Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Гру розпочато…

Говорить і показує Україна. Київ. Майдан Незалежності — Європейська площа. Рух Хрещатиком перекрито — стоять футбольні ворота. З динаміків дицибелить музика та виступи політиків. Саме сьогодні ми розпочинаємо футбольний передвиборний репортаж між командами «Нунсики» та «Усьо буде Донбас». Власне, це ті команди які, за результатами соцопитувань, можуть претендувати на виграш трофею «Парламент — 2007»… Є ще одна потужна команда «Справедливість переможе», яка готова кинути виклик всім. Десь пасе задніх і «Серпом по яйцях» Симоненка, і «народна-хороводна» Литвина…

Спека неймовірна не лише в коментаторській кабіні, а й по всій Україні. Передвиборний градусник зашкалює. Чого тільки не наслухаєшся перед матчем! Приміром, по радіо: «Помаранчеві вожді розсварилися, а ми такі хороші, що все піднімемо…» або «Розпустивши верховну зраду, ми змусили уряд підняти пенсії». Сміються люди, бо в них, ще з часів колишнього Союзу, на язиці терпкіше гасло: «Голосуй — не голосуй, все одно отримаєш…» Мовчу, бо витягнуть за ноги з кабіни і скажуть, що так і було.

Склади команд. Розпочнемо з гостей. Хоча нині не розбереш, хто в Києві гість, а хто повновладний господар не лише столиці, а й всієї України. Команда «Усьо буде Донбас» виступає в традиційній біло-синій формі. Хоча віднедавна на футболках гравців з’явилася навскісна помаранчева смуга. За дивним збігом обставин на помаранчевих футболках «нунсиків» — навскісна синя смуга. Злі язики плещуть, мовляв, передвиборний матч договірний. Поживемо — побачимо…

А поки що капітан команди Віктор Янукович під №1 виводить своїх футболістів на поле. Йому довелося попітніти над складом команди. Йдемо за списком. Власне, список гіпотетичний. Та й, зрештою, якщо коментатор десь помилиться в нумерації гравця, не так і страшно. Та й перефразовуючи математичне правило, скажемо так: від перестановки номерів сутність гри не зміниться. На місці центрального півзахисника під №2 — Ринат Ахметов. Подейкують, що в Леонідовича напружені стосунки з капітаном. Але гра є гра. Не взяти Рината до команди, як кажуть, собі на зло: хто ж бабки дасть? Державної казни вже не вистачає. Так само, як і ліберо під №10 Бориса Колесникова. У «Білого лебедя» також гаманець не порожній. У центрі захисту також В’ячеслав Богуслаєв №6 з дуже тугим гаманцем, №3 — Раїса Богатирьова, поза всяким сумнівом, чудовий гравець в інформаційному полі, надійно закрила правий фланг. Лівий фланг також грудьми прикрив з №5 Тарас Чорновіл. Очима кліпає — м’яча не бачить. Тільки говорить багато. У центрі Ахметову допомагають… Поки що в центрі шарварок. Мабуть, щоб не зурочили. Розпасовують і Клюєв (№7), і Мороз втручається (№4). До речі, класичний вислів «мороз розум студить» у природному розумінні, як ніколи потрібен Сан Саничу. Бо сковорідка ох і гаряча! СПУ йде на дно — пацюк сидить на мачті. У нападі сам капітан та Янукович-молодший (№8). Допомагатиме їм і номер №9 — Микола Азаров, відомий своїми косноязичними, впереміш з матюками, публічними виступами. На воротах у кепці, даруйте, ярмолці, і білих трусах, з-під яких виглядають ще й червоні, мабуть, зберіг як символ «совєтів», Леонід Кравчук №11. Ну, цей гравець реклами не потребує. Ось тільки на кого він гратиме цього разу — велика загадка. Янукович вибачив йому гру на «двоє воріт» 2004 року. Але попередив — мовляв, ще один такий фортель і зроблю повне «обрізання»…бізнесу. До того ж Кравчука люб’язно зустрічають на Банковій як «старійшину». Та й старий друг-ворог Іван Плющ зараз на коні. То ж капітану він потрібний.

У запасі дуже багато охочих. Зокрема, мер всіх марсіян Льоня Космос. До того ж градональник, на рівні пліток, поставив ультиматум: мовляв, берете в команду — увесь негритянський електорат на трибуни приведу. Ще й закидаю безплатними пайками з гречкою всіх уболівальників. Його протеже перед капітаном — сама Богатирьова. Нібито в обмін на те, що її син стане головою Київради. Але Космос йде не сам, а тягне за собою ще й челядь: Басса, Довгого, Кільчицьку, групу Хмельницького-Іванова…

За воротами подають м’ячі Чечетов, Кидалов, Шуфрич… На цьому поки що зупинемося, бо лава запасних дуже велика. Тренер біло-синіх — Володимир Путін. Для футболістів цієї команди він великий авторитет. Та й раптом що, завжди готовий взяти під своє крило. Як це неодноразово демонстрував, пригрівши Бакая, Білоконя, Боделана. Запрошували на контракт і Жириновського. Але «син юриста» відмовився. Мовляв, у такі ігри не грає. Йому б на землю у «ножичка» пограти. Кинув ніж — і відкраяв шмат землі. Приміром, Крим, «исконно русскую землю!» — як він про це постійно наголошує. Проте ближче до справи.

«Нунсики» — ну тут склад команди настільки зашифрований, що доведеться розбиратися по ходу зустрічі. Маю на увазі, що такі класні гравці в парламентський пасьянс, даруйте, футбол, як Порошенко, Третьяков, Жванія, Червоненко, щоб не дражнити вболівальника, ніби в основний склад не пруться. Тільки-но до коментаторської кабіни надійшло повідомлення, що Порошенко взагалі відмовився бути мандатоносцем, зіславшись на те, що «для мушкетера Араміса — це велика честь, а ось для графа де Ля Фер, тобто Атоса, — замало».

Отже, №1 — капітан команди Юрій Луценко, форвард таранного типу, грає в центрі. Власне, у цій команді два капітани. Один — на полі, другий — Віктор Ющенко — на трибуні. Ну що можна сказати? Тандем хороший: м’якотілий президент, якого настільки сплутали жидівською павутиною, що вже навіть своїм указом запровадив кримінальну відповідальність за заперечення голокосту, та креативний Луценко, який «пащеку розірве й моргало виколе». До речі, президент перед початком матчу з біг-бордів запевняє, що скасує депутатську недоторканність. А Луценко сумнівається, чи стачить після матчу на це сил, тобто голосів. До речі, порада футболістам: не лізьте на біг-борди, панове, це дратує фанів. Один відомий сатирик написав: «Зирить морда із біг-борда — в нас до біса тих біг-морд… А чому біг-морда горда? Має гроші на біг-борд!»

Подейкують, що у пана Юрія подвійне громадянство, має ще й ізраїльський паспорт. Якщо це так, то у перспективі йому треба подумати за збірну якої країни виступати. Хоча його партнер по команді Володимир Стретович №9 стверджує, що це нахабна брехня і взагалі Луценко «є взірцем європейського політика, для якого інтереси народу на першому місці».

№2 — центральний хав В’ячеслав Кириленко. Здібний хлопець. Через нього плетуться хитромудрі комбаніції. Йому поставлено завдання задіяти фланги, тобто регіони, особливо східний. Хоча на Схід навряд чи їх пустять, у «синіх» вболівальників наказ: «Ні одного голоса помаранчевим!» Та й дивина, за даними ФІФа (федеральна інформація фанів) на Донеччині та Луганщині, в регіональних відділенням «нунсиків» та й «бютівців» сидять заслані козачки «синіх». Тому там буде гра в одні ворота. Може, для ока, дадуть кілька атак провести «нунсикам», до 3% володіння м’ячем — не більше. На східних стадіонах явка завжди 120%! Пригадується, якийсь мудрий чоловік на паркані сільського цвинтаря перед матчем 2004 року написав: «Не лінуйся! Вставай! Іди голосуй!» …Даруйте, вболівай.

№3 — Іван Плющ, центральний захисник, надія й опора Ющенка. Нестаріючий ветеран, хитромудрий політик, його «парламентаризми» стали класичними: «виключіть третій мікрофон!», «Заєць, не бігайте по залі — ви не в лісі!» Як кажуть, старий кінь борозни не зіпсує. Хоча трішки напсував. Разом з Юрієм Костенком заявили про саморозпуск Української народної партії на вимогу «нунсиків». Євген Жовтяк, колишній губернатор Київщини, назвав Костенка зрадником і склав із себе повноваження голови Київської організації УНП.

Під №4 — Юрій Павленко, лівий фланг оборони. Битий хлопець. У прямому й переносному розумінні. Зв’язків з казнокрадами не має (можливо, зелений ще, не підпускають близько до корита), усміхнений, комунікабельний, функції міністра виконував.

№5 — Ольга Герасим’юк. Телезірка. Як футболіст зовсім невідома. Власне, для розбивки чоловічої раті «нунсиків», і як рекламний щит для сентиментальних жіночок, які дивляться телепрограми з її участю. Чомусь значиться у нападниках. На якому місці гратиме, побачимо під час матчу.

№ 6 — Святослав Вакарчук із гурту «Океан Ельзи». Грає на правому фланзі оборони. Кістьми ляже, але «синіх» не пропустить. Має хист співати на полі під час матчу. До слова, замінив Руслану в десятці.

Під № 7 — Микола Катеринчук. Енергійний, симпатичний. Кажуть, дуже ласий до слабкої половини людства. Допомагатиме в центрі розпасовувати Кириленку.

№ 8 — Ярослав Лесик. Одна з несподіванок на полі. Нібито пролобіював включити його в команду сам Віктор Ющенко. Помаранчевий колір, підкова, гасло «Так» — це штучки політтехнолога Лесика. Побачимо, що він ще викине… Хоча гасло про депутатську недоторканність — це також його робота.

№ 10 — Роман Зварич. Ще один професор, доктор чи магістр. Донині невідомо, який же він університет закінчив: Колумбійський чи ще який? Власне, не це головне. Проповідує американський спосіб гри. Переміщується по всьому полю.

На воротах Юрій Ключковський №11. Надійний фаховий юрист. Трощив «синіх» у різних судових інстанціях — аж пір’я летіло.

На підхваті Анатолій Матвійчук, Юрій Кармазін, «найпригнобленіший» Юрій Костенко, як він про це заявив у ЗМІ.

Тренер команди Джордж Буш, під чітким керівництвом якого ми крокуємо. До речі, ініціатор створення тюрем у Європі, зокрема Польщі та Італії для терористів, що суперечить Женевській конвенції. Як відомо, уряди 14 європейських країн йому в цьому допомагали. Чи була Україна серед них — достеменно невідомо.

Головний рефері матчу — сам Мішель Платіні виявив бажання судити цей поєдинок. До речі, йому захотілося випробувати НСК «Олімпійський» перед чемпіонатом Європи-2012. Приміром, чи зручно вибиратися зі стадіону, коли раптом щось станеться? Бо, як відомо, будівництво торговельного центру перед «Олімпійським» стало на заваді домовленості у проведенні матчів на вищому рівні.

Судді на лінії: Григорій Суркіс та Віктор Медведчук. Суркіс заявив, що у політику більше не лізе. А Медведчук, подейкують, тихенько хоче у списку «біло-блакитних» бути якось присутнім. Нібито у них вже футбольним менеджером працює.

Комісар матчу — Центрвиборчком.

Трибуни розмістилися за симпатіями. Центральні сектори і західна частина лишилася за «нунсиками», відповідно південний-схід та Крим — «Усьо буде Донбас». До слова, міліція на підході до стадіону виставила неймовірний кордон. Вивертали всі кишені, аби жодне яйце не потрапило на стадіон.

Ось суддя дав свисток — і першими розпочали з центру «нунсики». Дуже важко далися їм перші паси в центрі. Янукович і «сотоваріщі» так перекривали кисень, що Ющенку довелося чотири рази поспіль свій указ перепідписувати. Простіше все діялося в регіонах, тобто на флангах. Приміром, від «переприхватизації» Криворіжсталі лише дим пішов. До того ж одні нібито повертали кошти в державний бюджет, другі — дерибанили.

М’яч вже в «синіх», вони комбінують. Ахметов на Колесникова, той далі на Азарова, Азаров рве майку і біжить на шаленій швидкості по флангу, навішує в штрафний майданчик — і… Мороз. Мороз замість вдарити по воротах хапає м«яч руками і біжить у бік Бессарабки. Янукович крутить йому пальцем біля скроні. Той у відповідь кричить: якщо не прийдете всі на позачергову сесію — розвалю коаліцію!

На трибунах зчинився галас. Одні кричать: «Мороза на мило!» Інші: «Мороза на порошок!» Азаров заспокоює, що ніякого розвалу коаліції не буде. Путін не витримує, одразу підготував заміну — і на полі Анатолій Кінах. Ну, цього гравця також представляти особливо не потрібно. Проте скільки він змінив команд ще з часів Кучми! Дехто стверджує, що за такі трансфери отримав чималенькі гроші. Капітанові Януковичу особисто Кінах не потрібний, потрібні його промисловці з грошима.

Тим часом гра триває. «Нунсики» йдуть вперед. Ключковський пасує Плющу, Плющ — на Кириленка, той — на Катеринчука, далі — на Вакарчука, Святослав, горлаючи пісню — головою на Стретовича, Стретович — на Зварича, Зварич — на Луценка, той фінтить, п’ятою відкидає на зустрічного Плюща… Удар… Г-о-о-л!.. Ні, штанга!.. Кравчук скрушно розводить руками. Та-а-ак, такий момент змарнували. Хоча марнувати моменти «нунсикам» не звикати. Як казав Леонід Макарович, це ж треба після Помаранчевої революції «так швидко увесь авторитет пропукати…»

Джордж Буш скрушно похитав головою, поглянув на Ющенка. Той втягнув голову в плечі, буцімто, а що вдієш — це гра. Гра. Ну, звісно. За американським сценарієм на теренах СНД відбулися три кольорові революції: в Грузії, Україні, Киргизстані. Погано це чи гарно — судити важко. Прикро одне, що ми самостійно наразі не здатні нічого у своєму домі зробити.

І знову «Усьо буде Донбас» з м’ячем. Взагалі, ці хлопці мають якийсь азартніший вигляд на полі, якісь дружніші. Застосовують пресинг, колективний відбір м’яча, в арсеналі достатньо технічних та інформаційних прийомів. Залучили радіо, телебачення, пресу. А головне, підбирають під своє крило всіх, хто хоче заробити, приміром, артистів. «Синім» допомагають не лише зірки естради, а невідомі співаки та гурти. «Нунсики», здебільшого, давлять на патріотизм, хочуть, щоб артисти працювали «на шару», ще й гасла їхні виголошували на телеекранах. А хто ж на голодний шлунок співатиме? Вакарчук з «Океаном Ельзи»? Так, Святослав має місце в команді. Оксана Білозір? Вона так само матиме мандат. Артисти хочуть їсти, панове футболісти, дайте їм заробити! Та й, зрештою, митці повинні бути поза політикою.

На табло поки що нулі. Дехто зробив ставку в букмекерській конторі, що «сині» виграють. У принципі, в цьому щось є, лишилося дізнатися, з яким рахунком? Суддя дав свисток — перший тайм закінчився. Доживемо до другого…

Віталій САДКО
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com