Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Горе переможеному!

Найімовірніше, колишнього лідера бос­нійських сербів Радована Караджича «знайшли» і заарештували саме зараз, тільки для того, щоб євроамериканським ЗМІ було про що писати.

Відомо, що липень-серпень у світовій політиці – сезон відпусток і канікул. Навіть передвиборна кампанія у США більше схожа на мляву шизофренію, ніж на кампанію, таку, якою ми звикли її бачити.

Писати, розповідати і показувати нема чого. Кастро пішов у відставку, прищеплення демократії в Іраку і Афганістані оптимістично тупцює на місці, Анджеліна Джолі нарешті народила своїх двійняток, а парламентською кризою в Україні вже нікого не здивуєш. А тут – такий подарунок!!!

Коментарі у ЗМІ тупі й одноманітні. Наші, українські – не виняток. Переспіви вашингтонських агітпропівських фальшивок п’ятнадцятирічної давності. Плюс – неймовірна плутанина в конкретних реаліях. Та не в цьому суть.

Історія як наука не визнає зворотів на кшталт «що було б, якби...». Проте закони публіцистики дозволяють однозначно стверджувати: якби у трьох балканських війнах наприкінці Х – початку ХІ ст. переміг Бєлград, то сьогодні балканськими гітлерами журналісти називали б тих, хто нині фігурує як «захисники демократії, стовідсотково європейські лідери та батьки нації».

У політиці діють дещо інші принципи, ніж у науці. Вони сформульовані ще в Стародавньому Римі. Це «ІСТОРІЮ ПИШУТЬ ПЕРЕМОЖЦІ», однак «ГОРЕ ПЕРЕМОЖЕНОМУ». Саме ці принципи домінують сьогодні в оцінці не таких уже й віддалених подій у колишній соціалістичній Югославії.

Звинувачувати того ж таки Караджича у геноциді на підставі п’яти тисяч віднайдених людських останків (чи то братня могила, чи то жертви масових розстрілів, так і не встановлено), м’яко кажучи, недоречно. Пересічний лейтенант НКВС із районного відділу цієї установи спроваджував на той світ п’ять разів по п’ять тисяч безневинних людей протягом одного лише 1937 року. А захисники комуністичних цінностей по обидва боки Атлантики вперто не бажають називати це геноцидом.

Та залишмо історію, навіть недавню, історикам. Заакцентуємо інший, політичний складник арешту Караджича, наступної видачі його Гаазькому трибуналу і вже заготовленого вироку. Караджич не має сумнівів, яким саме буде цей вирок, бо негайно вдався до єдиної реальної форми самозахисту – почав удавати з себе божевільного.

Бентежить інше. Американські та західноєвропейські політики відкритим текстом повторюють, що оскільки Сербія фактично відмовилася від свого права на споконвічно сербські землі Косова і Метохії, видала Гаазькому трибуналу Мілошевича, Мартіча та інших лідерів сербського спротиву, а тепер ось готова здати Радована Караджича, то можна поміркувати і про прийом Сербії до ЄС.

Відомо, що прийом України до ЄС давно вже перетворився на казочку про білого бичка. Нам не стільки ставлять умови, скільки натякають, що Україна повинна щось там зрозуміти, чимось там поступитись, а в чомусь навіть виявити ініціативу.

Невже йдеться про те, що для вельми примарної честі стати членом Євроспільноти Україні доведеться, приміром, поступитися островом Зміїним, відмовитися від своїх прав на Буковину і Закарпаття, віддати до суду якихось міфічних «нацистських злочинців», котрі начебто ще й досі ховаються десь в Україні, мов той Караджич у Бєлграді... Скажете – маячня? Якби ж то. Пошлемося на повідомлення із серйозного інтернет-сайту: представники однієї з провідних нацменшин Закарпаття демонстративно не вчать своїх дітей українській і російській мовам, піднімають над державними установами у своєму анклаві державні прапори сусідньої країни, нарешті, вимагають від обласної адміністрації заборонити українську мову на території, де ця меншина становить більшість.

На що вони сподіваються? Які приклади європейської політики надихають їх на відверто антиукраїнські дії? А головне – чому цього вперто не помічають у Києві?

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com