Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Патріотизм — це мозолі

Справжній патріотизм — це мозолі від справжньої роботи, а не від вимахування прапорами. Стосовно прапорів — то не метафора. Не йде з пам’яті фраза, випадково підслухана на Майдані під час інавгурації Президента Ющенка: «Ну, тепер я піду до наших помаранчевих, хай дають мені якусь посаду, бо що я — на дурняк два тижні прапором махав?»

На превеликий жаль у зміщено-перекрученій системі цінностей в Україні чи не найбільшої девальвації зазнало поняття патріотизму. І тут уже немає різниці між тими, хто за владу і тими, хто в опозиції. Даруйте, обоє рябоє.

В інформації про причини та наслідки цьогорічної повені на західних теренах вражає навіть не масштаб катастрофи, а та відверта тупоголовість, з якою чимало людей зробили все, аби масштаби цього лиха були якомога більшими перш за все для держави.

Вдумайтеся: тільки два відсотки будинків, знесених чи пошкоджених повінню, були застраховані. Вісімдесят відсотків споруд звели з максимальним порушенням існуючих законодавчих норм. Тобто — ніяких реєстрацій, дозволу і т. ін. На що господарі розраховували? Чи не на те, що для «П’ємонту Незалежності» дотримання законодавства необов’язкове?

Наступний приклад: зі східних регіонів України. Професія шахтаря вже давно стала найнебезпечнішою в нашій незалежній державі. Вибухи та обвали забирають життя сотень людей. А що ж колишня «гвардія труда»? Чому вони не беруть за барки власників шахт, котрі накручують надприбутки коштом життя людей? Чому вони не викидають з кабінетів свою місцеву владу, як зробили це з комуністами ще на самому початку дев’яностих, задовго до 21-го серпня? Тільки тому, що їхня місцева влада проти НАТО і за російську мову як державну?

Дамо на разі спокій простому люду і зазирнемо на найвищі щаблі.

Дуже модним і надзвичайно патріотичним шиком серед наших політиків вважалося заламувати руки над фактами усиновлення українських сиріт іноземними громадянами. Та ось ситуація змінилася і сьогодні українські сироти знаходять у більшості любов і притулок в українських родинах. А що ж патріоти? Негайно внесли відповідні поправки до сімейного кодексу, що суттєво ускладнюють процес усиновлення сиріт саме громадянами України! Зрозуміло, чому це сталося. Надто багато чиновників усіх рангів, незалежно від кольорі шарфиків і краваток, добряче гріють руки на хабарах саме від іноземних усиновлювачів.

Сьогодні ми спостерігаємо нову псевдопатріотичну кампанію на сльозах і крові кавказьких народів. Конкретних українських політиків їхні колеги по коаліції мало не до стінки ставлять: ти за кого? За білих чи за червоних… пробачте, за Тбілісі чи за Москву? Якби ж вони з такою ж затятістю дбали про обороноздатність своєї держави, України. А то — цивільний Міністр оборони зі своїм відставним капітаном-головкомом викидають мільйони і міль­йони гривень на непотрібний сьогодні вій­сько­вий парад. А ще один, м’яко кажучи, безголовий міський голова намагається цей парад відмінити з максимальним порушенням Конституції і законодавства.

Наші патріоти не втомлюються повторювати, що «Цхінвалі почалося з Косова». Лукавите, панове! Цхінвалі почалося з двічі зрадженої українською владою Сербії. Спочатку в 1995-му, коли Дейтонські угоди облудно проголосили злочинцями всю сербську націю. Потім під час натовських бомбардувань Бєлграда та інших міст Сербії. А коли нинішнього року США і частина Європи визнали незалежність самопроголошеного Косова — то про що тоді думали в Києві? Що до Косова далеко? До речі, ближче, ніж до Грузії. Інша справа — якби президент Сербії був кумом президента України.

Патріотизм американців базується на тому, що вони нація трудоголіків. Патріотизм французів — це загострене відчуття шаноби до власної культури та історії. Широка російська душа миттю звужується до сектору прицілу автомата Калашникова, якщо йдеться про небезпеку для Росії, навіть якщо ця небезпека дуже і дуже перебільшена.

А ми ж в Україні натираємо мозолі на язиках, обстоюючи своє почуття патріотизму. І мало що робимо практично для його ствердження.

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com