Генуезька фортеця

Генуезька фортеця — пам’ятник середньовічної архітектури світового значення, це єдина генуезька цитадель, що збереглася в Криму.

Побудована за проектом генуезьких фортифікаторів у кращих традиціях західноєвропейського середньовіччя, фортеця вражає досконалістю інженерної думки. Площа фортеці — 29,5 гектара. Вона розташована на конусоподібній горі — древньому кораловому рифі. Зі сходу і півдня цитадель неприступна, із заходу — важкодоступна, з північного сходу доступу переш­коджає глибокий рів. Фортеця має два яруси оборони. Нижній являє собою зовнішню масивну стіну висотою 6—8 метрів і товщиною 1,5 — 2 метри. Стіна укріплена чотирнадцятьма бойовими 15-метровими вежами і комплексом Головних воріт. Вер­хній ярус складається з Консульського замку і веж, з’єднаних стіною, а також комплексу Дозорної вежі на самій вершині.

Двоповерхова Дозорна вежа на самій вершині в плані утворює неправильний чотирикутник. Від вежі залишилося тільки три стіни, четверта обвалилася в море. Збереглися сліди каміну, ніші, кам’яні сходи. Ще наприкінці XIX століття на одній зі стін чітко вимальовувалася фреска, що зображувала католицьку мадонну, серце якої простромлене сьома мечами. Вочевидь це була домашня капличка, присвячена святій Діві Марії.

Поруч із Дозорною розташована Кутова вежа. Напис на плиті, вмурованої в стіну, дозволяє точно датувати будівлю 1386 роком. У стіні вежі вставлені ще 27 плит із хрестами різної форми. По обидва боки в скелі вирубані два басейни, що наповнювалися водою з невеликої річ­ки.

Консульський замок — це цілий комплекс споруд, найцікавіший зі збережених у фортеці. Головна вежа, названа Донжоном, займає весь поперечний простір верхньої частини фортеці і з’єднана товстими стінами з другою вежею в північно-східному куті замка. На першому поверсі цієї вежі є цікава ніша з округлим верхом. Невелику плиту над нею колись прикрашало барельєфне зображення Георгія Переможця, звідси і назва вежі — Георгіївська.

Дуже цікаві написи, що збереглися на воротах і вежах нижньої фортечної стіни. Під бійницями вежі Беріабо ді Франки ді Пагано знаходилася плита з написом: «1414 року, у четвертий день липня, будівля дійсної фортеці вся закінчена...». Вражає древ­ній храм на території фортеці. На думку А.Л.Бертьє-Делагарда й інших вчених, спочатку тут була мечеть, побудована турками-сельджуками в 20 роки XIII століття. Потім вона, напевне, була перебудована в православний храм, а після цього генуезцями — у католицький. Після взяття Судака турками вона знову перетворилася в мечеть. А після приєднання Криму до Росії тут була православна військова церква, німецька кірха, вірмено-католицький храм.

Фото Юрія Осадчука