Локшина від Нестора Шуфрича

Перебуваючи після керченської катастрофи у Криму та Севастополі, міністр з питань надзвичайних ситуацій регіонал Нестор Шуфрич на всіх нарадах і виступах перед представниками ЗМІ не втомлювався виспівувати дифірамби на адресу керівництва Севастополя та Кримської Автономії, котре майже стовідсотково представлено членами Партії регіонів.

Яких тільки заслуг він їм не приписував. І те, що своїм оперативним управлінням пом’якшили удар стихії і вжили належних заходів з усунення наслідків урагану. Ну хоч ордени давай чиновникам та апаратникам.

І це в той час, коли майже половина севастопольців сиділа у своїх квартирах хто без води і електрики, хто без опалювання, а хто без усього комплексу комунальних послуг. А першопричиною руйнації побутової інфраструктури, каліцтва та загибелі громадян стали не ураган та злива, а високі дерева, котрі міському та районному керівництву слід було давно зрізати або хоча б обрізати крони і цим самим послабити руйнівний вплив стихії. Та саме цих заходів ними не було вжито.

Отож мешканці Севастополя постраждали не від урагану, а від дерев, що падали на проводи електромереж, на людей, автомобілі, одноповерхові будинки, перекриваючи транспортні магістралі.

Саме про безпорадність та благодушність органів місцевого самоврядування і мав би зазначити міністр. Але кланова солідарність змусила його замовчувати ці факти, аби не виставляти напоказ нездатність регіоналів, соціалістів і комуністів належно здійснювати управління на всіх рівнях державної влади.

Замість розсипатися бісером перед місцевими чиновниками міністру Шуфричу належало б пояснити, чому не врятували екіпажі двох іноземних суден, що затонули на траверзі Севастополя і недалеко від нього.

Лише двом морякам вдалося самотужки допливти до берега, де їх підібрали місцеві жителі. Проте Шуфрич, не моргнувши оком, постійно заявляв, що це його служба врятувала цих моряків.

Свідоме намагання Шуфрича ввести людей в оману, замовчування справжньої небезпеки, його зухвале навішування локшини на вуха громадян викликало у них обурення і масу питань.

Наприклад, чому говорив неправду пан міністр Шуфрич, коли запевняв через телебачення, радіо та пресу, що на затонулих російських транспортних суднах «Ковель» і «Нахічевань», які завантажені сіркою, всі контейнери та трюми загерметизовані і немає жодної загрози екологічного забруднення. І витік мазуту, запевняв міністр, на затонулому російському танкері теж незначний. А зараз, після його від’їзду, ми дізнаємося, що в Керченську протоку вже витекло більше двох тисяч тонн (!) сірки і півтори тисячі тонн мазуту. Спливло на поверхню і дизельне пальне. Велетенський шлейф з отруйного коктейлю рухається вже в Чорному морі вздовж узбережжя Криму. Загинуло близько сорока тисяч перелітних птахів. Незабаром наслідки катастрофи почнуть відчувати і люди. І тоді нам знову такі міністри, як Шуфрич розповідатимуть наївну баєчку про те, що в морі з’явилися невідомі водорослі, котрі отруїли воду.

Пан Шуфрич досвідчений окозамилювач. Згадаймо, як сміливо і впевнено він доповів Президентові, що пожежу в Запорізькій області, яка лютувала майже тиждень, ліквідовано. Але згодом, пролітаючи над цією зоною, Президент, помітивши море вогню, змушений був повернути літак, а після приземлення організувати гасіння пожежі і самому в цій акції брати участь, бо пан міністр рвонули до Києва. А після цього самовпевнений Шуфрич на всю Україну по телебаченню заявив, глузуючи, що він внесе Віктора Ющенка у список на відзначення грамотою. І це поведінка міністра?

Тим часом мешканці Криму і Севастополя обурені тим, що і Шуфрич і міністр транспорту Микола Рудьковський, який прибув йому на підмогу, так і не дали відповіді на питання, чому капітани затонулих суден не виконали вимогу морської адміністрації Керченського порту і не зайшли в безпечну акваторію. Ми так і не знаємо, хто є власником аварійних суден, ким і кому доставлялися небезпечні речовини. Мазут, вірогідно, призначався бойовим кораблям Чорноморського флоту РФ, дислокованим в Криму.

На жаль, офіційні особи, урядовці Шуфрич та Рудьковський, свідомо утаємничили інформацію про масштаби і можливі наслідки керченської катастрофи. Вони зухвало приколисували увагу громадян розповідями про героїчні дії рятувальників. Тільки не пояснили, чому ж біля самого берега загинуло стільки моряків і сталася екологічна катастрофа довкола українського острова Тузла, коли так героїчно і професійно діяли підлеглі міністрів Шуфрича та Рудковського? Так само вони обидва приховували правду від громадськості і під час фосфорної катастрофи на Львівщині. Але не треба бути фахівцем високого класу, щоб здогадатися, що капітани шістьох суден, котрі сіли на мілину, і чотирьох, затонулих від шторму, не заховалися у керченському порту, бо на борту мали контрабандний вантаж. Про це мусили у декларації повідомити, але їм судновласники заборонили. У нас же до цього часу немає належного державного кордону з Росією, як по суходолу, так і в акваторії Керченської протоки. Тому контрабанда безконтрольна і цілодобова. Головні причини екологічної катастрофи — безкордоння, а друга — безкарне свавілля тіньового бізнесу.

Залишається незрозумілим і той факт, що аж шість суден сіло на мілину. Отже, не горіли маяки. А тим часом російський уряд ще десять років тому доповів у міжнародні судноплавні інституції, що він здав узбережжя біля берегів України під відповідальність її уряду. Та, враховуючи ту обставину, що іноземні судна і багато людей з їхніх екіпажів загинули в районі відповідальності нашої держави за безпеку судноплавства, то і вимогу про відшкодування збитків згідно з нормами Міжнародного морського права, вірогідно, буде спрямовано саме до неї. І ніхто не візьме до уваги, що маяки та навігаційна інфраструктура насильницьки, незаконно перебувають у користуванні російського військового флоту, хоч є рішення судів, якими ті зобов’язали військовиків передати навігаційно-гідрографічну систему Україні. На жаль, проросійський уряд України так і не вжив заходів для повернення маяків під своє оперативне управління. І що їм до того, що Україні, як і за невідомо ким збитий літак у наших територіальних водах, нарахують сотні мільйонів компенсації за збитки. Адже кошти візьмуть не з банківських рахунків наших мільйонерів-урядовців — їх стягнуть з українського народу.

А підстави для такого позову є. Бо лише на одне питання міністрам Шуфричу та Рудьковському про те, що вони конкретно зробили і яких заходів вживали для надання допомоги суднам та їхнім екіпажам, які потерпали від урагану в зоні своєї відповідальності, нема чого сказати, оскільки нічого не було зроблено.

У складі Військово-морських Сил України діяли сотні кораблів, суден та різних плавзасобів. Проте жодне з них не зазнало бодай найменших ушкоджень і ніхто з особового складу не отримав і подряпини, бо командування вжило необхідних заходів і постійно тримало ситуацію під контролем у всіх пунктах базування сил флоту. Отже, як керівництво ставилося до своїх обов’язків, такий і маємо результат. І цим все сказано.

Скоріше, ці два міністри ще не усвідомлюють до кінця наслідків катастрофи у Керчен­ській протоці. Мабуть, через таку короткозорість вони замість говорити людям та керівництву правду про ту чи іншу надзвичайну подію, та її наслідки, зайняті приготуванням локшини для довірливих та наївних громадян.

Пам’ятаю, яке роздратування й обурення викликали у нас піарні, самовдоволені виступи міністра Шуфрича на руїнах розтрощеного газовим вибухом будинку в Дніпропетровську. У той час, коли постраждалі мешканці цілого мікрорайону опинилися без світла, води, тепла та газу, головний рятівник держави пан Шуфрич замість негайно розгорнути намети для бездомних, пі­дігнати мобільні електростанції, організувати польове водопостачання та харчування постраждалих, брав на себе функції то Генпрокурора, перед телекамерами погрожуючи, що всі винні будуть притягнуті до суворої відповідальності, то Глави уряду, обіцяючи грошову компенсацію постраждалим.

І водночас замовчував той факт, що через його бездіяльність, фахову некомпетентність, особисту безпорадність люди готували їжу на вуличних вогнищах, шукали притулку, де хто міг, не сподіваючись знайти допомогу в підрозділах міністерства з питань надзвичайних ситуацій. Адже на такі заходи це відомство отримує із держбюджету шалені кошти. Тільки нікому перевірити, як вони використовуються, бо навколо всі свої, представники олігархату.

Взагалі, коли відстежуєш та аналізуєш непрофесійні, волюнтаристські дії міністрів Шуфрича (чого лишень варте гасіння фосфору на Львівщині) та Рудьковського, то починаєш розуміти, що на ці відповідальні посади вони призначені не за принципом трьох «П» — професійність, порядність, патріотизм, а за особисту відданість своїм господарям і здатність відмивати величезні кошти для них.

У цьому контексті варто згадати і великого «рятівника» нації соціаліста міністра Василя Сушка. Добре чоловік влаштувався: спочиває собі вже півроку, служба — себто неабияка зарплатня, та ще й пенсія — йде справно. А в цей час некеровані підрозділи міліції перейшли на силові методи спілкування з громадянами, використовуючи тактику бронетранспортерів, бульдозерів та сльозогінних газів. Проте саме такі міністри потрібні Вікторові Януковичу та Партії регіоналів. З їхньою допомогою та їхніми зусиллями в державі створюється керований хаос, котрий дає змогу безкарно грабувати українців.

Тому Янукович проігнорував вимогу Президента України Віктора Ющенка про усунення з посад Шуфрича і Рудьковського та порушення кримінальної справи проти Сушка за свавільне захоплення Генеральної прокуратури з побиттям бійців Держохорони.

І ось результати такої безкарності та кланової кадрової політики уряду: йдуть під укіс і горять залізничні потяги, винищується етнос, вибухають будинки і шахти, тонуть судна, щорічно десятки тисяч українців гинуть в автокатастрофах. Україна стала аварійною державою, в якій життю та здоров’ю громадян щокроку загрожує небезпека. І замість запобігати аваріям та катастрофам урядовці борються з їх наслідками, видаючи себе за героїв.

Зараз у ЗМІ починають озвучувати заяви Нестора Шуфрича про те, що роботи з ліквідації наслідків стихії у Керченській протоці вже ліквідовано на 80%. А у нас є інша інформація. Про те, що значна частина мазуту осіла на дно, а величезний шлейф з нафтопродуктів течія вже занесла в Чорне море до берегів Криму і частково на Кавказ. Ось така ціна запевненням Нестора Шуфрича.

Тому суспільно-політична інформація в ЗМІ останнім часом нагадує зведення з фронтів бойових дій про руйнації і людські втрати. Під час кожної техногенної катастрофи ми чуємо що для встановлення її причин створено урядову комісію. Проте ми знаємо, що ці комісії роблять, зазвичай висновки, котрі не висвітлюють, а приховують причини біди. А головною причиною тут є, і це всім відомо, некомпетентний, заполітизований і корумпований уряд України, який належить негайно відправити у відставку.

Юрій Тимощук
Крим