Міжнародні премії: хто і за що їх отримує

Протягом ХХ століття було встановлено міжнародні премії, отримання яких стало привабливим магнітом для багатьох провідних політиків, вчених, письменників, артистів та архітекторів світу.

«Роздача» престижних міжнародних премій відбувається щорічно, до того ж власне визначення переможців номінацій і вручення як самої премії, так і матеріальної винагороди, як правило, приурочені до якоїсь особливої події, пов’язаної з виникненням цієї премії.

Найпрестижнішою серед суспільно-політичної еліти світу є і надалі буде Нобелівська премія. Це глобальна топ-премія за значенням та популярністю в ієрархії міжнародних премій. Потім – Пулітцкерівська і Букерівська премії, премія Пріцкера. А за ними – Гонкурівська премія і Малий Букер, що мають національний колорит. Поки що осібною є «премія президента ОАЕ», дія якої поширюється на невелике коло претендентів, що живуть переважно в країнах арабського світу. Такою є і кінематографічний Оскар, претендентів і переможців яких визначає лише Американська кіноакадемія.

 Зазначимо, що наші співвітчизники можуть претендувати не на всі міжнародні премії, оскільки коло претендентів на отримання деяких з них обмежений заповітами їхніх засновників. Сьогодні успіхи українців на міжнародному рівні ще незначні, тому серед нагороджених міжнародними преміями немає прізвищ наших співвітчизників.

Наприклад, українці за національністю отримували премію Нобеля, представляючи інші країни. Хоча приємно, що наші співвітчизники, які народилися на території сучасної України, стали володарями престижних премій. Отже, є шанс у сучасних українців вирізнитися на терені науки, літератури або архітектори в осяжному майбутньому. Залишилося тільки почекати.    

Нобелівські лауреати-2007

У жовтні 2008 року будуть визначені чергові претенденти на премію Нобеля, як завжди, по 6 номінаціям. Історія премії налічує більш як 100 років.

Звернемося до історії отримання Нобелівської премії в 2007 році.

10 грудня 2007 року (у грудні 1896 року помер відомий промисловець і винахідник) було вручені нобелівські премії–2007. Нагороди Нобеля одержали 11 претендентів і одна організація. Серед лауреатів, як і очікувалося, найбільше громадян США: 6 американців. Колишній віце-президент США Альберт Гір став лауреатом Премії миру, а двоє його співвітчизників нагороджені премією з медицини. Трьом американським економістам була присуджена премія імені Нобеля з економіки, тобто заокеанські вчені і один політик «узяли» 55% нобелівських нагород (а в деякі роки американці отримували і до 75% нагород, встановлених фондом Нобеля). Проте п’ять «нобелей» мають європейське походження. На лідируючі позиції вийшли вчені Великої Британії (2 нагороди), Франції (1) і Німеччини (2).

Всього з 1901 року, коли була вручена перша «нобелівка», премії одержали 777 вчених з 65 країн і 20 організацій. У списку країн з найбільшим числом лауреатів з великим відривом лідирують США – американці одержали 301 премію. За США – Велика Британія (114 премій), Німеччина (95) і Франція ( 55). Росія і СРСР - аж на сьомому місці після Швеції і Швейцарії, і ділить його з Австрією. Серед росіян 22 лауреати. Але їх більше, оскільки деякі лауреати одержали американське громадянство, хоча народилися і здобули освіту в Росії – наприклад, відомі економісти Василь Леонтьєв і Леонід Гурвіц, що переїхали з Росії в США. У 2007 році нобелівська премія «важить» в грошовому еквіваленті $1,5 млн. Трьом із фізіології та медицини, а також економіки довелося розділити премію на трьох, а двом фізикам – на двох. Але ніхто не ображатиметься, що він одержить тільки частину – 50% або 33%. Головне – потрапити в “когорту” обраних.

Ось Лауреати Нобелівської премії 2007 року:

Фізіологія — М. Копетті (США); Медицина       — О.Смітс (США), М.Еванс (Англія); Фізика — А. Флер (Франція), П. Грюнберг (Німеччина); Хімія — Г. Ертль (Німеччина); Економіка — Л. Хервіц (Гурвіц) (США), Е. Маськін (США), Р. Майдерсон (США); Література — Дж. Лессінг (Британія); Премія миру — А. Гор (США) – колишній віце-президент США при президенті Б. Клінтоні (1993—2001 рр.).

За що нагородили «нобелівкою» в 2007 році

Очікуваним «нобелем» в Премії миру став А. Гір, а друга половина премії віддана Міжурядовій комісії з кліматичних змін (IPCC), яка працює при ООН З 1988 року (у ній трудяться більше двох тисяч вчених).

На отримання премії Миру цього року номіновано 181 кандидат, серед яких і колишній спікер парламенту Білорусі (у 1990 році) Станіслав Шушкевич (за підписання Біловезької угоди, що поклала край СРСР), громада буддійських ченців з Бірми та ін. А ось володарем премії з хімії став професор берлінського університету Haber, член Товриства Макса Планка Герхард Ертль за праці в галузі хімічних процесів, що відбуваються на твердих поверхнях. Шведська академія наголошує, що дослідження Ертля допомогли розробити ефективні каталізатори для очищення вихлопних газів, показали шляхи удосконалення паливних елементів і способи захисту від корозії металів. Дослідження хімічних реакцій на твердій поверхні почали інтенсивно розвиватися на початку 60-х років минулого століття у зв’язку із зростанням напівпровідникової промисловості. 

Шлях до Нобелівської премії британки Доріс Лессінг був досить довгим. Вона стала одним з «нобелей» аж у 87-річному віці. Один з найвідоміших романів Доріс Лессінг «Золотий щоденник», опублікований ще в 1962 році, вважається класикою феміністської літератури.

Лауреатами премії з економіки імені Альфреда Нобеля стали троє американських учених: Ерік Маскін, Роджер Майєрсон і виходець з Росії Леонід Хервіц (Гурвіц). Їх нагородили за те, що вони створили основу «теорії розробки механізмів».

Насправді нагорода з економіки називається премією Банку Швеції - як пам’ять про внесок шведа в економіку. З 1969 року її вже одержали 58 чоловік (із нинішніми лауреатами їх стало 61), оскільки щорічно премію можуть розділити між двома або трьома номінантами. Цікаво, що отримання нагород з економіки – це чисто чоловіча справа. З 1995 року нагорода перестала бути суто економічною і набрала трохи іншого забарвлення – її рамки розширено до премії з соціальних наук. Таким чином, право номінуватися на неї одержали політологи, соціологи і психологи. А в Комітет з економічної премії ввійшли двоє неекономічних фахівців.

Серед лауреатів з економіки–2007 є колишній росіянин Леонід Хервіц (Гурвіц), що народився в Москві в 1917 році. Єдиним російським лауреатом премії з економіки залишається Леонід Канторович, що одержав її в 1975 році. Радянський учений розділив нагороду «за внесок в теорію оптимального розподілу ресурсів» з американцем Т.Купмансом. Деякий стосунок до Росії мали ще кілька лауреатів.

Нобелівська премія: коли і як вручають?

Перша церемонія вручення престижної премії була приурочена до 5-річчя з дня смерті шведського ученого і підприємця Альфреда Нобеля (1833 - 1996), який заповідав на заохочення значних світових досягнень у різних сферах суспільного життя практично весь свій статок — більш як 31 млн шведських крон, що в нинішніх цінах “тягне” на $150 млн. До речі, Нобель був великим фінансовим провидцем і вклав свій капітал виключно в держоблігації, що мали до того ж золоте забезпечення, а ось операції з акціями він повністю виключив. Зате його наступники відкинули, почавши в 80-х роках купувати акції іноземних компаній (до речі, першими в Швеції!!!) і вкладати гроші в нерухомість, і в цілому не помилилися.

Згідно з волею Альфреда Нобеля, вибором лауреатів займаються в основному наукові організації цієї скандінавської держави: Королівська Академія наук, Каролінський інститут, Шведська академія.

До речі, першими лауреатами Нобелівської премії у сфері економіки стали в 1969 році норвежець Рагнар Фріш, що розробив принципи побудови національних рахунків, і голландець Ян Тінберген, автор теорії оптимального ладу.

Визначення лауреатів не має стосунку до Нобелівського фонду. В нього інше завдання — зберігати і примножувати капітал, заповіданий Нобелем, а також роздавати заслужено одержані грошові премії. Сьогодні розмір премії становить близько $1 млн, або 9 млн шведських крон (на початку 90-х років нобелівська премія «важила» приблизно $750 тисяч). За таку фінансову щедрість вчені повинні подякувати дипломату Стігу Ромеля, який управляв «нобелівським бізнесом» в 70 - 80 роках ХХ століття. Завдяки його діяльності Фонд зумів збільшити капітал вдвічі до початку 90-х років, тепер він збільшився втричі порівняно з 1901 роком.

За сторічний період існування Нобелівської премії її одержали більш як 700 чол., причому багато знаменитостей так і не були удостоєні «науковим або літературним Оскаром». З невідомих причин відмовили Льву Толстому та Теодору Драйзеру, забули про великі заслуги Антона Чехова і Грема Гріна. Зате Вінстона Черчілля нагородили не як великого політичного діяча і борця за мир, а як великого мемуаріста ХХ століття. Не підійшли за своєю науковою та суспільною діяльності (за «нобелівським стандартом») чомусь австрійський психолог З. Фройд і борець за звільнення Індії від англійців М.Ганді. Ось такі парадокси Нобелівської премії.

Але вчені, яких не відзначили високою науковою нагородою, не ображаються, а спокійно чекають того світлого моменту, коли пригадають про їхній скромний внесок у сучасну науку. Прикладом може бути російський академік з українськими коренями П.Капіца. Він терпляче чекав визнання своїх заслуг та все ж дочекався. Нобелівська премія була вручена вченому аж у 84 роки, при цьому за наукові відкриття 40-річної давності!!! Буває і таке.

 Сьогодні Нобелівський фонд розташовується в Стокгольмі на вул. Стурегатан,14. Примітно, що сама будівля — це не власність фонду, оскільки велика частина будови здається в оренду, а самі 10 співробітників Фонду працюють у невеликому офісі. А був гарний задум – побудувати помпезний Нобелівський палац — симбіоз американського хмарочоса, китайської пагоди і палаццо в стилі Відродження. Такий незвичайний проект запропонував Фонду архітектор Фердинанд Буберг в 1911 році. На думку автора, він повинен був символізувати широту і космополітичність, характерні для поглядів самого Нобеля.

В останні 5 років більшість нобелівських нагород одержалли вчені США або ті, хто працював в науково-дослідних центрах цієї держави. Перевага північноамериканської держави над іншими країнами достатньо відчутна. Щорічно 6 - 8 американських учених одержували премію Нобеля. Цікаво, що нобелівськими лауреатами ставали вчені і політики з тих країн, які на карті світу займають площу в декілька сантиметрів – Трінадад та Тобаго, Угорщина та ін. Деякі нобелівські лауреати, наприклад, в літературній номінації, наприклад, китайський романіст і драматург Гао Синцзянь, маловідомі українським читачам: їх твори насилу можна знайти в українських бібліотеках.

Українці – лауреати

Нобелівської премії

На жаль, Україна, що володіє значним науково-технічним потенціалом, за 74 роки перебування в колишньому СРСР і 17 років незалежності, так не підготувала жодного нобелівського лауреата. І навряд чи це трапиться в недалекому майбутньому, оскільки на розвиток науки в країні виділяється не більш як 0,31% від ВВП (у розвинених країнах цей показник сьогодні сягає 3 - 5% від ВВП). Намічено збільшити асигнування на розвиток науки – до 1% від ВВП.

Сьогодні можна з повним правом говорити про вісьмох лауреатів Нобелівської премії, що народилися на українських етнічних територіях, і близько 20 лауреатів, що мають стосунок до України. Росіяни зараховують до «своїх» лауреатів всіх, хто народився та працював на територіях, які хоч колись в історії входили до складу Російської імперії та СРСР. До російського списку зараховані поляки, навіть фінни, не говорячи вже про українців, білорусів, інших колишніх радянських громадян. І Росія замість реальних 10 нобелівських лауреатів, Російська Федерація вважає «своїми» приблизно 40.

Серед нобелівських лауреатів є українці, нагороджені на українських етнічних землях, які 50 - 100 років тому входили до складу Австро-Угорщини, Росії, Польщі або Чехословаччини, але пізніше вони стали громадянами США, Ізраїлю і Франції. Їхні дослідження і відкриття мали великий резонанс у науковому світі, їхніми винаходами користується і донині світова спільнота.

Першим нобелівським лауреатом з України став у 1908 році Ілля Мечніков, що народився в 1845 році на Харківщині (візьміть енциклопедичні словники, видані в Росії, і ви не знайдете навіть натяку на те, що великий вчений ХХ століття народився в Україні). Разом з німецьким фармакологом і імунологом П. Ерліхом ученому з українським корінням присуджено «нобелівку» за праці з імунітету в 1908 році (тоді учений жив і працював у Парижі).

У 1944 році виходець з галицького містечка Романів біля Перемишля (сьогодні це територія Польщі) Ісидор Айзек Рабі (Rabi), громадянин США, став другим лауреатом премії Нобеля серед українців за резонансний метод вимірювання магнітних властивостей атомних ядер.

У 1952 році третім вихідцем з України, удостоєним Нобелівської премії, який народився в 1888 році в селі Нова Прилука Вінницької області, став Зельман Абрам Ваксман (Waksman). Учений, громадянин США, нагороджений за відкриття стрептоміцину, першого антибіотика, ефективного для лікування туберкульозу.

Поки що єдиним письменником-лауреатом (четвертий у загальному українському списку), що народився в Україні, став Агнон (Шмуєль Йосип Хальові Чачкес). Його батьківщина — містечко Бучач Тернопільської області, де майбутній прозаїк з’явився на світ в 1888 році. Нобелівський комітет у 1966 році відзначив Агнона разом з німецькою поетесою Неллі Закс за глибоко оригінальну і майстерну прозу про життя єврейського народу.

Економіст Саймон Коваль (Kuznets), що народився в Харкові в 1901 році, за емпірічне обгрунтування тлумачення економічного зростання став Нобелівським лауреатом в 1971 році (п’ятий український за походженням представник в плеяді геніїв).

Сьогодні білоруський Брест-Литовськ (колись етнічно українське Берестя) — батьківщина Нобелівського лауреата 1978 року Менахема Бегина (Begin), що народився в 1913 році (премія разом з президентом Єгипту Анвар-аль-Садатом за заслуги у справі забезпечення миру на Близькому Сході).

Послідовно декларував своє українське походження і Роальд Гоффманн, що народився в 1937 році в Золочеві на Львівщині, він нагороджений разом з японцем Кеніті Фукуї Нобелівською премією 1981 року за розробку теорії протікання хімічних реакцій, створену ними незалежно один від одного.

І восьмим у нашому списку значиться французький фізик Жорж Шарпак (Charpak) — виходець з Волині (народився в Дубровіце, що на Ровенщині в 1924 році). У 1992 році йому присуджено Нобелівську премію за винахід і удосконалення детекторів частинок, особливо багатодротяної пропорційної камери.

Серед лауреатів Нобеля були діячі, які народилися в сім’ях, що походять з України. Поет Борис Пастернак (Нобелівська премія у галузі літератури 1958 року) — син одеситів. У творчій спадщині його батька, видатного живописця Леоніда Пастернака, є твори, присвячені Тарасу Шевченку. Син пішов далі за батька: Борис Пастернак залишив після себе чудові переклади віршів і поем не тільки Тараса Шевченка, а й Івана Франко, Павла Тичини, Максима Рильського.

Лауреат 2000 року із фізіології та медицини Ерік Кендел (США) народився у Відні, але його мати родом з Коломиї, а батько з Львівщини. Життєві поневіряння сім’ї Кендел з континенту на континент були вимушеними — сім’я ховалася від переслідувань нацистів.

Сол Беллоу (Соломон Білоус) — Нобелівський лауреат у сфері літератури 1976 року є яскравим представником єврейсько-американської прози. Але хто спростує припущення, що талант метра живить джерело одесько-єврейського гумору - іронії з терпким смутком - який перенесли за океан його українські предки?

Як обійти таке свідчення в одній з найавторитетніших енциклопедій світу «Брітаніка»: «Мої батьки Чарльз Броварник і Перл Горінштейн народилися в Житомирі, звідки емігрували до Лондона в1908 року...»? Так починає свою автобіографію Нобелівський лауреат у галузі хімії 1979 року Герберт Браун (США).

Приблизно з 800 нобелівських лауреатів майже три десятки волею долі або історичних обставин одержали громадяни не держави Україна, а США, Ізраїлю, Франції і Росії.

Серед лауреатів-українців за народженням і Борис Пастернак, і Е. Кендел, і З.Беллоу, Г. Браун, і Петро Капіца — нащадок старовинного благородного українського роду Стебницьких, і недавно померлий економіст Мілтон Фрідман, батьки якого — виходці із Закарпаття, і Лев Ландау, який як учений сформувався в харківський період свого життя, і Іцхак Рабин, ізраїльський прем’єр-міністр (лауреат Нобелівської премії миру за 1994 рік), батько якого народився у Києві. Список можна продовжувати: адже своє українське коріння ніколи не заперечували Михайло Шолохов, Михайло Горбачов, навіть недавно померлий письменник Олександр Солженіцин.

(Далі буде)