РОСТОВ — ПЕРША ПОРАЗКА ВЕРМАХТА

Наприкінці листопада фахівці військової історії згадують про дивну подію, що сталася у далекому 1941 р. Тоді вперше Червона армія примусила німців відступати...

У планах гітлерівського командування особливе значення приділялося оволодінню південними районами СРСР. Воно сподівалося підірвати військову міць Радянського Союзу, позбавивши його багатих сільськогосподарських, важливих промислових і сировинних центрів. Німці вважали також, що захоплення ними території на південному крилі радянсько-німецького фронту сприятиме зміні зовнішньополітичного курсу Туреччини на їх користь і дасть Німеччині можливість вторгнення далі через Закавказзя в країни Близького і Середнього Сходу. Гітлер вважав Ростов-на-Дону «воротами» Кавказу. Особливі нагороди чекали на учасників штурму міста. Гітлер віддав наказ чеканити бронзову медаль «За взяття Ростова». На честь командувача I танковою армією було заплановано перейменувати столицю тихого Дону в місто Клейст-на-Дону.

Для здійснення своїх планів на цьому напрямку гітлерівське командування виділило великі сили: I танкову армію генерала Клейста в складі двох моторизованих, 49-го горнострілецького та італійського експедиційних  корпусів. До 22 жовтня 1941р. фашистське угруповання мало у своєму складі 13 дивізій, зокрема три танкові, дві СС: «Вікінг» і «Адольф Гітлер» та інші частини. Армія Клейста продовжувала наступ: 17 жовтня було взято Таганрог, а 28 жовтня німці вийшли до р. Міус — останньої водної перешкоди перед Ростовом. Осіннє бездоріжжя і брак запасів пального змусили Клейста затриматися.

17 листопада наступ на Ростов відновився. Уночі 20 листопада дивізія СС і 4-й танковий полк увійшли у місто. Проте самі німці розуміли, що взяття Ростова стало фактично пірровою перемогою вермахту.

Ростов був не просто великим містом з півмільйонним населенням, він відкривав шлях на Кубань, до нафти Кавказу і далі в Закавказзя й Іран. Тому можна було очікувати, що Червона Армія спробує повернути місто. Лівий фланг армії Клейста був небезпечно оголений. 25 листопада війська Червоної Армії під командуванням Тимошенка, використовуючи сприятливі погодні умови (через ранні морози на Дону раніше звичайного утворився лід), завдали удару по 1-й дивізії СС і 6-й моторизованій, наступаючи по льоду замерзлої річки. Після кровопролитних боїв 28 листопада німецькі війська залишили місто. Це був перший вражаючий тріумф радянських військ. Битва під Москвою лише починалася, а німці вже тікали з-під Ростова! Для закріплення на природному рубежі оборони Рундштедт попросив дозволу у Гітлера відійти на р. Міус, але так і не отримав його. Усупереч вказівкам фюрера Рундштедт віддав наказ про відступ. Того ж дня Гітлер відсторонив його від командування і призначив новим головнокомандувачем ген. Рейхенау. Однак, прибувши на місце, Рейхенау підтвердив наказ відступати. Таким чином, Клейст став першим командувачем армії, що зазнала поразки на Східному фронті. Ось як про це повідомляв Совінформбюро: «Узяття Ростова радянськими військами викликало великий переполох у стані німецько-фашистської банди. Напередодні німці кілька днів галасували про «завоювання Ростова» військами генерала Клейста і нібито знищення радянських військ на цій ділянці фронту. Тепер, коли фашисти змушені повідомити німецькому народу й усьому світу, що неодноразово «знищені» радянські війська повернули Ростов, гітлерівські пустобрехи потрапили в дуже скрутне становище. Остаточно заплутавшись у спробах якось пояснити власну брехню, німці оголосили, що Ростов було узято не радянськими військами, а... цивільним населенням міста. У зведенні німецького командування мовиться, що «більшовики спонукали населення Ростова до боротьби в тилу німецьких військ» і «цей ... спосіб боротьби призвів до того, що німецькі війська, які зайняли Ростов, одержали наказ очистити місто». Однак, випустивши у світ це сміхотворне повідомлення, гітлерівські дурники, мабуть, забули, що вони тільки два дні тому оголосили, нібито населення Ростова зустріло німецькі війська «зі сльозами радості на очах».

Зауважимо, що населення Ростова протягом кількох днів піддавалося нещадному винищуванню і знущанням німецьких військ.

Ще одне повідомлення Совінформбюро подало дуже близький до реальності список трофеїв Червоної армії після звільнення Ростова: танків — 118, гармат — 210, кулеметів — 306, мінометів — 178, гвинтівок — 4050, автомашин — 871 і багато іншого озброєння і військового майна.

Найуспішнішою у цій операції була 37-ма армія на чолі з генерал-майором Лопатіним.

Поразка 1-ї німецької танкової армії під Ростовим і сковування військами Південного і Південно-Західного фронтів інших сил групи армій «Південь» в умовах, коли всі резерви останньої використано, створило рівновагу сил на південно-західному напрямку, і фронт тут на тривалий час стабілізувався. Водночас контрнаступ військ Південного фронту, що скував усі сили групи армій «Південь», не дав змоги німецькому командуванню підсилити за рахунок військ цієї групи московський напрямок, що позитивно вплинуло на результат оборонних боїв під Москвою в листопаді — на початку грудня 1941 року.