Шизо-владдя

Кримінальні новини минулого тижня дозволили поглянути на одвічну в Україні проблему влади під дещо іншим кутом.

На Київщині ліквідована озброєна банда, котра «спеціалізувалася» на грабунку вельми заможних підприємців. До її складу входили виключно колишні та діючі офіцери мало не всіх силових структур і спецслужб України. Для своїх нальотів злочинці використовували однострої, документи та табельну зброю рідних відомств, спецтранспорт, спецзв’язок та — увага! — дані з закритих інформаційних баз.

Вдумайтеся: це вам не горезвісні побори на дорогах, кришування кримінальних та напівкримінальних структур і навіть не участь у рейдерському рекеті. Ці особи скористалися високими повноваженнями державних, себто, владних службовців для відвертого розбою.

Мало не наступного дня після арешту вищезгаданих бандитів промайнула інформація про порушення кримінальної справи, пов’язаної з виготовленням і розповсюдженням дитячої порнографії. Правоохоронні органи мало не відкритим текстом подали прізвище основного підозрюваного, а журналісти, відповідно, одразу його розшифрували. Бо при нашому засиллі у владних структурах любих синочків, дочечок, зятів, невісток, кумів, швагрів і просто «хороших хлопців» не так уже й багато в Україні нардепів попереднього скликання, чиї татусі є нардепами нинішньої Верховної Ради і тримають один із найбільших в Україні банків.

Ми не розголошуємо прізвище підозрюваного — поки він підозрюваний. Але мусимо звернути увагу на одну цікаву подробицю. Як тільки синочка викликали на допит, поінформовані кимсь серйозні вкладники рвонули забирати гроші з татового банку.

Якщо звинувачування підозрюваного підтвердяться, то Україна нарешті матиме відповідь на запитання, яке неодноразово звучало у ЗМІ, але чомусь жодного разу не пролунало у Верховній Раді: хто ж із владних «гуманістів» створив в Україні законодавчий рай для педофілів?

А якщо принагідно з’ясується, що вищезгаданий підозрюваний (а він же такий не один) відмивав через певні українські банківські структури брудні гроші від дитячого порнобізнесу, то кількість вкладників може різко зменшитися. Бо хто захоче мати справу не просто зі злочинцями, а з мерзотними збоченцями?

Ми прокоментували тільки найяскравіші факти стовідсоткового зрощення влади і криміналу. На їхньому тлі навіть горезвісна корупція виглядає майже білою і пухнастою.

Наприкінці минулого тижня відомий український психіатр виступив із дещо парадоксальною заявою: мовляв в Україні забагато установ для божевільних. Він особисто проаналізував психіатричні лікарні та спецінтернати для цієї категорії хворих і дійшов висновку, що там часто-густо перебувають не ті, кого належить ізолювати від здорового довкілля.

Залишимо медичний аспект дискусії фахівцям. То їхній хліб. Лише звернемо увагу на інший бік проблеми, якої не торкнувся шановний доктор психіатрії: а чим займаються ті особи з розладом психіки, яких належало б ізолювати від суспільства, але суспільство, конкретно — його владні структури цього чомусь не роблять. Чому справжній психічний стан людини, як мусив визнати вищезгаданий фахівець, у нас констатується лише згідно з рішенням суду. Тобто, коли людина ВЖЕ скоїть важкий злочин.

Відтак — виникає дуже тривожне передчуття: влада в Україні перетворилася на жаданий рай не лише для людей відверто аморальних, а й для осіб з ураженою психікою.

Ми якось призабули, що демократія у дослівному перекладі — народо-владдя. То невже небезпечна тенденція перетворення влади народу на шизо-владдя нас не бентежить? Невже ми й далі будемо віддавати свої голоси особам, котрим місце не в кабінеті мера чи у залі засідань Ради, а на лікарняному ліжку?