Алустон — фортеця біля моря

Алушта — одне з найстаріших міст Криму, розташоване на перехресті доріг, що ведуть з південних передгір’їв до моря. Сьогодні від колишнього маленького рибальcького селища майже нічого не залишилося. Тільки руїни старовинної фортеці та маленькі будівлі.

Перше, що потрапляє в поле зору туриста, це набережна. Вона тягнеться вздовж лінії моря, від нього її відокремлює неширока смуга берегу. По інший бік тягнуться численні ресторанчики та кіоски із сувенірами. Закінчується набережна великим парком.

Назва міста походить від назви фортеці Алустон, спорудженої у VI столітті за наказом візантійського імператора Юстиніана І.

Алустон височів за 200 м від моря на вершині 44-метрового пагорба. Лінія стін фортеці являла собою чотирикутник з вежами по кутах — Ашага-Куле (Нижня вежа), яка збереглася донині, Орта-Куле (Середня вежа) та Чатал-Куле (Рогата вежа). Будівники фортеці добре розумілися на своїй справі. Якщо уважно дослідити кам’яну кладку, можна побачити у ній невеликі отвори з дерев’яними брусками, які виконували функції амортизатора під час землетрусу. У VII ст. в історії Алустона розпочинається так званий хазарський етап. У Х ст. після падіння Хазарського каганату фортецю було майже зруйновано, а за два століття півострів переживає новий етап розвитку. Відроджується і Алустон. Збільшується його площа. У 1381 — 1382 рр. фортеця стає торговельною факторією «Капітанства Готії». У другій половині XV  ст. навколо Алустона будується нова лінія оборони з трьома вежами з півдня і сходу. На жаль, економічне піднесення Алустона було нетривалим. У 1475 році під час атаки італійських володінь у Криму, зокрема й Алустона, турецьким флотом, фортеця згоріла. Після цього Алустон вже ніхто не відбудовував. До залишків фортеці тулилися маленькі рибальські хатинки, про колишню велич та економічний розвиток було забуто. Так тривало до XIX ст. Саме у цей час починається будівництво міста Алушта.

Якщо залишки фортеці Алустон дали початок місту Алушті у географічному сенсі, то Косьмо-Даміановський монастир — у духовному.

Монастир був за 20 км від Алушти у мальовничій гірській місцині — біля підніжжя гори Чатир-Даг. Навколо нього — лісисті схили Бабугана, хребта Коньок та гора Чорна. Саме тут лікувальні джерела святих Косьми і Даміана. Про походження джерел розповідається у легенді. У ІІІ ст. у Римі жили лікарі Косьма та Даміан, згодом їх заслали до Криму. Тут вони лікували людей. Одного разу монахи попросили у Богу лікувальної води. Довго молилися, аж поки їхні молитви було почуто. Пізніше Косьма і Доміан повернулися до Риму, де були страчені за віру.

У 20-х рр. XIX ст. коштом графині Софії Потоцької біюк-ламбатські татари побудували біля джерела притулок для паломників, а в 50-х рр. XIX ст. сімферопольський купець, зцілившись від хвороби після купання в джерелі, поставив над ним зруб з образами Косьми і Даміана.

Виникнення православного монастиря на честь св. Косьми і Даміана пов’язане з ім’ям архієпископа Херсонського і Таврійського Інокентія, у миру Івана Олексійовича Борисова (1800 — 1857), якого ще називають «російським Златоустом». У 1856 р. з благословення архієпископа Інокентія під керівництвом ігумена Макарія почалося облаштування кіновії. Але смерть позбавила Інокентія можливості побачити створену ним кіновію біля підніжжя Чатир-Дагу. Архієпископ помер 26 травня 1857 р., а Косьмо-Даміанівську кіновію відновили 10 вересня 1857 г.

У 1899 р. чоловічу кіновію за указом Святого Синоду перетворили на жіночий монастир. Першою настоятелькою була ігуменя Варсонофія, у миру Ксенія Акулова. У 1903 — 1905 рр. змурували кам’яну підпірну стіну для зміцнення тераси, над якою стояла церква св. Косьми і Даміана. У 1913 р. до 300-річчя Дому Романових над джерелом побудували каплиця.

5 жовтня 1923 р. Косьмо-Даміанівський монастир ліквідували. Його було відновлено для служби 29 липня 1992 р.