Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Міжнародні премії: хто і за що їх отримує

Премія родини Крафурдів

На сайті Шведської Королівської академії наук навесні 2008 р. з’явилися прізвища двох російських вчених — Максима Концевича і Рашида Сюняєва. Вони стали лауреатами премії Крафурда — однієї з найбільших нагород у науковому світі. І не тільки в грошах, хоча сума не маленька — півмільйона доларів. Крім грошей, вченим на урочистій церемонії в Стокгольмі вручили й золоті медалі. Ось вже четверть століття Крафурдську премію дають тим вченим, чия сфера діяльності виявилася за рамками заповіту Альфреда Нобеля, а саме: математика, астрономія, екологія і наука щодо Землі.

 Росіяни удостоїлися премії «За досягнення у галузі математики і внесок у астрофізику високих енергій і космології, особливих процесів і динаміки чорних дір і нейтронних зірок...». Премію Хольгера Крафурда називають другою Нобелівською не тільки тому, що присуджує її все та ж Королівська академія наук у Стокгольмі. І не тільки тому, що вручається вона, як і Нобелівська, у присутності короля Швеції Карла XVI Густафа. Вищу нагороду за досягнення в галузях, не передбачених премією Нобеля, заснували в 1982 році. Фонд шведського промисловця Хольгера Крафурда і його дружини Анни-Грети щорічно виділяє на це півмільйона доларів. Астрономія і математика, наука щодо Землі, а також вивчення захворювання поліартритом були вибрані для того, щоб доповнювати премію Альфреда Нобеля.

За всю більш ніж чверть вікову історію премії її жодного разу не вручили жінці, бо наука вимагає жертв і багаторічної дослідницької роботи, а жінки, як відомо, не завжди терплячі.

Прітцкерівська премія

Як відомо, нобелівська премія у сфері архітектури не вручається. Тому треба комусь з багатих було проявити активність і заснувати її. Архітектурна премія заснована сім’єю Прітцкерів, яку сьогодні представляє на міжнародній арені Томас Прітцкер. Його батьки, що будували готелі по всьому світу і відомі також своїми добродійними програмами, в 1979 році заснували нагороду, що зробила їх прізвище відомим усьому світу, яка здатна посперечатися із знаменитою «нобелівкою», хоча перша не така стародавня і родовита. «Мої мама і тато (Джей і Сінді Пріцкери) вірили, що це продумана нагорода. Вона не тільки додасть суспільного резонансу проблемам будівництва, а й стимулюватиме творчу активність у самому архітектурному середовищі», — стверджував Дж. Прітцкер. Насправді, окрім цих високих цілей, був у сім’ї Прітцкер і цілком практичний інтерес — їхній бізнес зв’язаний з будівництвом мережі готелів Hyatt по всьому світу. Є і романтичний складник: Прітцкери походять з багатої і вільної Америки, тому всі премії одержали представники Заходу. Засновники премії всіляко декларують прихильність високим гуманістичним ідеалам. «Міцність, користь, краса» — такі слова вибито на медалі Прітцкерівської премії. Разом з бронзовим медальйоном переможцю вручається чек на $100 тисяч.

Серед лауреатів премії Прітцкера багато маловідомих архітекторів, а серед не- нагороджених немає «суперзірок сучасної архітектури» — іспанців Сантьяго Калатрави і Жана Бофіля, француза Жана Нувеля, француза Домініка Перро, німця Даніеля Лібескінда, голландця Ерік ван Егераата, американця Еріка Мосса, італійця Максиміліано Фуксаса, японця Арата Ісодзаки, швейцарця Ботте.

Лауреати Прітцкерівської премії

1991 — Роберт Вентурі (США). 1992 — Альваро Сиза (Португалія). 1993 — Фумухіко Макі (Японія). 1994 — Християн Портзампарк (Франція). 1995 — Тадао Андо (Японія). 1996 — Рафаель Манео (Іспанія). 1997 — Сверре Фен (Норвегія). 1998 — Ренцо П’яне (Італія). 1999 — Норман Фостер (Велика Британія). 2000 — Рем Кулхас (Нідерланди). 2001 — Жак Герцог і Пьєр де Мерон (Швейцарія). 2002 — Глен Маркатт (Австралія). 2003 — Йорн Утцон (Данія). 2004 — Заха Хадід (Велика Британія). 2005 — Тому Майн (США). 2006 — Мендоза де Долі (Бразилія). 2007 — Річард Роджерс (Велика Британія).

Пулітцерівська премія

У своєму заповіті, складеному в 1904 році, знаменитий американський журналіст Джозеф Пулітцер (1847 — 1911) відписав $2 млн на відкриття Школи журналістики при Колумбійському університеті в Нью-Йорку. Четверть цієї суми призначалася на «премії і гранти для заохочення суспільного служіння, моралі, американської літератури і освіти».

 Пулітцер визначив, хто може отримувати цю премію: чотири премії повинні були видаватися у галузі журналістики, чотири — за літературні і драматичні твори і одна у сфері освіти. Крім того, передбачалися чотири гранти на поїздки. Також Пулітцер заповідав широкі повноваження спеціальному комітету, який міг би міняти кількість премій, керуючись міркуваннями суспільного блага.

 Премії почали видавати з 1917 року, і з того часу Пулітцерівський комітет збільшив їх число до 21, запровадив ще нагороди за поезію, музику і фотографію. З кінця 90-х років премію стали видавати у сфері електронної журналістики. Тоді ж було вирішено, що нагород можуть удостоюватися не тільки класичні, а й джазові музичні твори. Лауреатів оголошують щороку у квітні, а премії вручає у травні президент Колумбійського університету на скромному ланчі в ротонді Нижньої бібліотеки.

Букерівська премія

Букерівська премія — одна з найпрестижніших нагород у світі з англійської літератури. Присуджується авторові, що проживає в одній з країн Співдружності націй або в Ірландії, за роман, написаний англійською мовою. Переможець одержує чек на суму 50 тис. фунтів (до 2002 року призова сума становила 21 тис. фунтів). Вперше вручення нагороди відбулося в 1969 році. З 2002 року спонсором Букерівської премії виступає група компаній Man, тому повна офіційна назва премії — The Man Booker Prize.

 У 2006 році володаркою Букерівської премії стала 35-річна індуска Киран Десаї. Такої високої нагороди удостоєна за роман «Спадкоємство втрати». За словами Киран Десаї, книга «Спадкоємство втрати» присвячена її матері. Сама Десаї була тричі номінована на британського «Букера», але жодного разу не виграла премію. До речі, роман Десаї випередив у так званому короткому списку фіналістів «Букера» — твори Кейт Гренвіль, Едварда Сента Обіна, М.Хайланд, Хішама Матара, а також Сари Вотерс, що вважалася одним з фаворитів премії. Цікаво, що ім’я наступного переможця «Букера» тримають у таємниці.

Російський «Букер»

Існує з 1992 р. Спочатку встановлена як російський аналог Booker Prize, і як було сказано вище, яка щорічно присуджується за кращий англомовний роман. Російська Букерівська премія щороку присуджується за кращий роман, написаний і опублікований російською. Джерела фінансування за час існування премії мінялися. Сьогодні премія вручається із засобів компаній United Distillers & Vintners (США) і Booker plc. і офіційно називається Smirnoff-Букер.

Як потрапити в лауреати російського Букера? Спочатку публікується лонг-ліст, що містить 30 — 50 назв. Твори в лонг-ліст висувають номінатори. Це фіксована група письменників, видавців і критиків — існує список номінаторов, у принципі не секретний, але зазвичай мало кому відомий. Врешті-решт, жюрі оголошує шот-ліст, в який входить 6 текстів. Щорічно, 1 грудня, оголошується лауреат. Нині лауреат одержує $12 500, а інші учасники шот-ліста — по $1 тисячі.

Гонкурівська премія

Гонкурівська премія (фр. Prix Goncourt) — найпрестижніша літературна премія Франції за кращий роман. Присуджується за підсумками голосування членів Гонкурівської академії на спеціальній вечері в паризькому ресторані «Друан». Вручається щорічно в грудні, з 1903 року. Розмір премії символічний (нині він становить всього 10 євро), проте, як правило, присудження премії істотно збільшує продажі романа-переможця, а також висуває його автора в перші ряди французької літератури.

Недавно встановлено нову літературну премію «Русофонія». Премія присуджується за переклад літературно-художнього твору з російської на французьку. Засновники премії — Фонд Бориса Ельцина з французькою некомерційною асоціацією «Франція — Урал».

Shaikh Zayed Book Award

В Арабському світі з’явилася власна літературна премія — Shaikh Zayed Book Award. Щорічна нагорода становить $2 млн. Нею нагороджують літературні твори, написані арабською. Її заснував президент ОАЕ шейх Зайх Заїд.

Блукерівська премія

Книга американського кулеметника Колбі Баззела «Моя війна, вбиваючи час в Іраку» про рік, проведений ним на іракській війні, визнана у Великій Британії кращою книгою. Авторові присуджено так звану Блукерівську премію сумою в 5 тис. фунтів (приблизно $10 тисяч).

Right Livelihood

Премією Right Liveli­hood нагороджують лауреатів у шведському парламенті незадовго до вручення Нобелівських премій. Це нагорода «За правильний спосіб життя», або, як її ще називають, «Альтернативна Нобелівська премія». Вона присуджується міжнародним журі і парламентом Швеції за досягнення у сфері мистецтва, юриспруденції, бізнесу і правозахисної діяльності.

Премія Right Livelihood була встановлена в 1980 році журналістом і філателією Якобом фон Вікскулем, котрий продав свою колекцію рідкісних поштових марок і заснував на ці кошти Фонд допомоги в рішенні невідкладних світових проблем.

«Оскар» — головна премія в світовому кіно

Не секрет, що в існуванні «Оскара» зацікавлені не так члени Американської кіноакадемії, як продюсери найбільших голлівудських студій. Для них нагороди академіків — це вагомий внесок у рекламну кампанію їхніх фільмів. Отримати «Оскар» не так вже й складно — тільки треба знати класичні рецепти Великого Голлівуду.

Говорять, що спрогнозувати підсумки вручення нагород стало для кінокритиків такою ж приємною справою, як гра в безпрограшну лотерею. Адже прогнози фахівців щодо переможців в головних номінаціях майже завжди збуваються.

У визначенні кращих кінофільмів беруть участь 6 тис. академіків. І вони голосують, виходячи не зі своїх індивідуальних смаків і переваг, а, як правило, з корпоративних бізнес-інтересів, яким для них є багатомільярдний доларовий бізнес. За 80 років існування «Оскара» вироблено суворі канони «великого американського фільму». Основних п’ять. Перший. Бути емоціальним та пафосним.

Другий. Пропагувати вічні цінності.

Третій. Мати великий бюджет, більший у кілька разів за касовий збір.

Четвертий. Висока якість.

П’ятий. Спиратися на відомі акторські імена (так, «Володар кілець. Повернення короля», номінований на кращий фільм-2006, відповідав чотирьом з 5 критеріїв, окрім другого).

Для отримання «Оскара», недостатньо просто зняти гарну картину. Треба «створити» фільм, доступний широким масам, які готові заплатити за $5 — 10 за квиток у надії одержати свою частку задоволення від побаченого на великому екрані. Цікаво, що не всі касові фільми удостоюються «Оскара». Наприклад, до таких, належить французька мелодрама «Амелі», що вийшла на екрани в 2001 році і принесла її творцям $100 млн за бюджету фільму всього в $10 млн. Але картина режисера Жан-Пьєра, що повернула Європу в богемний Монмартр початку ХХ століття, не відповідала голлівудським критеріям.

В історії Голлівуду були і інші парадокси. Наприклад, режисери зі світовим ім’ям Альфред Хічкок або Мартін Скорсезе так і не були нагороджені за власні творіння, відомі багатьом любителям кіно. До речі, Хічкок висували 5 разів на «Оскар» у категорії «Кращий режисер», але... Йому вручили тільки почесний «Оскар» за великий особистий внесок у кіномистецтво (нагорода по віку). Існує і така нагорода в американському кіно. Цікаво, що єдиним нобелівським лауреатом і одночасно володарем «Оскара» став відомий письменник Джордж Бернард Шоу, котрий одержав нагороду в 1938 р. за сценарій фільму «Пігмаліон».

До речі, такий обожнений кіноакторами «Оскар» був створений художником Дж. Стенлі з Лос-Анджелеса. Статуетка зображує лицаря з мечем в руках, що стоїть на котушці кіноплівки. У котушки п’ять шпиць, що означають п’ять головних гілок кіноакадемії — актори, режисери, продюсери, технічні працівники і сценаристи. Її висота — 34 см, вага — 3,4 кг. Виробляє статуетку фірма Чікаго «R. S. Owens & Company». Цікаво, що під час ІІ Світової війни оскарівські статуетки виготовляли з гіпсу, а після війни лауреати обміняли їх на золоті.

Колишні українці завоювали 10 «Оскарів» Якщо ж запитати нашого читача, чи були українці в числі номінантов і володарів «Оскара», то відповідь буде, швидше за все, позитивною. А за тривалу історію існування найпрестижнішої кінопремії нараховується десяток українців, що народилися в Україні, а потім виїхали в Штати і там одержали її.

Першим лауреатом став Лев Мілштейн з Одеси (по-американськи його прізвище звучало як Льовіс Майлстоун). Його визнано кращим у 1929 році в номінації «Кращий директор фільму» (комедія «Два арабські мечі»). Наш колишній співвітчизник виграв ще кілька «Оскарів» у 30-х роках.

У 1936 році колишнього одесита Мішу Ауєра нагородили «Оскаром» в номінації «Чоловіча роль другого плану». Через 56 років Володимир Палагнюк, або Джек Паланс, був удостоєний «Оскара» в тій же номінації, що і Міша Ауер.

А Семен Цимбаліст (в Америці він став Семом Цимбалістом) піднявся на одну з кіновершин: його визнали за кращого режисера в 1959 році за створення епічної картини «Бен Гур». А через 9 років Сергій Бондарчук, що прожив частину свого свідомого життя в Херсонській області, одержав «Оскара» в номінації «Кращий іноземний кінорежисер» за постановку фільму «Війна і мир».

В український актив можна занести і творчі досягнення батька і сина Дугласів. Старший Дуглас відомий широкій українській громадськості як творець образу Спартака в однойменному фільмі. Батьки Дугласа-старшого переїхали з Одеси за океан на початку ХХ століття. До речі, Кірка Дугласа визнано кращим актором в 1949, 1952 і 1956 рр., але «Оскар» був вручений йому тільки в 80 років… за величезний внесок в кіноіндустрію (премія за віком). Його син, Майкл був нагороджений «Оскаром» двічі, хоча Дугласи не часто згадують, що їхні батьки виїхали з приморської столиці колишньої царської Росії.

А всього 36 колишніх співвітчизників висувалися номінантами на отримання найпрестижнішої премії Американської кіностудії. У рідній країні їх не оцінили, а за океаном їхні успіхи отримали визнання.

«Оскар» у цифрах

Всі 5 головних нагород — «Кращий актор», «Краща актриса», «Кращий режисер» і «Кращий сценарій» — за всю історію «Оскара» одержали всього три фільми: «Це трапилося одного разу вночі» (1934 р.) Франка Капрі, «Політ над гніздом зозулі» (1975 р.) Мілоша Формана і «Мовчання ягнят» (1991 р.) Джонатана Демме.

У номінації «Краща чоловіча роль» багатократними переможцями стали: Олів’є Лоуренс і Спенсер Трейві (по 9 разів), Пол Ньюман (8 разів), Марлон Брандо, Джек Ніколсон, Пітер О’Тул Дастін Хоффман і Джек Леммон (по 7 разів), Річард Бартон (6 разів). До речі, не для всіх американських акторів, що одержали «Оскар», статуетка була дуже дорогим предметом. Так, Кларк Гейбл продав свій «Оскар» Стівену Спілбергу за $0,5 млн.

У категорії «Краща жіноча роль» найчастіше номінувалися: Кетрін Хепберн (12 разів), Беті Девіс (10 разів), Мері Стріп (10 разів), Грір Гарсон (7 разів), Інгрід Бергман, Джейн Фонда, Дебора Ширер (по 6 разів).

Прямою протилежністю «Оскару» є «Золота малина». Нею нагороджуються «кінематографічні досягнення» за найсумнівніші «досягнення» в кіноіндустрії. Так, у 2007 році стрічка «Основний інстинкт-2», головну роль в якій виконує Шерон Стоун, одержала «Золоту малину»...

Цього року Фонд «Золота малина» заснував нову категорію — «гірший фільм для сімейного перегляду». У ньому серед 5 номінантов виявилася досить популярна на просторах СНД стрічка «Гарфілд-2».

«Нобелівка» з фантастики

У 2008 році в Копенгагені були оголошені результати конкурсу «Єврокон», який називають «Нобелівською премією фантастичної літератури». Роман «Метро 2033» росіянина Дмитра Глуховського на престижному європейському літературному конкурсі названий «Кращим дебютом» 2007 року. Сам Глуховський визнаний одним з найкращих молодих авторів Європи. «Метро 2033» стало головним російським бестселером цього літа.

Підготував
Сергій Лебедько
за матеріалами зарубіжної преси

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com