«Політолог повинен мати чітку життєву позицію»

Підготовка висококваліфікованих спеціалістів-політологів — досить важливе питання в умовах сучасного політичного життя. У Міжрегіональній Академії управління персоналом існує кафедра політології, науково-педагогічний склад якої готує фахівців високого рівня для роботи в судових органах, державних установах, політичних організаціях. Оскільки, політичну ситуацію у наш час більшість політологів називають нестабільною, ми вирішили дізнатися причини нестабільності і шляхи виходу із даної ситуації у завідувача кафедри політології, проректора з наукової роботи МАУП Миколи Головатого.

— Розкажіть про кафедру політології МАУП — науково-педагогічний склад та  напрямки роботи?

— Кафедра політології МАУП нараховує всього 25 викладачів, однак їхній рівень достатній для того, щоб, відповідно до ліцензії, готувати політологів освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». На кафедрі працюють чотири доктори політичних наук, зокрема І.М. Варзар, І.П. Бідзюра, О.В. Бабкіна. Такі відомі в Україні політологи, як А.Д. Пахарев, Ф.М. Рудич, О.В. Шуба читають окремі курси та беруть участь у державних екзаменах. Наявний науково-педагогічний колектив цілком спроможний забезпечити достатньо високий рівень теоретико-методичної підготовки фахівців. Сформований колектив постійно пра­цює над поліпшенням методичного забезпеченням навчального процесу, над вдосконаленням самостійного навчання, оволодінням студентами тематичним матеріалом. Максимальне зближення та взаємозв’язок теоретичної підготовки і практичного озброєння студентів сприяють формуванню висококваліфікованих фахівців. Значне місце в навчально-виховному процесі має практика. Позитивно, що студенти-політологи нині проходять практику у Верховній Раді, судових органах, державних адміністраціях, політичних партіях.

— Якими, на Вашу думку, якостями повинен володіти сучасний політолог? На що Ви, в першу чергу, звертаєте увагу під час викладання?

— Практика викладачів-колег, власний педагогічний досвід приводять до висновку, що є декілька основних якостей, якими повинен володіти майбутній політолог. У теоретичному і практичному відношенні вони взаємопов’язані, взаємообумовлені. По-перше — це взаєморозуміння суті політології взагалі, оскільки це надто молода наукова галузь. Так, до 60-х років ХХ століття, у колишньому СРСР політологію взагалі не вважали окремою наукою. З початку 60-х років починається формування політичної науки в СРСР, а у 70—90-ті роки ХХ століття її визнають як організаційно оформлену академічну і навчальну дисципліну. Отже, молодий полі­толог повинен глибоко усвідомити суть появи, ґенезу та сучасний стан політології. Без цих знань неможливо оволодіти далі ні її предметом, ні методами здій­снення наукового пошуку, ні реальним аналізом конкретної політики та політичних процесів. Сучасний політолог має досконало володіти методикою аналізу полі­тичних явищ, подій, ситуацій, суспільно-політичного життя. Крім того, спеціаліст-політолог повинен мати чітку життєву і громадянську позицію, та, по-можливості, і безпосередньо брати участь у суспільно-політичних процесах. Врешті, сучасний політолог повинен постійно брати до уваги те, що політика взагалі — це надто мозаїчне, багатоаспектне явище, і виступати в ньому кожен мусить і як аналітик, і як прогнозист.

— Яким є Ваше бачення сьогочасного полі­тичного життя? Яких управлінських якостей не вистачає нашим політикам?

— Сьогодні політичне життя можна охарактеризувати як багатоманітне, динамічне, складне, суперечливе і важко прогнозоване. Воно таке тому, що надто складними є усі сфери суспільного життя, за розвитком яких не встигають ні політики, ні громадські діячі, ні лідери, ані громадські еліти. Багато в чому динаміка соціальних суспільних процесів випереджає наукову теорію. І тут головне завдання фахівців-теоретиків — пояснити реальний стан суспільних справ максимально об’єктивно, спробувати передати та спрогнозувати хід політичних подій в подальшому.

Сучасним українським політикам бракує багатьох якостей, однак центральними можна назвати такі — відсутність глибокої теоретичної політичної під­готовки (в багатьох країнах вищі ешелони правлячої еліти, в тому числі і полі­тичної, проходять підготовку у спеціальних вищих навчальних закладах), брак національно-патріотичної, громадянської позиції і зорієнтованості, вкрай слабке знання і володіння технологіями політичної діяль­ності. Безумовно, у будь-якому суспільстві вирішальним для управління є управління людьми.

— Розкажіть про ва­ше особисте бачення місця жінки в політичному житті?

— Питання ролі і місця жінки у політичному житті нині здебільшого стає предметом елементарного популізму та маніпулювання. Найчастіше тут використовують різні статистичні співставлення кіль­кісної участі жінок в політиці, в управлінні суспільними процесами, або апелюють до юридичного нормування кількості жінок в органах влади, політичних партіях, різних громадських утвореннях. Проблема має просте пояснення — чим повніше суспільство спроможне забезпечити життєдіяльність жінки, її інтереси і потреби, створити гідні умови життя загалом, — тим більшими є можливості жінки для участі у політичному житті. Треба вести мову не про спрощений фемінізм, а про реально можливу і необхідну рівність, коли відповідний рівень суспільного розвитку, культури людини і суспільства самі по собі заохочують жінку в політику, викликають у жінки реальну потребу активно займатися суспільно-політичними процесами. Це можуть дозволити собі лише високорозвинені, духовно багаті, демократичні, інформаційні суспільства.

— Чи підтверджуєте Ви думку про те, що молоде покоління полі­тологів здатне змінити ситуацію на краще?

— Безумовно. Процес зміни поколінь — це складний і болючий процес, детермінований у часі і ситуації. На відміну від своїх батьків і дідів, молодь, початку ХХІ століття, знаходиться у ситуації, що характеризується унікальними і багато в чому відмінними від попередніх соціально-економічними та політичними ситуаціями. Це, — як зазначає видатний російський соціолог ХІХ століття Пітірім Сорокін, — не зміна якихось «ізмів» — капіталізму, соціалізму, комунізму чи ще чогось, це — радикальна зміна культур, яка має базис, що характеризується зміною ідеалів. У такій ситуації старше покоління має з усією повнотою відповідальності допомогти, подбати про громадянське, професійне, соціальне становлення молоді, а молодь, в свою чергу, повинна усвідомити, що світ назавжди стане таким, якою буде молодь. На мою думку, багато в чому сприятимуть таким принциповим соціальним трансформаціям і нинішні студенти — майбутні політологи. У всякому випадку радує те, що вони, в переважній більшості, свідомо обирають спеціальність «політологія» і досить сумлінно її опановують.

Прес-служба МАУП