Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

F-22: ХИЖАК, що чатує на ЗДОБИЧ

В Росії часто скаржаться, що країна не має винищувача, який міг би протистояти американському F-22A Raptor. В принципі, він є, але на російський Су-47 «Беркут» накинуті фінансові тенета, а на 70 процентів фінанси в Росії росіянам не належать. Сьогодні F-22А на авіаційних вершинах в гордій саміотності.

В описах новітнього американського винищувача завоювання переваги в повітрі безліч захоплених епітетів і порівнянь. «Найбільш небезпечний хижий птах в небі 21-го століття», «проста, але ефективна стратегія», «жоден солдат американської армії за останніх 40 років не був убитий в результаті нальоту авіації супротивника». Винищувач F-22 «Рептор» призначений для очищення повітряного простору від літаків супротивника в можливих конфліктах майбутнього.

Американці працювали над своїм новітнім винищувачем дуже довго, неначе вичікуючи появи гідного суперника, з яким спершу заочно можна було б помірятися силами. «Хижак» повинен замінити на варті американських інтересів свого попередника F-15 «Орел». Під час війни в Перській Затоці «Орли» у варіанті F-15C збили 32 літаки супротивника.

Ще в середині 1970-х років фахівці американських ВПС почали проводити дослідження по винищувачу, який був позначений як ATF, тобто, «Прогресивний тактичний винищувач». В 1981 році літакобудівним фірмам США були видані завдання на розробку пропозицій, яких в 1986 році поступило відразу шість. ВПС вибрали з них два найбільш прогресивних. Вони отримали позначення YF-22А та YF-23А. Фірмам «Дженерал Електрик» та «Пратт энд Уїтні» були замовлені нові двигуни для цих літаків. Переможець конкурсу повинен був визначатися на підставі реальних польотів вже побудованих дослідних літаків. Він міг розраховувати на замовлення 750 бойових машин на суму, що вимірюється десятками міль­ярдів доларів.

YF-22А будувала фірма Локхід по кооперації з фірмами Боїнг та Дженерал Дайнемікс, а YF-23А — фірма Нортроп спільно з МакДоннелл-Дуглас. Побудова першого YF-22A була закінчена в червні 1990 року. На нього були встановлені два двигуни F120 фірми Дженерал Електрик. Одночасно будувався і другий екземпляр YF-22A, на який була передбачена установка двох двигунів F119 фірми-конкурента Пратт энд Уїтні. Перший YF-22A був представлений публіці на урочистій церемонії в Палмдейлі 29 серпня 1990 року.

Другий екземпляр YF-22A виконав свій перший політ 30 жовтня. На обидві перші машини не встановлювалися ні радар, ні гармата, але вони могли нести ракети і виконувати пробні стрільби.

Потім літаки-прототипи YF-22A та YF-23A були доставлені на випробувальну базу ВПС «Едвардс» в штаті Каліфорнія. Вони почали польоти і вели між собою маневрені повітряні бої, б’ючись за своє майбутнє. До квітня 1991 року фахівцям ВПС стало ясно, що YF-22А перевершує суперника по багатьом показникам і йому призначено стати справжнім винищувачем F-22, який диктуватиме супротивникам свої умови в наступному сторіччі. YF-22А отримав назву «Лайтнінг II» на честь прославленого винищувача Р-38 часів Другої Світової війни. Були пропозиції назвати його і «Супер зіркою», і «Рапірою». Через деякий час F-22 отримав нову, грізнішу назву «Рептор», а «Лайтнінгом» назвали новітній F-35.

Шлях до жаданого диктату в повітрі виявився тернистим. Другий екземпляр YF-22A з бортовим номером N22YX, на якому стояли двигуни моделі F119 фірми Пратт энд Уїтні, 25 травня 1992 року потерпів аварію. Він зробив посадку «на черево» після восьми секунд польоту по синусоїді «вгору-вниз» над злітно-посадочною смугою. Небезпечне явище було викликане мимовільними відхиленнями поворотних сопел двигунів. Це була помилка льотчика-випробувача Тома Моргенфельда, який повинен був відключити систему повороту сопел, але не зробив цього. В результаті літак ковзав по бетону смуги декілька сотень метрів, а потім загорівся і 25 відсотків його конструкції були повністю зруйновані Пілот вийшов з кабіни без єдиної подряпини, але літак відновити було неможливо. Це «випробування» підтвердило високий ступінь надійності конструкції американського літака, адже він звалився з висоти не менше 15 метрів при включених форсажних камерах і його швидкість була не менше 400 км/г. Втрачений літак налітав 100,4 години і виконав 760 випробувальних польотів.

Фірми взялися за доведення конструкції і в грудні 1993 року почалося виробництво першого F-22. Побудова машини тривала нескінченно довго. Тільки 9 квітня 1997 року перший «справжній» F-22 був викочений з складального цеху заводу фірми Локхід-Мартін. На святковому мітингу керівник програми сказав примітні слова: «Це великий день для Америки. Ми не бажаємо контролювати світ. Ми маємо велике бажання бачити, що ніхто інший не контролює світ». Льотні випробування нового винищувача почалися в травні 1997 року.

Розвал Радянського Союзу відбився на загальній кількості літаків F-22, які могли бути замовлені. Замість 750 екземплярів по 70 мільйонів доларів за винищувач програма «стиснулася» спочатку до 438, тому вартість одного винищувача стала вищою і досягла цифри, що перехоплює дух, — 198 мільйонів доларів за літак, повністю укомплектований озброєнням. Це означає, що навряд чи можна розраховувати на експортні поставки «Рептора», оскільки практично жодна країна світу не може дозволити собі таку розкішну покупку. Добре, якщо «Хижак» виявиться дійсно зубастим і поворотким. Але що робити, якщо, наприклад, набагато дешевший російський «Беркут» виявиться маневренішим і не випускатиме «Хижака» зі своїх гострих кігтів? А це відразу близько 200 мільйонів, на таку суму зважають багато держав.

Що ж робить «Рептора» таким дорогим? В основному, нові технології, електроніка і засоби забезпечення малопомітності. Приблизно 15 тонн ваги літака — це титанові сплави, алюміній, термопластичні композиційні матеріали, оптиковолоконні лінії передачі даних, кремній, гума і особливе бронескло. Дешевими ці матеріали не були і не будуть ніколи. В «Рептор» втиснули технології «стелс», багато разів випробувані на гучному «невидимці» F-117 «Нічний яструб», стратегічному бомбардувальнику В-2 «Дух» і супершвидкісному розвіднику SR-71 «Чорний птах». Термопомітність та радіоелектронне випромінювання «Рептора» зведені до мінімуму, також як і помітність для радарних станцій супротивників.

17 липня 1999 року в США почалася запекла полеміка про необхідність побудови «Хижака». Конгресмени заявили, що в державному бюджеті і без «Хижака» дуже багато дірок і буде доцільніше вкласти гроші в збільшення заробітної плати військовим льотчикам, в транспортний літак C-130J «Геркулес», нові модифікації винищувачів F-15E «Орел» та F-16CJ «Файтінг Фолкон». На початку 2000 року в Пентагоні і на фірмах-переможцях зітхнули вільніше. Вони довели Палаті Представників, що «Хижак» необхідний, тому на побудову перших шести серійних екземплярів супер-винищувача з бюджету 2000 року було виділено 560 мільйонів.

Перші шість літаків назвали серійними зразками, коли на разробку, досліди та випробовування було витрачено 28 мільярдів доларів. Вони отримали статус «дослідних винищувачів».

Конгресмени і інші урядовці завжди відносилися до «Хижака» дуже скептично і його доводилося захищати від все нових нападок. Це і не дивно. Вартість програми озброєння ВПС США літаками F-22 оцінюється в 62 мільярди доларів. Всі бояться невдачі.

Коли в кінці сімдесятих років американські вій­ськові почали розробку тактико-технічних вимог до винищувача ATF, то вважали, що у разі виникнення військового конфлікту на аеродромах НАТО в Європі не уціліє жоден бойовий літак, настільки могутнім було угрупування військ Варшавського Пакту. Щоб мати прикриття з повітря, літаки слід було розташовувати у Великобританії або ще далі, а потім з великою швидкістю і непомітно вони повинні були перелітати до Центральної Європи, проводити повітряні бої і знову повертатися на віддалені бази. Для цього був потрібен режим польоту літака з надзвуковою швидкістю без перевитрати палива при включенні форсажної камери. Творцям винищувача і його двигуна це вдалося здійснити. Такий політ є важливою перевагою «Рептора».

Американські військові також зажадали, щоб пілот F-22 бачив далі за всіх. Про це постаралися творці інтегрованої системи авіаційних приладів. Вилетівши на наддалеке полювання, пілот «Хижака» має повну картину повітряної обстановки на театрі воєнних дій. Всі дані поступають на борт винищувача і пілот бачить обстановку навколо себе на екрані дисплея. Він може без зусиль і самостійно приймати правильні і обгрунтовані рішення.

Інженери поклопоталися, щоб «Хижак» міг підібратися до своєї жертви непомітно. Технології «стелс» використані повною мірою. На це пішло багато часу і багато мільйонів доларів. В умовах реальної бойової обстановки малопомітність літака грає важливу роль, хоча її і не слід переоцінювати.

Довго вирішувалося питання про кількість «Репторів», які повинні поступити на озброєння. З перших 750 число «усохло» до 183 екземплярів. Коли конгресмени вирішили заощадити 15 мільярдів доларів на зменшенні і цього числа «Хижаків», то ВПС в листопаді та грудні 2007 року заборонили польоти 700 винищувачів F-15 «Орел», зважаючи на їх повну зношеність і ненадійність. В результаті було ухвалено рішення, що будуть побудований 183 винищувачі, на радість його прихильникам, спра­вжнім хижакам і винищувачам грошей платників податків. Що за диво техніки вони отримали? «Хижак» дуже небезпечний, це без сумніву.

Багато сил і засобів взяли на себе математичні методи моделювання повітряних боїв з найрізнішими літаками. Цікаво, що американці намагаються не надати можливості своїм супротивникам змоделювати повітряні бої з «Рептором» і не називають його точної ваги. Залишаються строго засекреченими багато ключових характеристик літака. Американський «Хижак» може виявитися повною несподіванкою для багатьох потенційних супротивників саме завдяки відсутності точних даних про вагу його конструкції. Засекреченою є також інформація про максимальну швид­кість польоту «Рептора». Відомо, що він може літати біля землі з надзвуковою швидкістю без включення форсажних камер своїх двох потужних двигунів.

Деякі західні джерела називали максимальну швидкість польоту М2,2, деякі М1,8, що взагалі смішно. Багато джерел наводили результати своїх розрахунків. З них можна дізнатися, що вага порожнього «Хижака» складає 14365 кг. Максимальна злітна вага літака складає 27216 кг. За розрахунками незалежних експертів, максимальна висота польоту «Хижака» зовсім невелика по сучасних мірках — всього 15240 метрів.

Коли почалася передача «Хижака» в льотні частини, стали відомі багато його дійсних льотно-технічних характеристик. У чомусь експерти помилилися, але в основному розрахунки достатньо точні. Довжина винищувача 18,90 м, розмах крила 13,56 м, висота 5,08 м. Цікаво, що розмах горизонтального оперення у «Хижака» теж чималий — 8,84 метра. Площа крила 78,04 кв.м.

Вага порожнього літака 14379 кг, спорядженого 25107 кг, а максимальна злітна вага 36288 кг.

Бойовий радіус дії складає 759 км, а перегоночна дальність більша, ніж у хорошого сучасного авіалайнера — 3219 км. Бойовий радіус означає, що, наприклад, злетівши в Туреччині, винищувач полетить на ціль і буде її «обробляти» на протязі не менше 10 хвилин, а потім із запасом палива повернеться на аеродром вильоту. До цілі «Хижак» може летіти з швидкістю до 1825 км/г без включення форсажа. Над ціллю він може вести маневрений повітряний бій з перевантаженнями від мінус 3,3G до плюс 9,5G. Рідко який літак здатний витримати такі перевантаження. «Хижак» може свічкою піти на висоту 20 км, а потім летіти горизонтально на цій висоті. Динамічна стеля у нього ще більша, але її не називають. При співвідношенні тяги двигунів на форсажі до ваги винищувача з частково виробленим паливом 1,26:1 набирати висоту йому не важко. Швидкість М1,7 «Рептор» досягає без форсажа. Максимальна швидкість перевищує М2,42, але поки невідомо наскільки.

Його бортовий радар виявляє дозорні літаки майже всіх країн раніше, ніж ті зможуть виявити «Рептора». Дальність бортового радіолокатора складає 463 км. Недаремно винищувач називають «міні-аваксом». Крилату ракету «Хижак» виявляє на відстані близько 200 км.

Схоже, американці збираються брати свої перемоги в повітрі за рахунок надманевреності, оскільки фахівці вважають, що не тільки «Хижак», але і його пілот якимсь чином зможе витримувати дев’ятикратні перевантаження. Можливо, що надманевреність у «Хижака» вища, ніж у серійного Су-37 з поворотними соплами, який на авіаційних виставках вражав публіку своїм пілотажем. Творці F-22, мабуть, дивилися на речі тверезо і не поспішали починати великосерійне виробництво, побоюючись, що в недалекому майбутньому «Хижак» може опинитися в програші в порівнянні з російськими аналогами.

В серпні 2004 року ВПС підписали контракт на 5 мільярдів доларів, згідно якому фірма Локхід-Мартін випускатиме серійні літаки аж до 2011 року.

До кінця 2004 року на озброєння поступив 51 «Рептор». 20 грудня 2004 року на авіабазі «Нелліс» серійний F-22A розбився через відмову системи управління польотом. Пілот встиг катапультуватися за декілька секунди до удару «Хижака» об землю.

29 серпня 2007 року був побудований 100-й «Хижак».

Не обійшлося і без непробачних помилок. Перші 80 машин літатимуть з обмеженнями. В процесі виробництва одна сильно навантажена титанова балка проходила термообробку по помилковому режиму. В результаті її фактична міцність нижче розрахункової. Отже, на режими польотів доведеться накласти обмеження.

Під час перельоту з Японії на Гавайські острови на одному з «Хижаків» повністю відмовила система навігації і зв’язку, Добре, що винищувачі летіли в групі...

Сьогодні «Хижаки» розлетілися по багатьом базам. З їх участю проводяться інтенсивні навчання.

Японія заявила про своє бажання придбати «Хижака». Услід за нею таке ж побажання висловила і Австралія, що побоюється Китаю.

Ізраїль також хотів би придбати 24 машини, але заявлена ціна 200 міль­йонів доларів за штуку стала непереборною перешкодою.

Слід зазначити, що в даний час немає прямої конфронтації США і Росії. Але є можливість виникнення військових конф­ліктів в різних регіонах миру, де «Беркути» можуть виявитися супротивниками «Хижаків». Адже Росія продає свої новітні бойові машини практично всім, хто про це попросить. Цей аргумент завжди приводять прихильники «Хижака».

Військові планувальники вважають, що «Хижак» служитиме до 2045 року, після чого його змінить сучасніший літак, проектування якого почнеться після 2025 року.

Володимир РЕПАЛО
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com