує також версія, що операція, під час якої загинув офіцер міліції, була спланована нашвидкуруч, аби замаскувати, м’яко кажучи, неприємне враження від арешту підполковника карного розшуку міліції Києва під час продажу ним наркотиків… наркодилерам. Може бути. Тим більше, що і на київську обласну міліцію раптом опустилося озаріння і вона затримала сексуального маніяка-вбивцю, якому приписують від п’яти до сорока вбитих жінок і дівчат. Кілька років міліція ігнорувала заяви родичів потерпілих і тих, кому вдалося чудом залишитися живими, та критичні публікації у ЗМІ. А тут — відловили! Страх навіть подумати, що було б, якби отой підполковник не вляпався б з наркотиками.

І останній приклад політично-журналістського дежа вю: рік тому, коли санкт-петербурзька команда «Зеніт» виграла Кубок УЕФА, всі ЗМІ сусідньої держави одностайно писали: «Росія перша і в футболі!». Коли через рік це ж спортивне досягнення повторила команда «Шахтар», чимало українських ЗМІ цідили крізь зуби: «Україна вміє бути першою тільки в футболі». Ну, журналісти, що з них візьмеш. Як кажуть у народі, раденькі, що дурненькі. А от коли цей текст почали повторювати політики, то виникла ще одне крамольне запитання: що є причиною непрофесіоналізму української політики? Непрофесіоналізму, що межує з невіглаством. Чи не настала пора запровадити примусову тотальну перевірку наших політиків не тільки на знання державної мови, мов національних меншин, якими вони послуговуються і які обстоюють, а й… як би це делікатніше сказати? Станом їхньої психіки? Складається враження, що або до влади прибився певний інтелектуально неврівноважений контингент, або перебування при цій владі ще небезпечніше для здоров’я, ніж регулярні прогулянки навколо 4-го реактору ЧАЕС.

В.Н.