Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Чи є життя на Марсі?

Парадоксальну відповідь на запитання, винесене в заголовок, дав 55 років тому студентський товариш автора колонки, на жаль, нині вже покійний блискучий український вчений-філолог Олег Кузьменко: «Життя на Марсі немає, бо його немає на Землі».

Події перших днів весни в Україні та за її межами чомусь примусили згадати цю культову серед студентів-шістдесятників фразу. Стару як світ дилему зацитував Президент України як відповідь на запитання, чи потрібен в Україні референдум щодо членства в НАТО: за рівнем актуальності ця проблема така ж, як і гіпотетичний референдум стосовно життя на Марсі.

Про те, що з життям на Марсі і в Україні теж не все гаразд, пересічний громадянин здогадувався вже давно. Бо й справді, в якій ще державі Гарант Конституції відкритим текстом дає карт-бланш політичним силам, які ось уже три тижні поспіль паралізують роботу парламенту? Мовляв, зривайте й далі засідання, з мого боку вам нічого не загрожує. А що Конституція передбачає для таких «жартиків» найжорстокіші санкції, то це, вибачайте, проблеми для марсіан. Якщо вони, ці марсіани, існують.

Де ще таке можливе, крім України? Либонь, ніде. Де ще чиновники з Адміністрації Президента дозволяють собі публічно критикувати Прем’єра, затвердженого парламентом на цей пост з подачі Глави держави? Лише в Україні. У них там, у їхніх демократіях, навіть керівники адміністрації сидять за своїми столами і не пащекують, вибачайте, як зінське щеня.

У якій іще державі високопоставлений поліцейський чин не лише ганяє на «позиченому у друга» автомобілі, вартістю в річний бюджет свого підрозділу, порушуючи правила дорожнього руху, а й дозволяє собі публічно цим хизуватися.

В якій ще країні політики і навіть державні високопосадовці виконують рішення Верховного та Конституційного Суду лише в тих випадках, коли їм це вигідно? А якщо не вигідно, то робляться гучні заяви — мовляв, судова система в Україні корумпована, відтак почепіть ваші рішення, ваша честь, на цвяшок, самі знаєте, де.

Тепер щодо з’їзду у Сіверодонецьку. Таке враження, що його організатори ще й досі перебувають під магією радянського слова «з’їзд», коли ми жили не за календарем, а «від з’їзду до з’їзду». І кожне таке збіговисько безсловесних номенклатурних блазнів проголошувалося історичним, вікопомним.

Отак і в Сіверодонецьку: посиділи, потринділи, роз’їхалися. До речі, найрозумніший і водночас найбагатший із запрошених своєю присутністю збіговисько не вшанував. Пішов на футбол. Розумно!

Кажуть, одна паршива вівця псує всю отару, навіть якщо отара не дотягує до рівня еліти. Такою вівцею в Сіверодонецьку виявилася якась пані-товаришка, котра проливала перед камерами, звісно ж, російського телебачення, о-о-отакенні сльози стосовно геноциду російськомовних українців. Мовляв, жорстока влада змушує тих, хто закінчив російські школи, тестуватися тільки українською мовою.

А оце вже навіть не брехня! Це злісна провокація, яка містить стовідсотковий склад злочину. Бо ще два місяці тому новий міністр освіти видав наказ, згідно з яким тестування цьогорічних випускників і всіх охочих здійснюється МОВОЮ, ЯКОЮ ВЕЛОСЯ ВИКЛАДАННЯ У ШКОЛІ. Себто російською, польською, угорською, румунською...

Горе тому народові, керманичі якого такі ж далекі від його сутніх проблем, як Марс від Землі.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com