23 роки тому загинув василь Стус

4 вересня умер видатний український поет, критик, публіцист, автор самвидаву, член Української Хельсинской групи (УХГ), нагадує сайт olexa.org.ua.

Народився Василь Стус 8 січня 1938 року в с. Рахнивка Гайсинского р-на Вінницької області. Учився на історико-філологічному факультеті Сталінського педагогічного інституту (Донецьк). Викладав українську мову і літературу в школі в Кіровоградській області, потім два роки служив в армії на Уралі. Після служби Василь Стус працював літературним редактором газети «Соціалістичний Донбас». У 1963 році надійшов в аспірантуру Інституту літератури ім. Т.Шевченко АН УРСР (курс «теорія літератури»). 4 вересня 1965 року на прем’єрному показі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» у Києві Стус взяв участь в акції протесту проти арештів шестидесятників, за що 20 вересня був виключений з аспірантури, а потім звільнений з Державного історичного архіву. Працював на будівництві, кочегаром, інженером технічної ін­формації в проектно-конструкторському бюро. Це були роки інтенсивної твор­чої праці: поезія, переклади, критика, спроби писати прозу.

Василь Стус активно протестував проти реставрації культу особистості, проти політики денаціоналізації, обмежень волі слова. 12.01.72 року Стус був арештований і обвинувачений у проведенні антирадянської агітації і пропаганди. З лютого 1973 року Василь Стус у таборі ЖХ-385/3 (сел. Барашево Теньгушовского р-на, Мордовія). Восени 1975 року Стус ледь не загинув у результаті прориву виразки шлунка. 10 грудня в клініці в Ленінграді його прооперировали.

У серпні 1979 року Стус повернувся в Київ, працював формувальником у ливарному цеху, на конвеєрі взуттєвого об’єд­нання «Спорт». Виступав у захист репресованих чле­нів УХГ. 14.05.80 року Стус знову арештований. Від адвоката відмовився, однак на суді його захисником був Віктор Медведчук. Засуджено Василь Стус 29.10.80 рік Київськ обласн суд по ст. 62 ч. 2 КК УРСР на 10 років табір строг режим і 5 років посиланн. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Термін відбував у с. Кучино Чусовского р-на Пермської області.

28.08.85 Стус у чергов раз був кинутий у карцер, де оголосив голодування протесту «до кінця». Загинув уночі з 3 на 4 вересня 1985. Похований на цвинтар с. Борисово.

19.11.89 перепохований разом з Олексой Тихим і Юрієм Литвином на Байковому цвинтарі в Києві. У 1993 році твор­чість Василя Стуса відзначено Державною премією ім. Т.Шевченко.

У 1994-1999 вийшов збірник добутків Стуса в 6 томах, 9 книгах.