Шануймося, українці!

«Набрався боргів, вибачте, як сучка бліх» — це Віктор Андрійович Ющенко про Уряд України.

Уряд — це Юлія Тимошенко, відповідно... Чудова «домашня заготовочка»! Так називана непряма образа. А тут ще й зроблена привселюдно, і при всьому політичному бомонді, і в прямому ефірі. Озвучена була ця «витонченість» під час підведення підсумків програми «Свобода на «Інтері», як дивилася біль­шість українців, за якою уважно стежили й за межами України. Пролунала, коли більшість вітчизняних фінансових, економічних, політичних аналітиків усмоктували кожне сказане слово Глави держави, а їхні закордонні колеги оцінювали наявність здорового глузду в української влади в ситуації світової фінансової кризи…

Зрозуміло, для Президента подібне неприпустимо, для мужчини — низько, але от для Месії — якраз. Він не може опускатися до рівня, скажімо, тієї ж людської, те пак приземленої моралі, дотримуватися моральних принципів. До того ж він всіх «їх на смітнику знайшов». Чого церемонитися! Пояснив же якось «Деміург Президента», що «майбутнє Віктора Ющенка залежить тільки від волі Божої й від нього самого». Так що говорити, от уже і його лик на монеті срібній викарбуваний. Не від світу цього людина. Одним словом — Месія!..

Відгукнулося Юлії Володимирівні кепкування із приводу «…ЄЦ», «палата номер шість» й інші жарти. Добалакалась, що «Уряд і я, як прем`єр-міністр, не належимо до стада баранів, у якому прийнято: якщо один баран стрибнув у прірву, то всі решта стрибають за ним. Ми не стрибатимемо в прірву»... Віктор Андрійович показав, що не тільки прем’єру дарована здатність епатувати публіку. Він переконливо довів, що і йому не далекий фаллогоцентризм, що являє собою свідому комбінацію двох елементів: логоцентризма й фаллоцентризма (домінування логічного і чоловічого початків). Правда, залишається питання: сам додумався чи Балога підказав? Хоча, — НІ! В Україні, тим більше Західній, шанують і поважають Жінку, Матір...

Повстав жіночий початок проти чоловічого. Не даремно ж Тимошенко називають «чоловіком у спідниці». Хоча, напевно, немає нічого поганого, коли чоловік з «жіночим початком» прагне довести зворотнє, окрім, щоправда, випадку, коли той починає вважати себе боголюдиною. (До речі, звідси, від «жіночого початку», — відсутність стратегічного бачення, на відміну від тактичного мислення, ті ж прояви впертості, капризи тощо)...

Кожна епоха у центр картини світу вміщує свій художній образ. У попередні часи, часи палеоліту, центральним образом такої картини у свідомості людини були жіночий початок і тварини. Пізніше, поряд з величезною кіль­кістю антропоморфних образів, з’являється чоловік, мужчина, зі знаряддям у руках. У древніх державах — імператор, фараон, цар стають втіленням живого Бога на Землі.

Прихід Ющенка до влади... Зухвале прагнення іраціонально-абстрактні образи втиснути в індивідуально-конкретне рі­шен­ня. Мова про невід­повідність зайва, писав автор цих рядків у минулому році... Політикові, як нікому іншому, наявність тих або інших моральних якостей створює не моральне, а суспільно-політичне обличчя. (Ви можете уявити, що подібні слова злітають з вуст ну хоча б того ж Ніколя Саркозі?..)

Тоді, виписуючи фрагменти психологічного по­ртрета нашого героя, не можна було не відзначити, що Він відрізняється волею до самоповаги, проте, такої, що називається гординя, що, здавалося б, Він не проголошує нічого зайвого, однак у дійсності уважний спостерігач щоразу буде бачити над­мір­ність у мисленні, у словах, у захопленнях.

Він — приклад особистості, коли страхи перед зовнішнім світом набувають форми звернення до суб’єктивного духовного світу, а втеча від недосконалості суспільства — до світу емоцій, почуттів, насолоди. Вони завжди мають характер утриманський: утриманський до життя, утриманський до оточення, утриманський до релігії. Він ішов до влади, його вели до влади, спираючись саме на ці якості особистості.

Його характерна риса — амбівалентність. У нього відсутнє однозначне ставлення до себе й однозначна оцінка своїх вчи­нків і дій, властиві постійні сумніви у розумінні своєї ролі й мордування себе щодо вчиненого. В той же час у такого індивіда є свій внутрішній світ понять, цінностей, до якого він намагається не допускати «сторонніх». Але в нього повинен бути і «духівник». Йому, як нікому потрібні допомога, підтримка, схвалення. Цікаво узнати, як до даної заяви віднеслася Катерина (Чумаченко) Ющенко, не як дружина президента, а як жінка?

Не раз доводилося відзначати, що наділеність владою не рятує нікого з можновладців від керуючих ними страстей і прихованих бажань, не змінює психофізіологію їхнього сприйняття й темперамент, а також особливості мислення. Вона не змінить здатність до навчання, як відсутність «гімназичної освіти» не дозволить сфор­мулювати думку. Влада сама по собі не змінить моральні або духовні принципи, тільки «відпустить поводи» (й скоріш за все, не у кращий бік).

Валентин Лисенко, політолог