Нагорі — разом, внизу — порізно?

Розкол України на дві практично рівні частини, ймовірно, збережеться в найближчі роки. Позаяк владна еліта країни зацікавлена у такому стані справ.

Ні, звичайно, гасел і декларацій про об’єднання не бракуватиме. Особливо в передвиборний період. Однак реальних кроків для об’єднання Сходу і Заходу можновладці не зроблять. Адже голоси виборців давно вже стали серйозним товаром на підкилимних торгах. Тому наша непрозора влада, ймовірно, ще дуже довго приноситиме високі дивіденди тим, у чиїх руках вона опиниться. Завдяки народові. Але всупереч його реальним життєвим інтересам.

Який же вигляд може мати конфігурація політичного Олімпу країни?

Політичне утворення під назвою ПР сьогодні тримається на двох стовпах: популярності Януковича і грошах Ахметова. З 2004 року ця зв’язка працювала досить ефективно. Але чи буде так завжди?

Президент своїм указом від 2 квітня не тільки зупинив експансію Януковича на владне поле, а й створив передумови для майбутнього розколу Партії регіонів, переконливо продемонструвавши Ринату Леонідовичу, що може без проблем девальвувати всі засоби і ресурси, вкладені у Віктора Федоровича.

Остання обставина стала одним з чинників, що змусив найбагатшого громадянина України переглянути свої ставки у грі на політичному Олімпі країни. Заява Ющенка про конструктивну роль Ахметова під час переговорів про дострокові вибори у ВР — пряме підтвердження цієї версії. Про це також свідчить той факт, що стратегію економічних реформ для України, розроблену ахметівським фондом «Ефективне керування», презентував не Янукович, як передбачалося раніше, а сам Ринат Леонідович.

Цікаво, що нашоукраїнець Зіновій Шкутяк повідомив на радіо «Ера», що ідея програми Ахметова «народилася ще рік тому, коли НУ і ПР домовлялися про створення спільної коаліції». Тому можна припустити, що Ринат Леонідович зробив ставку на альянс із Віктором Андрійовичем. І знайшов у цьому проекті чимало прихильників з табору пропрезидентських сил.

Сьогодні перед неформальним лідером ПР стоїть кілька важливих завдань.

По-перше, утримати у сфері свого впливу Віктора Федоровича.

По-друге, зміцнити альянс із пропрезидентським табором, зберігши для біло-блакитного електорату видимість конфлікту і протистояння.

По-третє, зробити правильну ставку на президентських виборах-2009, щоб забезпечити своєму бізнесові безхмарне існування.

У Віктора Януковича трохи інше бачення своїх інтересів, ніж у Рината Ахметова. Переживши поразку 2004-го і 2007 років, Янукович переповнений бажанням узяти реванш у Віктора Андрійовича. Навряд чи лідерові ПР після переобрання ВР світить посада прем’єра. Максимум — лідера нової біло-блакитної опозиції. Отже, єдиний шанс з’явитися у владі знову — виграти президентську кампанію. Віри у здійснення мрії Вікторові Федоровичу додають соцопитування, які останніми роками свідчать, що він найпопулярніший у країні політик. І якби вибори президента відбулися наступного тижня, то перемога була б йому гарантована.

Щоправда, політичні технологи, які вселяють Януковичу цю думку, випускають з поля зору один факт: вибори проводяться в два тури. І помаранчевий електорат, який сьогодні поділяє свої симпатії між Ющенком і Тимошенко, напевно, після першого туру консолідується. І проголосує за того політика, який пройде до другого туру. У сумі це перевищить результат Януковича. А це означає, що на останнього знову чекає поразка.

Проте, ймовірно, Віктор Федорович вірить, що, мобілізувавши Південь і Схід країни, він все одно має непогані шанси стати президентом. Ці настрої підігріватимуться не тільки внутрішнім оточенням прем’єра, а й зовні. З Білокам’яної. Кремлю в рамках зовнішньополітичної експансії було б важливо здобути перемогу в Києві. Це стало б вагомим козирем в іграх з Європою і США.

Провідниками інтересів Москви в оточенні Януковича, очевидно, повинні стати есдеки. За чутками, восени 2005 року блок Віктора Януковича, у який повинна була ввійти СДПУ(О), не відбувся тільки з однієї причини: Ахметов був проти.

Однак сьогодні ЗМІ заявили, що есдеки все ж реалізували свою мрію. І хоч і не партією, проте невеликою безпартійною колоною увійдуть у виборчий список регіоналів. Якщо це трапиться, то в рамках конфлікту Янукович — Ахметов з’явиться новий, дуже серйозний гравець — Медведчук. Останньому під силу розлучити «панів» і створити передумови для розпаду ПР.

Позиції Віктора Володимировича в «любовному» трикутнику можуть також різко збільшитися, якщо спадкоємцем Путіна на посаді президента «усієї Русі» стане нинішній перший віце-прем’єр російського уряду Медвєдєв, давній і близький друг лідера есдеків. Загальними зусиллями вони можуть переконати Віктора Федоровича піти на президентські вибори-2009 не під прапорами Партії регіонів, а блоком Януковича. Якщо це відбудеться, то донецька частина регіоналів, безумовно, зазнає розколу.

Віктор Федорович «приватизує» свій бренд. А есдеки і Кремль легко компенсують нинішньому прем’єрові фінансову підтримку, якої за такого розкладу Ахметов може і не дати своєму земляку.

Сьогоднішній розвиток подій доводить, що Янукович почав шукати альтернативу ахметовській підтримці. Ймовірність розвитку такого сценарію, безумовно, підсилить той факт, що Віктор Федорович у стінах новообраного парламенту не стане знову прем’єром і буде змушений піти в опозицію.

Для утримання своєї популярності в середовищі біло-блакитного електорату йому знову доведеться вдатися до антинатовської риторики й порушити питання про статус російської мови. Платівка, звичайно, заїжджена, але, як і раніше, є хітом на Півдні і Сході України. Крім того, досить приємна для кремлівського вуха.

Чи є в Рината Леонідовича свій контрсценарій, поки що невідомо. У будь-якому разі він мало зацікавлений у промосковській орієнтації партії «панів» і, схоже, більше готовий підтримати Ющенка в його другому пришесті на Банкову, ніж підігравати Януковичу і його союзникам з Білокам’яної.

Утихомирити країну і нарешті вийти на європейський вектор руху може тільки союз НУНС з ПР. Це чудово розуміє Ющенко й Ахметов. Проти — виборці. І з цим доводиться рахуватися. Тому публічного союзу не може бути. Принаймні одразу після виборів.

А що ж може бути? Ймовірно, черговий Універсал про національну єдність. Однак не як фіговий листок, а підкріплений реальним розумінням основної частини владної еліти, що не можна розгойдувати човен, у якому пливеш. Можливо, виходячи з цього, в мас-медіа курсують чутки про можливу зміну лідерства в ПР, і називаються креатури Ахметова — Колеснікова і Богатирьова. В останніх немає історії «війни» з президентом, обоє вони стовідсотково керовані Ренатом Леонідовичем. Зміна керівництва регіоналів може відбутися одразу після виборів — як «покарання» Віктора Федоровича у випадку поразки партії.

Останньою вважатиметься втрата частини голосів виборців. На реалізацію цього сценарію працюватиме весь президентський табір. Будь-яким способом. І це на руку прихильникам Ахметова в ПР. Якщо зміна керівництва партії «панів» відбудеться, то новий президентський Універсал має всі шанси стати реальним програмним документом. І його досить суворо дотримуватимуться підписанти — НУНС і ПР. Такий результат подій дозволить регіоналам і нашоукраїнцям створити коаліцію у ВР. Публічну. Пропрезидентську. Яка цілком може схвалити і нову редакцію Конституції, і запровадження двопалатного парламенту. Те, що таке утворення набере потрібні для голосування 300 голосів, сумнівів немає. Якщо такий сценарій буде втілено в життя, то Віктор Андрійович гарантовано стане вдруге президентом України. З дуже великими повноваженнями. А Ринат Леонідович забезпечить собі і своєму бізнесу безхмарне майбутнє до 2014 року. Як мінімум.