ЯК ЗВІЛЬНИТИСЯ З ПОЛОНУ ПРИВИДА КОМУНІЗМУ?

У ДП «Видавничий дім «Персонал» побачив світ науково-просвітницький збірник Віктора Бідненка «В полоні у привида комунізму» (рос. мовою), в якому розвінчується марксистське вчення і доводиться принципова неможливість побудови комуністичного суспільства за Марксом. Це гострозлободенне видання заповнює прогалину в теоретично-світоглядних уявленнях післярадянської доби в Україні, де ідеологія — в піку радянській епосі — заборонена на конституційному рівні. Адже не зайве знати, що ж будували і збудували попередні покоління на основі марксизму-ленінізму, що ми його тепер «перебудовуємо» без будь-якої світоглядної основи.

Державний капіталізм у гіпертрофованому вигляді — пояснює й обґрунтовує своє твердження кандидат наук з системного програмування, який помітив серйозні розходження між марксистсько-ленінською ідеологією і реальною дійсністю ще в 70 — 80-ті рр. минулого століття. Критично проаналізувавши теорії пізнання, трудової вартості й історичного розвитку, дослідник дійшов висновку, що наукову неспроможність теорії Маркса про комунізм значною мірою спричинив неправильний вибір аксіоматичних положень, зокрема щодо природи суспільної власності: «Це власність організації-держави, а не народу, не членів суспільства. Так, народ створював цю власність своєю працею. Але ні юридично, ні фактично він не володів нею. Це державна, а не народна власність. Вище викладена концепція адекватно відображує дійсність реального соціалізму в СРСР» (с. 21). Догма про суспільну власність унеможливила розвиток інших форм власності, а догма про нетоварний характер суспільного виробництва «стала за основу принципу централізованої організації народного господарства й, у висліді, адміністративних, директивно-планових методів управління економікою» (с. 22 — 23).

Відтак реальний соціалізм виявився істотно відмінним від теоретичного. А чи можливий соціалізм (комунізм) за Марксом?

У процесі аналізу марксистської теорії трудової вартості з’ясовується, що їй «внутрішньо властиві глибокі логічні суперечності і непослідовність… Хиб­ність вихідних положень економічного вчення марксизму пояснюється передовсім фетишистським ставленням до товару… Маркс не зміг виявити фетишизм товарів і показати, що вони не мають нічого, окрім своїх природних властивостей, і що все інше, а саме корисність, споживча і мінова вартість, вартість, ціна тощо — це людські уявлення й умовиводи у свідомості людини, реально існуючі продукти його мислення… Стає очевидним, що це містика, а не наука. В марксистській політичній економіці остаточно завершилася метаморфоза товару, відбулося одухотворення його» (с. 31 — 33).

Так само логічна суперечливість характерна також для філософії марксизму загалом і теорії пізнання зокрема внаслідок протиставлення матерії і духу, буття і свідомості. «Наукова неспроможність марксистсько-ленінської теорії пізнання обумовлена хибною вихідною філософською концепцією, яка постулює існування як матеріального світу, так і духовного, не матеріального за своєю природою». На думку В. Бідненка, єдино правильною альтернативою цьому є концепція існування виключно матеріального світу, в якому так званий духовний світ людини складає його невід’ємну частину» (с. 36). Теоретично помилковий і практично шкідливий поділ на матеріальне і нематеріальне виробництво і надання переваги першому перед другим обумовив хибний марксистський підхід до вирішення головного питання філософії — існування первісного (матерії) і вторинного (духу).

Отже, «логічна суперечливість, непослідовність, невідповідність висновків реальності, неправильний вибір вихідних положень і передумов, іманентних головним філософським, економічним та історичним концепціям Маркса, виявились ахіллесовою п’ятою марксистського вчення про комунізм. Це означає, що комунізм як доктрина — науково не спроможний, а як суспільний лад — теоретично і практично неможливий» (с.43 — 44).

Після жовтневого перевороту 1917 року в Росії до влади прийшов не пролетаріат (за Марксом), а новий панівний клас партійно-державної номенклатури. На противагу марксистській теорії держава не тільки не відмерла, а навпаки, посилилася і протягом майже всього ХХ століття спілкувалася із суспільством мовою терору. Марксизм зазнав ревізії ще в ленінській редакції в питанні можливості переходу відсталих країн до комунізму за допомогою пролетаріату передових країн, оминаючи капіталістичну стадію розвитку, тобто не природним чином, а завдяки зовнішній допомозі. Таким чином, з теорією так званого наукового соціалізму при втіленні її в життя сталася метаморфоза. Практика підтвердила наукову неспроможність соціалістичної ідеї.

Міф про народовладдя в СРСР виник із хибного трактування державної власності як ніби загальнонародної. Насправді побудований у Радянському Союзі соціалізм виявився державним капіталізмом у гіпертрофованому вигляді. Тож нині, після його розпаду, відбувається унікальний і суперечливий процес повернення «державного капіталізму з його вкрай неефективною адміністративно-командною системою управління економікою і тоталітарним режимом до сучасної форми капіталізму з його демократичною політичною системою і ринковою економікою» (с. 46).

Очевидно, без цього інструментарію не обійтися в післярадянський період при формуванні сучасного світогляду. За всієї дискусійності проблеми теорія має служити практиці: «усвідомлюючи, що приватизувалася не народна власність, а державна, розуміючи безперспективність і серйозну небезпеку для суспільства переглядати результати приватизації, потрібно всім — владі, громадянам, політичним силам (особливо лівої орієнтації) — зайняти конструктивну, прагматичну і зважену позицію. Таку саму позицію слід обрати і в питаннях легалізації в Україні тіньового і вивезеного за кордон капіталу. Економіка України і суспільство загалом від реалізації цього рішення тільки виграє».

Олександр Неживий