Квитки за гроші — люди хороші...

Сміх — це, мабуть те, що у нас ніхто при будь-якій владі не відбере. Відомо, що українці завжди вміли сміятися. І, певно, ця риса національного характеру допомогала нашим людям вистояти в часи лихоліть. Нині дехто стверджує, що в українському гуморі — криза.

Немає авторів, письменників, а відтак, артистів, які несуть дотепне українське слово до слухача. Це частково заперечує пересмішник Віталій Краснюк, який працює у цьому смішному й дуже важкому жанрі. Бо, як відомо, змусити людину плакати — легко, а от розсміятися — важко. Тому, дай Боже творчого натхнення Віталію Краснюку та людям, які вміють це робити. Згодом має побачити світ нова книга Віталія Краснюка «На поміч артистам-гумористам». Ось деякі твори з майбутнього видання.

Звучить весела мелодія. Коли артист підходить до мікрофона, вона мікшується, стихає зовсім.

— Шановні курортники, купуємо квиточки на концерт. Підходимо, запитуємо, не соромимося. Підлікуватися можна не лише фізіотерапевтичними процедурами, настійкою глоду чи мінеральною водичкою, а й мистецтвом... Квиточки дешевші за гриби. «Хто візьме білетів пачку -— той отримає водокачку!» А хто дві — той одразу дві... Пані, ну що ви вагаєтеся — беріть! Ви їх не знаєте (іронічно)... Якби народні... Не народні, але із народу. Та й до чого тут це. Подумаєш — народний... хороводний! Заслужений... простуджений... лауреат Шнобелівської премії, може, щоб артист і поетом-академіком був? Я сам поет, хоч і дрібненький... Ідіть ви в баню потихеньку!.. Ну до чого тут звання? Ви ж знаєте, як їх дають... От за кордоном, якщо це Хуліо... ну, блін, і імена — язик зламати можна. Так от: якщо це Хуліо Іглесіас — то це саме він і ніхто інший. І не треба їм тих академіків навколо академічних пісенних наук. Але сьогодні навіть Хуліо відпочиває.

Мужчина, не вірите? Щоб я тріснув на кавалки! Слухайте.

Звучить: «...смажений кабанчик, курка з майонезом, овочі, салати, сядем біля хати... Випємо по чарці, заспіваєм пісню, ти не пожалкуєш, що за мене вийшла...» Я касир зі стажем — знаю, що кажу. Не бійтеся ходити на нових артистів. Що ще вміють? Все! Знімають «порчу»... «зглаз»... з ніг... з рук... От якби задурно (перекривляє)! Не володіють таким даром, щоб працювати задурно. Задурно тато мамо не цілує. Не морочте голови.

Шановні відпочивальники, купуємо білетики на концерт. Хто сміється — у того все розсосеться: вугрі, прищі, набряки, пухлини! Зникнуть такі болячки, як сальмонельоз, спідокульоз, пташиний грип, ларингіт і гострий шлангіт.

От якби Мадонна (перекривляє)!.. І ви купили б квиток за 500 доларів на Мадонну? Сумнівно. От купіть квиток для своєї мадонни на сьогоднішній концерт — тоді повірю? Що, слабо? Ну так би й одразу. Я спокійний за даму, коли справа у ваших руках! І в її ногах? Ну хай і так, я не проти.

Хто наступний? Немає? «Шара пліз»! Ти диви скільки їх оглянулося? Ай-яй-яй... навіть той, що з апаратом у вусі. А казав, що зовсім глухий! Дійсно «шара» об`єму немає. Хто ще не придбав білет — до мене! Вхід безплатний!.. Біжать... Вихід платний!.. Зупинилися... Як ми любимо безкоштовні концерти! А артисти також хочуть їсти... ікру... заморську... бажано ложкою!

Чи під «фанеру» концерт? Яка «фанера»? Яка «фанера»? «Фанера» летить над Парижем. Живий звук. Правда під «мінус». Що таке «мінус»? Це коли звучить музика, а артист живцем співає. Що значить, цирк поїхав — клоуни лишилися? Сам ти клоун. От якби законодавчо заборонили фанеру, тоді інша річ. А то — клоуни! Може, тобі за таку ціну ще й симфонічний оркестр привезти? Клоуни... Ну й публіка. Та який там у нас, в Україні, шоу-бізнес... Шоу є, бізнесу немає! Сам продюсер, сам співаю, сам пишу й на скрипці граю. Думаєте, артистам легко? За вірші — дай, за музику — дай, за аранжування — дай, на телебаченні — дай. Або... Або на мій екран — через диван!.. Дівчатам легше, а от що робити чоловікам... Не тої системи... Хоча можна звернутися до Борі Мойсеєва... Кажуть, що підсобляє дуже активним хлопам...

Переконав? Беріть квитки, панове, не пошкодуєте. Хто не підтримує свою культуру й мистецтво, той духовний жебрак!