Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Таємні товариства: міфи та реальність

Ми продовжуємо публікацію книжки Миколи Сенченка та Валерія Гастинщикова «Таємні товариства: міфи та реальність»

Розенкрейцери. За деякими документами, перше історичне згадування про Орден, що має подібність з Розенкрейцерами, датується 1188 роком, коли «Орден Щирого Рожевого Хреста» став другою назвою відомої групи Пріорат Сіону, яким керував гросмейстер Жан де Гісор. Він був васалом короля Англії Генрі II. Розен­крейцерство, яке завжди асоціювалося з масонством, злилося з ним тільки наприкінці ХVІІІ століття. Група стверджувала, що бере свій початок ще з доісторичних часів і будівництва пірамід. Де Гісор навчав своїх послідовників, що Розенкрейцерство є давньою таємною традицією ще зі Стародавнього Єгипту через великих грецьких філософів.

Група залишалася цілком таємною протягом сотень років. Уперше громадськість довідалася про існування Розенкрейцерів з опублікованого 1614 року Християном Розен­крейцом звіту Розенкрейцерського братства, де його автор, померлий більш як сто років тому, стверджував, що створив новий Орден Рожевого Хреста після того, як осягнув езотеричні східні знання під час своєї подорожі по Святій Землі.

Багато хто зараз вважає, що Християна Розенкрейца взагалі ніколи не існувало. Є думка, що за ним стоїть Іоганн Валентин Андреа, тодішній гросмейстер Пріорату Сіону (1637 — 1654).

За документами, Розен­крейц народився 1378 року і помер 1484 року у віці 106 років. Рукописи, ним написані, як стверджується, належали таємному підпільному братству з Німеччини і Франції, яке ставило за мету перетворити світ через людське пізнання. Їхнє вчення суперечило вченню католицької церкви і Святої Римської Імперії, позаяк у його основі був заклик до звільнення від релігійної віри й опанування наукової думки, що вони її називали ключем до «таємниць природи».

Третій і останній з маніфестів Розенкрейца, опублікований 1616 року, називався Хімічний Союз. Це була алегорична комедія про принцесу, в якої Мавр несправедливо відібрав її володіння. Опинившись серед океану в дерев’яній скрині, яку потім хвилі прибили до берега, вона зазнала багато поневірянь. Нарешті вийшла заміж за принца, який допоміг їй повернути королівство і посісти престол.

Назву «Розенкрейцер» трактували по-різному — що це вказівка на розп’яття Христа; що вона стосується червоних хрестів, зображених на щитах лицарів-тамплієрів; що Розенкрейцери — це лише рицарі-тамплієри, які були змушені змінити свою назву після того, як їх оголосили поза законом; що цю назву запозичено від літературного псевдоніма Християна Розенкрейца.

Секта, що називалася «Орден Золотого і Рожевого Хреста», примкнула до масонів як Ложа Суворого Дотримання, під цією назвою вона прийняла в масонство іллюмінатів.

 З ХVІІІ століття, за історичною версією розенкрейцерів, Мойсей зі Старого Заповіту і єгипетський фараон Аменхотеп IV (він же Ахенатон) — це одна й та сама особа. Є думка, що єврейські історії Старого Заповіту — це переписана історія стародавніх єгиптян, що жили до них, і що обидва народи використовували її як основу для версії свого походження, описаного першою відомою цивілізацією — шумерами, які населяли територію сучасного Іраку.

Алхімія стала ключовим фактором у знаннях Розенкрейцерів, вони її називали «герметичною наукою». Насправді, як і багато таємних товариств, Розенкрейцери були більш, ніж групою з містичними і науковоподібними віруваннями — вони були також надзвичайно впливові.

Історик Джім Маррс бачив у групі «головну рушійну силу в нескінченній боротьбі між науковим раціоналізмом і церковними догмами, що призвело до краху Святої Римської Імперії, виникнення протестантства, англіканської церкви і Ренесансу».

Як і їхні попередники, лицарі-тамплієри та інші таємні товариства, розенкрейцери, гнані Ватиканом, змушені були піти в підпілля. На початку ХVІІІ століття вони розчинилися в масонських рядах.

Нині у США існує дві окремі конкуруючі групи, що називають себе «Розенкрейцерами». Обидві вони заявляють, що мають таємниці, передані їм стародавніми єгиптянами. Це Стародавній Містичний Орден «Rosae Crucic» (AMORC) і Розенкрейцерське братство. Обидва нині в Каліфорнії.

Для залучення нових членів AMORC послуговується списком великих людей минулого, які були розенкрейцерами. Список колишніх членів явно перебільшено, до нього входять впливові представники західної історії і культури, чия роль, навіть опосередкована, додає значущості самому Ордена. Часто ці люди так чи інакше пересікалися з Орденом, а це витлумачувалося як щось рівноцінне посвяченому членству. Таким чином, Данте, Шекспір, Гете стали «розенкрейцерами» — тобто членами Ордена, які регулярно платили внески. Наприклад, на веб-сайті AMORC повідомляється: «Серед відомих розен­крейцерів були: Данте Аліг’єрі, автор Божественної Комедії, Христофер Рен, сер Френсіс Бекон, Роберт Флад, перекладач версії Біблії короля Джеймса (Якова), і письменник Віктор Гюго».

Що означає бути ро­зен­крейцером? Відповідно до експерта Ф.Харт­мана, «та країна, де живе щирий розенкрейцер, надто славна, щоб її описати словами». Проте він робить спробу: «Увійшовши у вестибюль «Храму Рожевого Хреста», ми опиняємося в місці щирого блаженства і щастя. У променях неземного світла вже не існує звичайного способу мислення і уявлень про логічні висновки про невідоме, оскільки в тім світлі — царство чистого знання; жити тут — це осягати, а осягати — це знати. У цей рай божественного усвідомлення немає доступу нечистому. Тут немає місця земному тілу і крові, однак духовне, що населяє це царство, створено з плоті і тіла Христа, словом, субстанції духу».

Згідно з веб-сайтом «Філософія розенкрейцерів», «хрест означає голки троянди. Попри ці трояндові голки, негативні тенденції змінюються під впливом «Процесу постійного самоперетворення». Троянда означає «Духовний Аркан» чи переродження «відродження» Святого Іоанна. Схрещена троянда має те саме значення, що і єгипетський Хрест Ансата — символ переродження через досягнення балансу між чоловічою і жіночою природою. Це Духовне суще чи Дух чистої і божественної природи, «розіп’ятий» на Хресті, фізичне і тимчасове тіло, «в’язниця» Духу, яка, своєю чергою, означає матеріальні обмеження. Ця «тимчасова в’язниця» внаслідок непоінформованості змушує духовну сутність постійно страждати від таких лих, як неуцтво, егоїзм, сум, жадібність, обман, заздрість, гнів, зло тощо».

Ось «Правила Розенкрейцерів»:

1. Люби Бога понад все.
2. Посвячуй увесь свій час своєму духовному зростанню.
3. Будь безкорисливим.
4. Будь невибагливим, скромним, енергійним і безмовним.
5. Вчися визначати походження металів, що містяться в тобі.
6. Остерігайся тих, хто навчає того, чого сам не знає.
7. Живи, постійно захоплюючись вищим добром.
8. Вчи теорію до того, як застосувати її на практиці.
9. Виявляй милосердя до всього сущого.
10. Читай стародавні книги мудрості.
11. Намагайся зрозуміти таємний зміст.

Існує дванадцяте правило, яке називається «Аркан», однак говорити про нього заборонено. Це правило стосується тільки розенкрейцерів, що заслужили його. За Ф.Харт­маном, «Аркан» «неможливо висловити мовою смертних — це можна зробити тільки мовою серця».

«Обов’язки розенкрейцерів»:

1. Полегшувати страждання і лікувати хворих, не вимагаючи винагороди.
2. Вдягатися в одяг місцевого населення в країні тимчасового перебування.
3. Зустрічатися раз на рік у визначеному місці.
4. Кожен член обирає собі послідовника.
5. Літери «R.C.» — це емблема Ордену.
6. Існування братства треба зберігати в таємниці протягом ста років з часу його створення. «Сто років» не закінчуються доти, доки людина не збагне свою божественну природу.

Таємні знаки розенкрейцерів:

1. Розенкрейцер терплячий.
2. Розенкрейцер сердечний.
3. Розенкрейцер не знає заздрості.
4. Розенкрейцер не вихваляється.
5. Розенкрейцер не пишається.
6. Розенкрейцер зібраний.
7. Розенкрейцер не амбіційний.
8. Розенкрейцер не дратівливий.
9. Розенкрейцер не бажає зла іншим.
10. Розенкрейцер любить справедливість.
11. Розенкрейцер любить правду.
12. Розенкрейцер знає, як бути безмовним.
13. Розенкрейцер вірить у те, що він знає.
14. Надія Розенкрейцера міцна.
15. Розенкрейцера не можуть зламати страждання.
16. Розенкрейцер буде завжди залишатися членом Ордена.

Є тринадцять коштовних каменів, що мають символічне значення для розенкрейцерів. Найважливіший — алмаз, що часто міститься в центрі троянди, — знак мудрості. Інші дванадцять — яшма (темно-зелена, означає силу активного світла), гіацинт (жовтий, означає любов), хризоліт (білий, царственна мудрість), сапфір (блакитний, правда), смарагд (зелений, весняний час цвітіння), топаз (золотий, світ), аметист (фіолетовий, безпристрасність), берил (різні кольори, покірність), сердолік (яскраво-червоний, віра), хризопраз (ясно-зелений, невидима сила і влада), сардонікс (смугастий, радість), халцедон (смугастий, торжество перемоги).

Розенкрейцери досліджували сімдесят два «знамення Серця Мило­серд­ної Матері», яких загалом 72, — символи з написами латиною. Вони говорять про те, що в члена, який розуміє їхнє значення, по-справжньому розкриті для світу очі.

Рослинська каплиця. Деякі історики вважають, що корені масонства як таємного товариства сягають середини ХV століття, одночасного будівництва Рослинської каплиці біля Единбурга. Існує безліч легенд про Рослинську каплицю та її таємниці.

За Е.Сінклером, найвідоміша легенда — про пів­денно-східний стовп каплиці, що називається «Стовп Учня». Сінклер писав: «Згадування про цю чудову історію датується 1774 роком. Ось про що вона розповідає. Макет цього стовпа відправили в Рим чи якесь інше місце. Майстер-муляр, оглянувши його, категорично відмовився робити такий самий стовп, поки сам не відвідає Рим чи яке інше місце, щоб детально обстежити стовп, з якого зроблено макет. Скориставшись відсутністю майстра, його учень закінчив стовп, що зараз там стоїть. Після повернення майстер, побачивши зроблену роботу, запитав, хто зробив це, і, осліплений заздрістю, убив учня.

Над західними дверима каплиці висічено голову юнака з глибокою ранною на правій скроні. Вважається, що це голова вбитого учня. Навпроти — голова бородатого чоловіка, майстра, що убив його. Праворуч — голова жінки — «Самотня Мати».

Каплицю побудував Вільям Сенклер. Він знав не тільки перших рицарів-тамплієрів, а й став першим гросмейстером Шотландського масонства. Каплиця стоїть в селі Рослин, що складається з однієї вулиці, в лісистій ущелині, що називається Норт-Еск. У сімох милях від неї — храм, колись відомий як «Тамплієрське наставництво» Балантродоха.

Деякі історики вважають, що Норт-Еск — містичне місце. Витесана з великого замшілого каменю голова лютого язичника пильно стежить за при­буль­цями. Далі, у печері під водоспадом, — ще одна величезна голова з порож­німи очима. Проходячи стежиною, можна побачити численні зруйновані кам’яні будівлі, а зі стрімчака — висічені в скелі вікна. Під вікнами — мережа тунелів, де могла б сховатися велика кількість людей і куди можна потрапити тільки через таємний вхід, для цього необхідно спуститися в колодязь. За легендою, Роберт Брюс знайшов тут притулок під час однієї з багатьох поразок. У самому кінці ущелини — лиховісна споруда — Рослинська каплиця. Спочатку здається, що це кафедральний собор у мініатюрі. Але не тому, що вона маленька. Через її перенасиченість готичним різьбленням і мудрими прикрасами вона здається невеликим фрагментом чогось більшого, подібно до фрагменту картезіанського монастиря, перевезеного з шотландського пагорба. Рослинську каплицю планували набагато більшого розміру, характерного для Франції. Але через брак засобів цього зробити не вдалося. На західній стіні масивні кам’яні блоки, що виступають вперед, свідчать про плани, яким не судилося збутися.

Будівництво каплиці тривало сорок років. Фундамент заклали 1446 року. Роботи почалися чотири роки потому. Будівництво завершив у 1480 роках син сера Сенклера Олівер Сенклером.

Вільям Сенклер сам керував будівництвом від початку до своєї смерті 1484 року. Він помер за два роки до його завершення. Для будівництва він залучив найкращих європейських мулярів, наказав побудувати для них село Рослин.

Зовні Рослинська каплиця — кам’яне втілення Святого Єрусалима картини Ламберта, з вежами і величезним арковим дахом. У рослинській усипальниці планування нагадує зруйнований храм Ірода, прикрашений символами назареїв і тамплієрів. На північно-східній стіні височать прикрашені різьбленням вежі Святого Єрусалима, на них — масонські циркулі, точнісінько такі, як на полотні Ламберта. Якщо дивитися з органної галереї, то можна побачити в арковому даху клинчасті камені, схожі на виявлені на руїнах храму Ірода.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com